Рішення № 93960038, 23.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 Справа № 908/1860/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Лісовик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1860/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95-А)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення солідарно 439 034,52 грн.

за участю представників:

від позивача – Якушев С.О., ордер ЗП № 047505 від 08.01.2019, адвокат

від відповідачів 1, 2 – Грона Д.С., ордер АР № 1022421 від 31.08.2020, ордер АР № 1022422 від 31.08.2020, адвокат

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 19.10.2020, 09.11.2020, 25.11.2020, 07.12.2020 та 23.12.2020 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів – програмно-апаратного комплексу «Оберіг» та комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №б/н від 25.06.2020 до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2016 в сумі 439 034,52 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 28.07.2020 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за вих. № б/н від 25.06.2020 залишено без руху в порядку приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.07.2020 з метою встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 зобов`язано Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надати відповідну інформацію щодо місця проживання (перебування) фізичної особи.

17.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява за вих. №20200803/201 від 05.08.2020, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

17.08.2020 на адресу суду від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшов лист-відповідь, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.04.1987 по теперішній час.

Ухвалою суду від 21.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1860/20, присвоєно справі номер провадження 12/167/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

31.08.2020 на адресу суду від відповідачів у справі надійшла заява за вих. № 200 від 31.08.2020, в якій останні просять справу № 908/1860/20 розглянути за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, оскільки зазначена справа є складною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому у вказаній заяві відповідачі зазначили, що категорично заперечують проти позову, розрахунок заборгованості є незрозумілим та некоректним. Вважають, що у цій справі необхідно призначити та провести судову експертизу, яка має встановити підстави, алгоритм та достовірність розрахунків позивача. Разом з тим наголошують, що між позивачем та відповідачем-2 ОСОБА_1 , як фізичною особою, взагалі не укладалось будь-яких договорів поруки, а зобов`язання відповідача-1 були виконані у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.09.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" про розгляд справи № 908/1860/20 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення, ухвалено перейти до розгляду справи № 908/1860/20 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 19.10.2020 о 14:15.

08.09.2020 на адресу суду від представника відповідача-1 та відповідача-2 адвоката Грона Д.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- заява на відкриття рахунку не містить всіх необхідних істотних умов кредитного договору, тому не може ним вважатися;

- позивач не надав підписаного сторонами кредитного договору, не надав документи, з яких би вбачалось що було відкрито кредитну лінію з певним лімітом, збільшено або зменшено кредитний ліміт, чи повідомлено відповідача-1 та відповідача-2 про встановлення кредитного ліміту у відповідному розмірі, доведення цієї обставини відповідачам і чи було надано згоду відповідачів на збільшення або зменшення кредитного ліміту, якщо він збільшувався або зменшувався;

- не надано позивачем і доказів узгодження всіх істотних умов кредитного договору;

- позивачем також не надано доказів видачі відповідачу кредиту (платіжні доручення або меморіальні ордери тощо), надані позивачем на виконання ухвали про усунення недоліків позовної заяви меморіальні ордери (направлені поштою 11.08.2020 без супровідного листа) за серпень 2019 - червень 2020 не містять в собі доказової інформації щодо видачі кредиту позивачем та отриманням кредитних коштів у розмірі 439034,52 грн. відповідачем, вони містять лише інформацію про нарахування банком в односторонньому порядку комісії, процентів за кошти, які взагалі не надавались відповідачу;

- без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 умови, відсутність у договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані позивачем договір з окремим від нього документом, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

- роздруківка Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни до нього хоч щодня;

- надані позивачем копії виписок за період з 29.08.2019 по 23.06.2020 не оформлені у відповідності до вимог нормативних актів НБУ щодо платіжних документів, не містять необхідних реквізитів, штампів та підписів уповноважених осіб байку, а відтак не можуть вважатися належними та допустимими електронними або письмовими доказами у справі;

- доданий до позову розрахунок заборгованості нічим не обґрунтований, а тому в силу чину змагальності сторін, визначеного ст. 91 ГПК України, не може бути прийнятий до уваги судом в якості належного та допустимого доказу надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності;

- позивач не надав належні та допустимі докази укладання з відповідачем-1 кредитного договору, узгодження між ними всіх істотних умов кредитного договору, видачі відповідачу кредиту у сумі, зазначеній у позові, та підстав дострокового стягнення заборгованості;

- позивачем не направлялись на адресу ТОВ «НВВЦ ГАНДІКАП» будь-які претензії та вимоги щодо неналежного виконання кредитного договору;

- 23.12.2016 директором відповідача-1 Дудар Оленою Анатоліївною (поручитель/відповідач-2) було укладено договір поруки № Р1482507103631266614 виконання зобов`язань ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» за кредитними договорами;

- зауважує, що ОСОБА_1 діяла не як звичайна фізична особа від свого імені, а як посадова особа в інтересах ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» та від імені цього товариства, про що свідчить печатка підприємства на підписі керівника у договорі;

- зауважує, що п. «в» статті 1.1.2 було визначено розмір можливого кредиту, який становив 40 000,00 гривень, проте позивач заявляє солідарну вимогу на суму 439034,52 грн., що більш ніж у десять разів перевищує визначений у договорі ліміт поруки;

- факт підписання договору поруки № Р1482507103631266614 від 23.12.2016 відповідачем-2 саме як фізичною особою, а не як директорам ТОВ "НВВЦ ГАНДІКАП" позивачем не доведений, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 як фізичної особи на укладення договору поруки, відповідно позивач не набув права вимоги до відповідача-2 як солідарного боржника щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. Разом з тим відповідач-1 інформує суд, що у зв`язку з розглядом справи у суді планує понести такі судові витрати: проведення судової економічної експертизи у Запорізькому відділенні Дніпропетровського Науково-дослідного інституту судових експертиз вартістю 12000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10975,86 грн., відповідач-2 інформує суд, що у зв`язку з розглядом справи у суді планує понести такі судові витрати: витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10975,86 грн.

08.09.2020 від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи за вих. № 104 від 07.09.2020. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач-1 зазначає, що встановлення обставин, зокрема щодо розміру отриманих коштів, здійснених оплат в рахунок повернення коштів, а також правильності нарахування процентів за користування кредитними коштами, сум комісії за обслуговування кредиту та пені входять до предмету доказування у справі № 908/1860/20. Вважає, що ці питання не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань в економічній галузі, а з розрахунку заборгованості, наданого позивачем та додатково наданих ним виписок неможливо достеменно встановити коли саме та у якому розмірі позивачем надавалися кошти відповідачам, якщо надавались, то за яким саме договором, оскільки між позивачем та відповідачем-1 було укладено ще один договір – б/н від 11.07.2019, за яким дійсно здійснювались операції, а також яким чином та на підставі чого позивачем списувались кошти саме за договором б/н від 28.07.2016.

14.09.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом від позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів,в якій останній зазначає наступне:

- дії, вчинені відповідачем-1 по проведенню власних платежів понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку, є прямим свідченням в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України та ч. 1 ст. 1069 ЦК України прийняття пропозиції банку по користуванню кредитним лімітом/кредитними коштами банку в межах встановленого кредитного ліміту і додатково доводити чи повідомляти боржника про збільшення/зменшення розміру цього ліміту немає необхідності, хоча банк здійснював подібне повідомлення встановленими та погодженими між сторонами засобами зв`язку;

- вказує, що через технічну та людську помилку надані з позовом виписки за рахунками відповідача-1 не були засвідчені належним чином представником позивача, а тому повторно надає ці ж самі виписки разом з меморіальними ордерами із засвідченням їх шляхом накладання електронного цифрового підпису та електронної печатки;

- виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту;

- на початку договору поруки, у реквізитах сторін цього договору та у довідці до договору чітко і однозначно зазначена фізична особа – ОСОБА_1 , а та обставина, що ОСОБА_1 помилково або навмисно поставила печатку свого підприємства жодним чином не впливає ані на предмет договору поруки, ані на обсяг зобов`язань саме фізичної особи - поручителя ОСОБА_1 ;

- вважає, що умовами договору поруки (п.п. 1.1.1, 1.1.2.) передбачена зміна основного зобов`язання внаслідок якої буде збільшено обсяг відповідальності поручителя за угодами 1 та угодами 2 без отримання додаткової згоди/погодження цих змін з поручителем;

- вважає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідачі планують понести та у зв`язку із розглядом справи є безпідставним, суттєво перебільшеним, бездоказовим, необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню в будь-якому випадку;

- у справі відсутні будь-які докази щодо реальної сплати будь-яким з відповідачів будь-яких коштів за послуги адвоката, а тому просить суд під час винесення рішення врахувати всі вищевикладені обставини та зменшити ці витрати у порядку ст. 126 ГПК України;

- вважає клопотання про призначення судової економічної експертизи є зловживанням процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, що є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- у випадку, якщо суд вирішить задовольнити клопотання про проведення судової економічної експертизи просить суд зобов`язати відповідача-2 попередньо (авансом) оплатити судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи та внести на депозитний рахунок суду суму у розмірі 15000,00 грн., яка пов`язана з задоволенням клопотання про призначення експертизи.

14.09.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом від позивача надійшло клопотання про зобов`язання відповідача-2 здійснити забезпечення процесуальної дії (призначення експертизи) шляхом авансування судових витрат.

Ухвалою від 19.10.2020 ухвалено перейти до розгляду справи № 908/1860/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.11.2020 о 12:30.

09.11.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що враховуючи існуючі карантинні обмеження в державі та зокрема, у Господарському суді Запорізької області, а також через хворобу близького родича представника позивача, просить суд відкласти проведення підготовчого засідання у справі на інший день.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкладено підготовче засідання на 25.11.2020 о 15:00.

Ухвалою суду від 25.11.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/1860/20,

призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020 о 14:15. У вказаній ухвалі зазначено, що розглянувши клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи суд відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до статті 1 Закону “Про судову експертизу” № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 4 від 23.03.2012 року судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим умовами п. 5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

По-перше, предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за тілом кредиту, на підтвердження наявності якої позивач надав виписки по рахунку відповідача-1, меморіальні ордери, а також розрахунок заборгованості за договором б/н від 28.07.2016.

По-друге, суму кредитних коштів та розмір здійснених відповідачем-1 часткових погашень заборгованості суд має можливість самостійно встановити на підставі наявних в матеріалах справи доказів;

По-третє, стягнення процентів, пені та комісії не є предметом розгляду в даній справі.

По-четверте, визначити чи відповідає розрахунок заборгованості розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту суд має можливість самостійно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що в даній справі відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а відтак відсутні підстави для призначення судової економічної експертизи.

В судовому засіданні 07.12.2020 судом оголошено перерву до 23.12.2020 о 12:00 без винесення процесуального документу суду, про що складено протокол від 07.12.2020.

В судове засідання 23.12.2020 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2020 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачів в судовому засіданні 23.12.2020 проти позову заперечив.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 28.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (Клієнт) звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (Банк) із заявою про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 в гривнях, яка оформлена на бланку типової форми та містить підписи та відтиски печаток Банку та Клієнта.

Разом з тим Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” (Банк) була підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

В Заяві зазначено, що підписавши цю заяву Клієнт висловлює згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua,), Тарифами банку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. “Умов та правил надання банківських послуг”, далі Умови, при укладенні договорів та угод, або вчиненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк та Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом “першого” підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Кредитний ліміт стосовно цього розділу Умов являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників у відповідності з внутрішньобанківськими нормативами та нормативними актами Національного банку України. Обов`язковою умовою встановлення/користування Кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою – Поручителем. (п. 3.2.1.1.5.Умов).

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі – “Кредит”) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі – “Ліміт”). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому створюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.1.6. Умов визначено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт виражає свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», sms-повідомлення або інших).

Умовами п. 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки” або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в іншій формі). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умовами, Банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов`язань, передбачених Умовами, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк.

Відповідно до п. 3.2.1.1.11. Умов за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 року включно і до моменту обнуління кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування “кредитним лімітом на поточному рахунку” – не більш ніж 30 днів.

Для пільгового користування лімітом (розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості ) клієнт повинен:

- у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнуління повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця;

- у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го числа до кінцевого числа поточного місяця, то обнуління повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число наступного місяця;

- якщо дебетове сальдо не було обнулене згідно умов описаних вище, то з 26 числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36% річних.

Порядок розрахунків встановлений в п. 3.2.1.4. Умов. Так, згідно з п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.2.1.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов встановлений обов`язок клієнта сплачувати Банку комісію за використання ліміту відповідно до п. п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами. Банк може за свій розсуд не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.2.2. Умов Клієнт зобов`язався: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1 цього розділу “Умов та правил надання банківських послуг” (п. 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п. п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (п. 3.2.1.2.2.2.); виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11. (п. 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (п. 3.2.1.2.2.5.), сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6., 3.2.1.4.11 (п. 3.2.1.2.2.7.).

Цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов). Отже, в частині виконання зобов`язань сторонами умови договору є чинними і на момент розгляду справи судом.

23.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", далі Кредитор, та ОСОБА_1 , далі Поручитель, був укладений договір поруки № Р1482507103631266614, далі Договір поруки, предметом якого (п. 1.1.) є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП", юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95-А, код в ЄДРПОУ 35553411, далі Боржник, зобов`язань за угодами-приєднання до:

- розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.2 «Угоди 1» – 29% річних договорів, забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1.3 «Угоди 1» – 58% річних для договорів, забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою;

- комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань;

- винагороди за використання Ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

б) кредиту у розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч).

Якщо під час виконання «Угоди 1» зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Згідно із п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» та «Угодою 2» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом. У випадку смерті або банкрутства Боржника за «Угодою 1» або «Угодою 2», та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання «Угоди 1» і/або «Угоди 2» за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2» у розмірі і порядку, визначеному умовами «Угоди 1» і/або «Угоди 2». При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

Пунктом 1.5. Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2», Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 2.1.2. п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Не направлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2», незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Умовами п. 4.1. Договору поруки сторони домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1» і/або «Угодою 2» цей договір припиняє свою дію.

Пунктом 4.2. Договору поруки визначено, що зміни та доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Позивач в позові вказує, що на виконання умов укладеного Договору свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 500 000,00 грн., строк повернення кредиту становить 03.01.2020, втім відповідач-1 в обумовлені строки не погасив в повному обсязі заборгованість за договором перед позивачем, відповідний борг станом на 23.06.2020 існує в розмірі 439034,52 грн. (заборгованість за кредитом), має бути стягнутий з нього в судовому порядку. При цьому зазначив, що у зв`язку з розірванням договору кінцевий строк становить 04.01.2020. Позивач просить стягнути з відповідача-1 (боржника) та відповідача-2 (поручителя) солідарно заборгованість за кредитом в сумі 439034,52 грн.

За своєю правовою природою Договір б/н від 28.07.2016 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язань за кредитним договором б/н від 28.07.2016 забезпечено договором поруки № Р1482507103631266614 від 23.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, відповідно до приписів ст. 543 ЦК України кредитору надано право вимоги виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо. Частиною 2 вказаної статті також визначено, що кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредитору надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Пунктом 4.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають із кредитних договорів” передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 4 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З наведеного вбачається, що в разі оплати одним з відповідачів заборгованості, зобов`язання іншого відповідача припиняється.

Умовами п. 1.5., п. 2.1.2. Договору поруки визначено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши подані позивачем та відповідачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку відповідача-1, з яких вбачається, що відповідач-1 користувався кредитним коштами та здійснював часткове погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до довідки АК КБ «Приватбанк» № 60801ZPO0S1IJ від 25.06.2020 (том 1, а.с. 41) на поточний рахунок № НОМЕР_1 відповідача-1 був встановлений кредитний ліміт, а саме: з 29.12.2016 в розмірі 40000,00 грн., з 18.08.2017 в розмірі 180000,00 грн., з 13.10.2017 в розмірі 200000,00 грн., з 11.04.2018 в розмірі 340000,00 грн., з 17.05.2018 в розмірі 450000,00 грн., з 16.06.2018 в розмірі 500000,00 грн., з 20.02.2019 в розмірі 200000,00 грн., з 11.06.2019 в розмірі 290000,00 грн., з 19.06.2019 в розмірі 490000,00 грн.

Так, з наявної у справі виписки банку по рахунку відповідача-1 вбачається, що з 30.09.2019 заборгованість за кредитом в сумі 487121,49 грн. на поточному рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 винесена на прострочку (том 1, а.с. 78, том 2, а.с. 35).

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за тілом кредиту на загальну суму 48086,97 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 29.08.2019 по 23.06.2020 (том 1, а.с. 78):

- 30.09.2019 здійснено часткове погашення на суму 120,59 грн.;

- 02.10.2019 здійснено часткове погашення на суму 1200,95 грн.;

- 04.10.2019 здійснено часткове погашення на суму 93,42 грн.;

- 05.10.2019 здійснено часткове погашення на суму 1244,76 грн.;

- 06.10.2019 здійснено часткове погашення на суму 150,68 грн.;

- 10.10.2019 здійснено часткове погашення на суму 44426,45 грн.;

- 11.10.2019 здійснено часткове погашення на суму 850,12 грн.

Таким чином, з врахуванням здійсненого часткового погашення непогашена заборгованість відповідача-1 за тілом кредиту становить 439034,52 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав на адресу відповідача-1 повідомлення за вих. № 60801ZPO0S1IJ від 06.12.2019, в якому повідомив, що ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором № б/н від 28.07.2016, у зв`язку з чим станом на 06.12.2019 має заборгованість – 492819,22 грн., яка складається з наступного:

- 439034,52 грн. – заборгованість за кредитом, з якої прострочена 439034,52 грн.;

- 28683,59 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, з якої прострочена 28683,59 грн.;

- 20470,94 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

- 4630,17 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, з якої прострочена 4630,17 грн. Позивач в повідомленні, посилаючись на підпункт «в» п. 3.2.1.2.3.4. Умов та правил надання банківських послуг повідомив відповідача-1 про те, що у випадку непогашення простроченої заборгованості в сумі 439034,52 грн. у строк по 03.01.2020, кредитний договір буде розірваний, починаючи з 04.01.2020 р. Факт надіслання вказаного повідомлення на адресу відповідача (69000, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95-А) підтверджується описом вкладення від 19.12.2019 та фіскальним чеком від 20.12.2019 ( том 1, а.с. 52).

Згідно наявної у справі інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 4931705039346 (том 2, а.с. 67) повернуто за зворотною адресою 04.01.2020, тобто повернулось з адреси відповідача-1.

Втім, вказане повідомлення було надіслано відповідачу за його місцезнаходженням згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Матеріали справи свідчать, що умовами підпункту «в» п. 3.2.1.2.3.4. Умов та правил надання банківських послуг що при настанні будь-якої з подій, зокрема порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом Умов та правил надання банківських послуг, в т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, Банк на свій розсуд, має право відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди про кредитування з напрямком Клієнту повідомлення. У зазначену в повідомленні дату угоду про кредитування вважається розірваною. При цьому, в останній день дії угоди про кредитування Клієнт зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за Договором. Одностороння відмова від цього Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором.

Докази у справі свідчать що позивач надіслав відповідачу повідомлення за вих. № 60801ZPO0S1IJ від 06.12.2019 про розірвання договору в односторонньому порядку.

Оскільки відповідач не погасив прострочену заборгованість у строк, вказаний у повідомленні, кредитний договір № б/н від 28.07.2016 є розірваним з 04.01.2020, а відтак останнім днем дії вказаного договору є 03.01.2020. Тобто 03.01.2020 відповідач-1 повинен був сплатити заборгованість за тілом кредиту в сумі 439034,52 грн.

Втім, в порушення вимог закону та умов укладеного кредитного договору відповідач-1 у встановлені строки зобов`язання щодо повернення грошових коштів в сумі 439034,52 грн. не виконав.

Наявними в матеріалах справи доказами доведений факт надання відповідачу-1 кредитних коштів за укладеним з позивачем кредитним договором б/н від 28.07.2016 та факт користування цими коштами відповідачем-1.

Втім, відповідач-1 зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав у повному обсязі у встановлений вказаним кредитним договором строк, у зв`язку з чим у останнього виник борг за кредитом в сумі 439034,52 грн.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першій ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів те, що зобов`язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача-1, а розмір заборгованості за кредитом в сумі 439034,52 грн. підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по рахунках відповідача з урахуванням здійснених відповідачем-1 часткових оплат боргу за кредитом. Відповідач-1 докази погашення заборгованості кредитом в повному обсязі суду не надав.

За такими обставинами, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 439034,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки.

Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання Договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

У постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 зі справи № 6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/7389/17 і від 29.05.2019 зі справи № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2. Договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Під час розгляду даної справи позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження надання Поручителем згоди у будь-якій письмовій формі на збільшення кредитного ліміту відповідача-1 з 40000 грн. до 490000 грн., а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності, в тому числі не надано доказів укладення будь-яких додаткових угод до Договору поруки щодо збільшення такого кредитного ліміту (або обсягу відповідальності Поручителя).

Вищевикладене свідчить про те, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями відповідача-1 збільшено без погодження з поручителем (відповідачем-2).

Оскільки кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями відповідача-1 збільшено без погодження з поручителем (відповідачем-2), порука за Договором поруки є припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-2.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2016 в сумі 439034,52 грн. слід відмовити.

Щодо заперечень відповідачів проти позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Твердження відповідачів про те, що між позивачем та відповідачем-2 ОСОБА_1 , як фізичною особою, взагалі не укладалось будь-яких договорів поруки спростовуються наявним в матеріалах справи договором поруки № Р1482507103631266614 від 23.12.2016, який був підписаний між позивачем та ОСОБА_1 саме як фізичною особою, що вбачається із преамбули договору та підписів.

Заперечення відповідачів факту укладення між відповідачем-1 та позивачем кредитного договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна підписана між позивачем та відповідачем-1 заява про відкриття поточного рахунку та заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 28.07.2016. При цьому в заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 28.07.2016 зазначено, що підписавши цю заяву Клієнт (відповідач-1) висловлює згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua,), Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Отже, сторони уклали кредитний договір у спрощений спосіб шляхом підписання вищевказаної заяви, а істотні умови кредитного договору зазначені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, з якими погодився відповідач-1.

Факт видачі відповідачу-1 кредитних коштів та часткового погашення ним заборгованості підтверджується наданими позивачем виписками по рахунку відповідача-1, які відображають рух коштів.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 3292,76 грн. покладаються на відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП".

Як вказано вище у відзиві на позовну заяву відповідачі у справі зазначили, що планують понести судові витрати на правничу допомогу, а відповідач-1 також витрати на проведення судової економічної експертизи.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втім, позивачем не надано до матеріалів справи докази, які підтверджують понесення ним витрат на оплату правничої допомоги, як то актів приймання передачі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, їх опис, здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги, платіжне доручення або інший документ, який підтверджує сплату відповідних послуг адвокату, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Враховуючи викладене у господарського суду відсутні підстави для покладення на позивача зазначених сум, тому клопотання відповідачів про покладення на позивача понесених відповідачами судових витрат не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.12.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "ГАНДІКАП" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95-А, ідентифікаційний код 35553411) на користь:

- Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором № б/н від 28.07.2016 в сумі 439034 (чотириста тридцять дев`ять тисяч тридцять чотири) грн. 52 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3292 (три тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 76 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 28.07.2016 в сумі 439034,52 грн. відмовити.

Повне рішення складено – 28.12.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.