Рішення № 93959886, 28.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2020 Справа № 905/1857/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»доАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»простягнення 27 595,15 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, що виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 27 595,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізницею здійснено перевезення вантажу (обкотиші залізорудні) у вагоні №59136291 за накладною №47992565 від 16.10.2019. На проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено розбіжності між фактичною масою вантажу та відомостями, зазначеними у накладній №47992565, у вагоні №59136291 недостача 10450 кг, про що складено комерційний акт №454201/102/423 від 18.10.2019. На думку позивача, недостача виникла у зв`язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність вільних місць/поглиблення у вагонах залізницею зазначено не було.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.10.2020 відкрито провадження у справі №905/1857/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2020 отримана Акціонерним товариством «Українська залізниця» 03.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102253459351.

При цьому, як вбачається зі списку №201030000701 згрупованих поштових відправлень від 30.10.2020 та витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.10.2020 про відкриття провадження у справі вручено за довіреністю Регіональній філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - 06.11.2020.

Однак, відповідач відзив на позов не надав.

07.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження надання правової допомоги згідно переліку. Крім того, у вказаному клопотанні позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2707,10 грн.

14.12.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання, до якого позивачем долучено копію платіжного доручення №4500137527 від 10.12.2020 на підтвердження сплати правової допомоги по справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 зі станції Терни Придніпровської залізниці Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на станцію Сартана Донецької залізниці у вагоні №59136291 за залізничною накладною на групу вагонів №47992565 відвантажено вантаж: обкотиші залізорудні (насипом).

За накладною №47992565 маса вантажу у вагоні №59136291 становить 64650 кг (брутто - не зазначено, тара - 23550 кг). Завантаження вагонів здійснювалось засобами вантажовідправника. В накладній також зазначено, що масу визначено на вагонних вагах статистичних заводських №1418500186 (150) вантажовідправником.

На проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №454201/102/423 від 18.10.2019, відповідно до якого проведено контрольне зважування вагону №59136291 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав. №1465 (держ. повірка 16.09.2019) та встановлено наступне: брутто 77750 кг, тара з документів 23550 кг, нетто 54200 кг, що менше документа 10450 кг. Згідно документу значиться: окатиші залізорудні, вага визначена відправником на вагонних вагах, статистичних заводських №1418500186(150), брутто не вказано, нетто 64650 кг, тара з документу 23550 кг, фактично виявлено: поглиблення діаметром 3,0 м, глибиною 1,5 м, навантаження бункерне, нижче бортів 40-60 см. Праворуч по ходу поїзда на першому бункері мається не щільне прилягання розвантажувального люка до бункера, в наявності щілина довжиною 1,0 м, шириною 3 см, в щілині маються залишки ветощі та паклі, Люка зачинені. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася. Вантаж якого бракує в вагоні вміститися міг.

Комерційний акт №454201/102/423 від 18.10.2019 підписано належними особами, зокрема з боку залізниці: ДС - ОСОБА_1 , ПР ПВ - ОСОБА_2 , ПР ПВ - ОСОБА_3 . Крім того, у вказаному акті зазначено, що зав. Вантажним двором по штатному розкладу відсутній.

У розділі Є комерційного акту міститься відмітка станції призначення Сартана Донецької залізниці про те що, під час перевірки, різниці з цим актом не має.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, зауважень до підготовки рухомого складу до перевезення не було, просипання вантажу не виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було, іншого відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт №454201/102/423 від 18.10.2019 не містить відомостей про те, що вагон №59136291 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Згідно зі ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів руди залізної, становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

Відповідно до акту прийому-передачі №92921942 від 16.10.2019 за Договором №735427 від 19.03.2018 підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) ціна окатків залізорудних за 1 т за накладними №№47992565, 47992573, 47992557 становить 2345,81 грн без ПДВ.

На підтвердження вартості та кількості вантажу, відправленого у спірних вагонах, позивачем надано також належним чином засвідчену копію рахунку-фактури продавця №92921942 від 16.10.2019, підписаного начальником управління продажів ЗРС І КХР Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг».

Крім того, згідно банківської виписки від 12.12.2019 позивач платіжним дорученням №4500033351 від 11.12.2019 сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» по договору №4735427 від 19.03.2018 за рахунком №92921942 від 16.10.2019 вартість окатків залізорудних у розмірі 10027352,51 грн з ПДВ.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартості недостачі обкотишів залізорудних у розмірі 27595,15 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2707,10 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2018 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Азовсталь» (клієнт) був укладений договір №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги).

За умовами п. 1.1 договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладання додаткових угод до цього договору.

Згідно з п. 10.1 договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 в редакції додаткової угоди №34 від 01.10.2019 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020.

06.10.2020 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (клієнт) підписано додаткову угоду №210 до договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018, в якій останні визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» збитків у зв`язку з незбереженням вантажу у розмірі 27595,15 грн.

У п. 2 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено вартість послуг.

Відповідно до п. 6.1 додаткової угоди №210 від 06.10.2020 до договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 правова допомога вважається наданою після підписання акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Згідно з п. 6.2 додаткової угоди №210 від 06.10.2020 до договору №180329/АЗСТ про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 адвокатське об`єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об`єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

18.11.2020 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №210 від 06.10.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 на суму 2707,10 грн.

Крім того, матеріали справи містять розрахунок розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 від 18.08.2020 за додатковою угодою №210 від 06.10.2020 на суму 2707,10 грн за підписом адвоката Костікової О.О., яка діє від імені Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога».

У вказаному розрахунку розміру винагороди, адвокатом Костіковою О.О. наведено назви послуг, вартість документу у розрахунку зі співвідношенням до прожиткового мінімуму, кількість витраченого часу, вартість, перелік документів звірених адвокатом копій процесуальних документів та інших документів, що підтверджують наведений розрахунок.

При цьому, 18.11.2020 Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» виставлено Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» рахунок на оплату №796 відповідно до додаткової угоди №210 від 06.10.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 на суму 2707,10 грн.

Позивачем в підтвердження сплати правової допомоги (юридичних послуг) за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 згідно рахунку №796 від 18.11.2020 Адвокатському об`єднанню «Всеукраїнська адвокатська допомога» надано копію платіжного доручення №4500137527 від 10.12.2020 на суму 2707,10 грн.

Судом встановлено, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу та відповідно не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягненню з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2707,10 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул.Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ідентифікаційний код 00191158) суму збитків у розмірі 27595 (двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 15 коп., судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2707 (дві тисячі сімсот сім) грн 10 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» та та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова