Рішення № 93959897, 22.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.2020 Справа № 905/1895/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Курілко Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі" (87506, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Свободи, будинок 20; код ЄДРПОУ: 37793266)

про стягнення заборгованості в розмірі 91 358,00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Фізична особа-підприємець Курілко Сергій Васильович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі" про стягнення заборгованості в розмірі 91 358,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №12 від 24.12.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 91 358,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав клопотання в якому просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

24.12.2019 між фізичною особою-підприємцем Курілко Сергіем Васильовичем (далі – постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (далі – покупець) був укладений договір поставки №12 від 24.12.2019 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю товар з усіма необхідними документами (що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним відповідно до вимог чинного законодавства), визначений у п. 2.1. цього договору (надалі іменується «товар»), а покупець прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник зобов`язується своєчасно поставити товар до місця поставки, в кількості, якості, за цінами та в асортименті згідно з умовами цього договору, специфікації (прас-листа) і замовлення.

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник постачає товар разом зі всією відповідною і належно оформленою документацією (накладні, документи, що підтверджують якість товару, інструкції і т.д. ), що є необхідними відповідно до законодавства України і умов цього договору.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс – 2010р.). Місце поставки вказується у замовленні покупця (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору фактичною датою поставки товару є дата приймання покупцем товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами.

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі чи пошкодження відбувається з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару покупцю (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 7.1 договору при поставці ціна вказується в товарних накладних, які надаються постачальником покупцю разом з товаром, і ця ціна повинна відповідати ціні на товар, що вказана у підписаній сторонами та дійсній на момент поставки специфікації (прас-листі).

Покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 7.3.1. договору).

Згідно п. 7.3.4 договору обов`язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є: наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України накладної, а також інших документів, які передбачені п.п. 2.2, 2.3 договору та чинним законодавством України. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар покупцем не провадиться до усунення постачальником такого порушення та надання всіх належних чином оформлених документів.

Відповідно до п. 12.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а за взаєморозрахунками – до повного, належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 12 від 24.12.2019 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 91 358,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №706 від 26.12.2019 на суму 10 206 грн. з ПДВ, №712 від 26.12.2019 на суму 9 960 грн. з ПДВ, №6 від 06.01.2020 на суму 40 410,20 грн. з ПДВ, №1 від 11.01.2020 на суму 13 267 грн. з ПДВ, №3 від 13.01.2020 на суму 594,00грн., з ПДВ, №8 від 23.01.2020 на суму 3 312,00 грн. з ПДВ, №9 від 31.01.2020 на суму 13 608,00 грн. з ПДВ, а також товарно-транспортними накладними №Р706 від 26.12.2019, №Р712 від 26.12.2019, №Р6 від 06.01.2020, №Р1 від 11.01.2020, Р3 від 13.01.2020, №Р8 від 23.01.2020, №Р9 від 31.01.2020.

Вищезазначені видаткові накладні підписаними представником відповідача без зауважень.

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з претензією №1 від 19.03.2020 з проханням сплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за укладеним договором.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір постачання №12 від 24.12.2019 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначений пп. 7.3. договору №12 від 24.12.2019 та становить 21 календарний день з моменту поставки товару.

Як встановлено судом, позивачем поставлено продукцію відповідачу на загальну суму 91 358,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №706 від 26.12.2019, №712 від 26.12.2019, №6 від 06.01.2020, №1 від 11.01.2020, №3 від 13.01.2020, №8 від 23.11.2020, №9 від 31.01.2020 та товарно-транспортними накладними №Р706 від 26.12.2019, №Р712 від 26.12.2019, №Р6 від 06.01.2020, №Р1 від 11.01.2020, Р3 від 13.01.2020, №Р8 від 23.01.2020, №Р9 від 31.01.2020 .

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором поставки №12 від 24.12.2019, згідно видаткових накладних №706 від 26.12.2019, №712 від 26.12.2019, №6 від 06.01.2020, №1 від 11.01.2020, №3 від 13.01.2020, №8 від 23.11.2020, №9 від 31.01.2020 у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, позивачем у позовній заяві було заявлено про віднесення на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Як встановлено судом, 18.05.2020 між фізичною особою-підприємцем Курілко Сергієм Васильовичем (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Олега Попкова» (далі – адвокатське бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачений даним договором, а саме: складання документів (підготування позовної заяви) по справі за позовом клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі" про стягнення коштів (по договору поставки № 12 від 24.12.2019).

Адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: складання документів – підготування позовної заяви (п. 2.1.1. договору).

Згідно п. 3.1.4. договору клієнт зобов`язується оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору.

Відповідно до п. 4.1 договору правову допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях. Вартість винагороди складає 1000,00 грн. – складання документів (підготування позовної заяви).

Оплата за даним договором здійснюється клієнтом наступним чином: за складання документів правового зарактеру – протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договору (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.4 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському бюро письмові аргументи.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 21.05.2020, згідно якого адвокатським бюро було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги з правової допомоги: складання документів правничого характеру (підготування позовної заяви) – 1 000,00 грн.

Також в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №СФ-0000013 від 13.05.2020 на суму та 1000,00 грн., та платіжне доручення №744 від 29.10.2020 на суму та 1000,00 грн. (одержувач АБ «ОЛЕГА ПОПКОВА»)

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1000,00 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Курілко Сергія Васильовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі" про стягнення заборгованості в розмірі 91 358,00 грн – задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління громадського харчування та торгівлі" (87506, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Свободи, будинок 20; код ЄДРПОУ: 37793266) на користь фізичної особи-підприємця Курілко Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 91 358,00 грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 22.12.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова