Рішення № 93960001, 15.12.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/634/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатська будівельна група”, м. Ужгород

до відповідача 2 ОСОБА_1 м. Ужгород

про стягнення 153318,17 грн

секретар судового засідання – Корольчук М.М.

За участю представників сторін:

від позивача –

від відповідача 2 –

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до відповідачів про солідарне стягнення боргу за кредитом в розмірі 153318,17 грн, що виник внаслідок невиконання відповідачем 1 Договору б/н від 19.11.2015. Оскільки виконання відповідачем 1 зобов`язання за цим Договором забезпечено Договором поруки №POR1451465288249 від 30.12.2015, укладеним між позивачем та відповідачем 2, вимога про стягнення боргу заявлена банком до відповідачів солідарно. Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 554, 610, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2299,77 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В ході розгляду справи по суті призначене судове засідання 22.07.2020 року не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г.

З огляду на це, за розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2020 № 02-02/71/20 проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого 04.08.2020 спір передано на розгляд судді Андрейчук Л.В.

Ухвалою суду від 06.08.2020 справу № 907/634/19 прийнято до провадження суддею Андрейчук Л.В., постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 02.09.2020.

В ході підготовчого провадження за наслідками задоволення судом клопотання позивача позов в частині стягнення заборгованості з ТОВ "Закарпатська будівельна група" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишено судом без розгляду (ухвала суду від 02.09.2020 № 907/634/19).

У підготовчому засіданні 30.09.2020, з огляду на задоволення клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи, в порядку ст. 183 ГПК України судом оголошувалась перерва.

Сторонами подано та судом прийнято: відзив на позовну заяву з клопотанням про поновленням строку на його подання, відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.10.2020 підготовче провадження судом закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем 1 умов кредитного договору в нього існує заборгованість в розмірі 153318,17 грн. боргу по тілу кредиту. Враховуючи забезпечення виконання відповідачем 1 зобов`язання за цим Договором порукою, укладеним з відповідачем 2, позов заявлено саме до поручителя.

Заперечення відповідача 2

Відповідачем виявлено, що 14.12.2017 Господарським судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі № 907/715/17 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Закарпатська будівельна група» про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 19.11.2015.

Вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Визначений же пунктом 4.1 договору поруки від 30.12.2015 строк (15 років) поруки не є строком для захисту порушеного права, оскільки є строком існування самого зобов`язання поруки.

Відповідь на відзив

Рішення 907/715/17 було ухвалено судом лише стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська будівельна група».

Кредитором пред`явлено вимогу до поручителя в межах 15 річного строку. До того ж відповідачем не заявлено вимогу про припинення договору поруки, а лише надано заперечення щодо позову банку. Порука ж вважається дійсною до моменту, коли судом не буде становлено факт припинення договору.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

19 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатська будівельна група" (відповідач 1) шляхом підписання 19.11.2015 року Заяви про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та Заяви "Про приєднання до мов та Правил надання банківських послуг", які складають Договір банківського обслуговування від 19.11.2015 року, приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів Банку (позивача), що розміщені в мережі Інтернет на сайті www./pb.ua.

Починаючи з листопада 2016 року відповідач почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунках та розрахунком заборгованості, шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Іnternet Banking Приват-24 (заявки додані до позовної заяви).

Свої зобов`язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку Відповідача.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатська будівельна група" не дотрималось взятих на себе зобов`язань з повернення наданих банком коштів та сплати відсотків за користування кредитом в порядку та строк, встановлений Умовами та правилами.

Позивач в позові зазначає, що станом на 23.09.2019 заборгованість Відповідача-1 по тілу кредиту за Договором становить 153318,17 грн.

Судом також встановлено, що вказана сума заборгованості в тому числі вже була предметом спору між позивачем та відповідачем 1 в межах справи № 907/715/17, за наслідками розгляду якого Господарським судом Закарпатської області 14.12.2017 винесено рішення про її стягнення з останнього.

Рішення набрало законної сили, відтак, факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатська будівельна група” за Договором б/н від 19.11.2015 на суму 153318,17 грн є доведеною та не потребує доказування відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, матеріали справи містять укладений 30.12.2015 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) Договір поруки № POR1451465288249 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпатська будівельна група” зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 1)", до розділу 3.2.2 «кредит за послугою «Гарантований платежі» Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 2)".

Згідно із п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Враховуючи те, що відповідач-1 належним чином не виконував свого обов`язку щодо повернення кредиту відповідно до умов договору позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості з поручителя, що відповідає способу судового захисту, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад” Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладене, з урахуванням наявності в матеріалах справи рішення суду від 14.12.2017 № 907/715/17, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 10.01.2018, факт наявності заборгованості ТОВ «Закарпатська будівельна група» за кредитом у сумі 153318,17 грн є доведеною.

Доказів погашення боргу матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести наступні: визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частиною другою статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а частиною другою статті 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника: хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із частиною першою статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 530/1450/16-ц).

Отже, при наданні відповідної оцінки змісту договору поруки слід враховувати конкретні обставини справи та встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме зобов`язання забезпечене порукою, в якому обсязі та на яких умовах.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поруки POR1451465288249 Відповідач 2 поручився перед кредитором за невиконання відповідачем 1, зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 1)", до розділу 3.2.2 «кредит за послугою «Гарантований платежі» Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 2)".

Разом з тим, із тексту договору поруки не вбачається, що порукою забезпечується саме кредитний договір від 19.11.2015, укладений між АТ КБ "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпатська будівельна група ”.

Договір поруки не містить реквізитів основного договору. Натомість у ньому вжито нечітке формулювання у множині: "за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 1)", до розділу 3.2.2 «кредит за послугою «Гарантований платежі» Умов та правил надання банківських послуг (далі - угода 2)", - тобто, не визначено, за якою конкретно угодою про приєднання надається порука, окрім того, не вказано поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт.

Отже, фактично визначено лише особу (Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпатська будівельна група”), первинні зобов`язання якої забезпечені порукою. Тому такий договір не може бути визнаний належною правовою підставою для стягнення коштів із поручителя - зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, у постановах від 31.07.2019 у справі №922/2913/18, від 12.03.2020 у справі №902/447/19.

За таких обставин, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені договором поруки POR1451465288249 від 30.12.2015 та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання саме зобов`язань за договором б/н від 19.11.2015, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача 2 щодо стягнення, не доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на наведені висновки суду решту доводів відповідача не потребують оцінки суду.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи наявні у справі докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 231, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 24.12.2020

Суддя Л.В. Андрейчук