Рішення № 93960177, 17.12.2020, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І. при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"

до Квітки Віктора Васильовича

про стягнення 454 977, 64 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Квітка В. В., Гордієнко Ю. П.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі - ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка", позивач) до Квітки Віктора Васильовича (далі - Квітка В. В. , відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 454 977, 64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного ним, як фізичною особою-підприємцем, договору поставки товару № 044026-17 від 09.11.2017 р. в частині сплати вартості поставленого позивачем товару (автомобільних запчастин та/або шин), внаслідок чого у Квітки В. В. виникла заборгованість.

У позові ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 273 252,10 грн., пеню у сумі 61968,56 грн., 24 % річних у сумі 65106,78 грн., 20 % штрафу в сумі 54 650,20 грн., що разом складає 454 977,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, у встановлений законом строк надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав про їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами, зокрема, первинними документами, підписаними обома сторонами, при цьому заначив, що надані позивачем видаткові накладні відповідач ніколи не підписував та товару на заявлену суму не отримував, більш того, на час спірних правовідносин Квітка В. В. втратив статус фізичної особи-підприємця та перебував у трудових відносинах із іншим суб`єктом господарювання.

Також від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, у яких він стверджував, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають розгляду справи у загальному провадженні. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30.11.2020 р., відмовив у його задоволенні, з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). За змістом ч. 3 ст. 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

У порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 ГПК України).

У даному випадку, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд прийняв до уваги положення ч. 3, 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України та врахував ціну позову, характер спірних правовідносин, незначну складність справи, про що було зазначено в ухвалі суду від 29.09.2020 р. про відкриття провадження у справі. За таких обставин суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають розгляду справи у загальному позовному провадженні, а відповідач не навів обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для цього, відтак, у задоволенні клопотання Квітки В. В. суд відмовив.

Також представник відповідача під час розгляду справи по суті усно заявив клопотання про витребування оригіналів накладних, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, та про призначення у справі почеркознавчої експертизи, проте, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 30.11.2020 р., зазначені клопотання були залишені судом без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України у зв`язку із пропуском визначеного законом процесуального строку для їх подання.

У судові засідання, призначені для розгляду справи по суті, представник позивача не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подавав клопотання про розгляд справи без його участі, у яких також зазначав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві. Підтвердивши факт укладення договору поставки ФОП Квіткою В.В., вказали, що ні відповідач, ні, тим більше, уповноважені ним особи, зазначений у позові товар не отримували, таких уповноважених осіб сторони не погоджували, як це передбачено договором, а всі надані позивачем документи з оформлення поставки товару складені ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" у односторонньому порядку, тому вони не є доказами здійснення господарських операцій з поставки відповідачу товару на заявлену суму заборгованості. Просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Установлено, що Квітка В. В. з 13.09.2013 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), проте, 17.01.2020 р. підприємницька діяльність ФОП Квітки В. В. була припинена, про що здійснено державну реєстрацію та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також встановлено, що 09.11.2017 між ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" (постачальник) та ФОП Квіткою В. В. (покупець) був укладений договір поставки товару 044026-17 (далі - договір), за яким в учасників справи виник спір.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що зміна статусу відповідача із суб`єкта господарювання на фізичну особу (на час розгляду справи) не змінює юрисдикції господарського суду у даній справі, оскільки при визначенні підсудності даного спору слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за господарським договором, укладеним між суб`єктами господарювання, зокрема, фізичною особою-підприємцем Квіткою В.В. , відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, при цьому пред`явлення позову до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Вказане повністю узгоджується і з діючою редакцією статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", за змістом яких однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, при цьому ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2019 р. по справі № 127/23144/18, від 13.02.2019 р. по справі № 910/8729/18, від 21.02.2018 р. по справі № 125/703/16-ц.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари (автомобільні запчастини та/або шини) в асортименті, кількості та за ціною згідно з заявками покупця, що узгоджуються сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, чи в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після підписання сторонами має юридичну силу (п. 1.1).

Умови поставки: склад покупця, адреса якого узгоджується сторонами в заявці в порядку, передбаченому п. 1.1 договору. За погодженням сторін можлива поставка товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) склад постачальника за адресою: Харківська обл., смт. Васищеве, вул. Промислова, 1 або смт. Бабаї, вул. Вторчерметівська, 4, або Київська обл., с. Чайки, вул. Антонова, 1-а, або інші склади постачальника за погодженням заздалегідь із замовником (п. 2.1 договору).

Товар поставляється протягом 7 днів з моменту підтвердження постачальником заявки покупця (п. 2.3 договору). Моментом поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється (п. 2.2 договору).

Орієнтовна сума договору складає 300 000,00 грн. (п. 4.1 договору). Остаточна загальна сума договору визначається як сума усіх первинних документів, підписаних з обох боків (п. 4.2 договору). Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника або дата внесення готівкових коштів в касу постачальника (п. 4.3 договору).

Оплата здійснюється на умовах 100 % відстрочення платежу в строк, вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар. Якщо у видатковій накладній не вказано строк оплати, то товар має бути сплачений покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару (п. 4.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., з подальшою його пролонгацією (п. 10.3).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що на виконання укладеного сторонами договору ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" поставило позивачу товар на загальну суму 273 252,10 грн., на підтвердження чого надало копії видаткових накладних №№ ХВ-1478284 від 15.07.2019; ХВ-1479074 від 15.07.2019; ХВ-1483098 від 15.07.2019, ХВ-1489121 від 16.07.2019, ХВ-1490844 від 16.07.2019; ХВ-1491681 від 16.07.2019; ХВ-1492426 від 16.07.2019; ХВ-1498417 від 17.07.2019; ХВ-1504156 від 17.07.2019; ХВ-1506679 від 17.07.2019; ХВ-1512361 від 18.07.2019; ХВ-1515845 від 18.07.2019; ХВ-1519498 від 18.07.2019; ХВ-1523657 від 19.07.2019; ХВ-1525758 від 19.07.2019; ХВ-1527035 від 19.07.2019; ХВ-1529807 від 19.07.2019; ХВ-1538520 від 22.07.2019; ХВ-1541599 від 22.07.2019; ХВ-1541996 від 22.07.2019; ХВ-1543991 від 22.07.2019; ХВ-1549847 від 23.07.2019; ХВ-1550454 від 23.07.2019; ХВ-1548199 від23.07.2019; ХВ-1552299 від 23.07.2019; ХВ-1553184 від 23.07.2019; ХВ-1555045 від 23.07.2019; ХВ-1556346 від 23.07.2019; ХВ-1548479 від 23.07.2019; ХВ-1561095 від 24.07.2019; ХВ-1562786 від 24.07.2019; ХВ-1564489 від 24.07.2019; ХВ-1565128 від 24.07.2019; ХВ-1566713 від 24.07.2019; ХВ-1568064 від 24.07.2019; ХВ-1566043 від 24.07.2019; ХВ 1571800 від 25.07.2019; ХВ-1575582 від 25.07;2019; ХВ-1576942 від 25.07;2019; ХВ-1577970 від 25.07.2019; ХВ 1576052 від 25.07.2019; ХВ-1578667 від 25.07.2019; ХВ-1575763 від 25.07.2019; ХВ-1583051 від 26.07.2019; ХВ 1585663 від 26.07.2019; ХВ-1586422 від 26.07.2019; ХВ-1588851 від 26.07.2019; ХВ-1585655 від 26.07.2019; ХВ 1590286 від 26.07.2019; ХВ-1585673 від 26.07.2019; ХВ-1593054 від 26.07.2019; ХВ-1601172 від 29.07.2019; ХВ 1601219 від 29.07.2019; ХВ-1602884 від 29.07.2019; ХВ-1604911 від 29.07.2019; ХВ-1607951 від 29.07.2019; ХВ-1611023 від 30.07.2019; ХВ-1614349 від 30.07.2019; ХВ-1617566 від 30.07.2019; ХВ-1623286 від 31.07.2019; ХВ-1624199 від 31.07.2019; ХВ-1625737 від 31.07.2019; ХВ-1626679 від 31.07.2019; ХВ-1627631 від 31.07.2019; ХВ-1636014 від 01.08.2019; ХВ-1639583 від 01.08.2019; ХВ-164364 від 02.08.2019; ХВ-1645774 від 02.08.2019; ХВ-1646993 від 02.08.2019; ХВ-1647630 від 02.08.2019; ХВ-1648012 від 02.08.2019; ХВ-1649235 від 02.08.2019; ХВ-1652690 від 02.08.2019; ХВ-1663709 від 05.08.2019; ХВ-1667820 від 06.08.2019; ХВ-1675111 від 06.08.2019; ХВ-1675258 від 06.08.2019; ХВ-1687108 від 07.08.2019; ХВ-1687140 від 07.08.2019; ХВ-1687122 від 07.08.2019; ХВ-1692992 від 08.08.2019; ХВ-1694179 від 08.08.2019; ХВ-1699592 від 08.08.2019; ХВ-1702589 від 09.08.2019; ХВ-1703151 від 09.08.2019; ХВ-1708621 від 09.08.2019; ХВ-1709768 від 09.08.2019 р. Однак, ФОП Квітка В. В. поставлений товар на вказану суму не оплатив, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

У той же час, дослідивши надані позивачем докази, зокрема, наведені вище видаткові накладні за період з 15.07.2019 р. по 09.08.2019 р., а також скріншоти підбору замовленого товару із посиланням на рахунки-фактури, виконані позивачем у програмі "OSP", суд дійшов висновку, що вони не є належними доказами обставин поставки товару відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні, що являються підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри. При цьому первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку у разі, якщо вона містить усі необхідні реквізити.

Разом з тим, судом встановлено, що долучені до позову ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" видаткові накладні за період з 15.07.2019 р. по 09.08.2019 р. на загальну суму 273 252,10 грн. не відповідають вимогам, що пред`являються законом до первинних документів, вони були складені позивачем у односторонньому порядку, відповідачу не надані та ним не погоджені.

Зокрема, видаткові накладні, на які посилається позивач, не містять інформації про особу, яка отримала товар від імені ФОП Квітки В. В. а саме - не вказано ні прізвища, ні посади, ні будь-яких даних, за якими можливо ідентифікувати особу (міститься лише позначка "по довіреності № від"), при цьому відповідач категорично заперечує як особисте отримання товару за цими накладними і проставлення ним підпису на накладних, так і уповноваження інших осіб на вчинення таких дій. У той же час, згідно з розділом 2 договору поставки передбачені особливості приймання товару покупцем.

Так, відповідно до п. 2.4 договору покупець повинен забезпечити належне приймання товару уповноваженими на те особами. При підписанні цього договору покупець зобов`язаний надати постачальнику лист-довіреність з переліком уповноважених на приймання товару осіб, вказавши посаду (якщо уповноважена особа є працівником покупця), ПІБ, паспортні дані та зразки підписів цих осіб (додаток № 6 до договору). Зазначені листи-довіреності покупець повинен надати постачальнику кожного разу при внесенні змін в перелік уповноважених осіб, але не рідше одного разу на квартал.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що додаток № 6 до договору (щодо уповноважених осіб) сторонами не укладався та не підписувався, а відповідач у судовому засіданні пояснив, що такого додатку під час підписання договору поставки йому надано не було (так само, як і додатків №№ 2, 3, 4, 5,7, 8, які також є непідписаними та непогодженими сторонами).

Отже, надані позивачем видаткові накладні за період з 15.07.2019 р. по 09.08.2019 р. на загальну суму 273 252,10 грн., якими позивач доводить факт поставки товару відповідачу, суд не приймає в якості належних, допустимих та вірогідних доказів у розумінні ст. 74, 77, 78 ГПК України, оскільки вони не містять ознак первинних бухгалтерських документів та не свідчать про вчинення господарських операцій з поставки відповідачу товару.

Крім того, суд враховує, що поставка товару, відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється за заявками покупця, що узгоджуються сторонами.

У матеріалах справи наявні скріншоти підбору замовленого товару із посиланням на рахунки-фактури, виконані представником позивача (Івановим А. О.) у програмі "OSP". Однак, самих заявок ФОП Квітки В. В. на поставку товару, які б узгоджувались зі спірними видатковими накладними, а також рахунків-фактур позивач до матеріалів справи не додав.

Стосовно доводів ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" про те, що формування заявок на поставку товару здійснювалось ФОП Квіткою В. В. у особистому кабінеті на сайті позивача, доступ до якого має лише відповідач за особистим логіном та паролем, суд зазначає, що зі змісту наявних у справі копій скріншотів не вбачається, що ФОП Квіткою В. В. вчинялись дії з формування заявок на поставку товару, зокрема, вхід до особистого кабінету, фактичне формування заявок на поставку та направлення їх позивачу, а посилання у скріншотах, що ФОП Квітка В. В. є "клієнтом", не свідчить про факт вчинення відповідачем таких дій. Також позивачем не доведено, що зазначений у скріншотах емейл: ІНФОРМАЦІЯ_1 належить саме відповідачу.

Щодо наданої позивачем відомості взаємних розрахунків між ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" та ФОП Квіткою В. В. за 2019 рік, то суд знову повторює, що відповідно до приписів чинного законодавства України наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами (договором, рахунками, накладною, платіжними дорученнями, тощо). Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу, зміст та обсяг господарської операції, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами на підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання прав та обов`язків сторонами. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.07.2018 р. у справі № 905/1141/16. До того ж вказана відомість сформована позивачем у односторонньому порядку та відповідачем не підписана, а зазначена в ній інформація про часткову сплату відповідачем товару стосується платежів, здійснених в інший період та за іншими видатковими накладними.

Отже, відомість взаємних розрахунків за 2019 рік за висновком суд також не є належним доказом у даній справі.

Крім того, суд відхиляє довідку ФОП Загинайко С. П. № 3 від 22.10.2020 р., надану відповідачем, згідно з якою Квітка В. В. у період з 21.06.2019 р. по 25.09.2019 р. перебував у трудових відносинах в указаною особою, обіймаючи посаду менеджера зі збуту, на умовах повного робочого дня з понеділка по п`ятницю, оскільки дана довідка не є свідчить про неможливість укладення відповідачем договору поставки, що розглядається.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надані належні, допустимі та вірогідні докази того факту, що ним був поставлений товар відповідачу на суму 273 252,10 грн. за долученими до позову видатковими накладними, а тому підстав для стягнення вказаних коштів з Квітки В.В. немає. Відтак - суд відмовляє у задоволенні вимог ТОВ "ТПК "Омега-Автопоставка" про стягнення основного боргу, а також у вимогах про стягнення з відповідача пені, 20 % штрафу та 24 % річних, оскільки вони є похідними від основної заборгованості.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" до Квітки Віктора Васильовича про стягнення заборгованості у сумі 454 977, 64 грн.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 17 грудня 2020 року.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.