Рішення № 93959141, 05.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Справа № 160/7981/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020р. №0005500510, №0005510510.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що висновки викладені в акті фактичної перевірки №0015/04/36/05/РРО/39456828 від 04.02.2020р., є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, складені на підставі акта перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що реалізація ДТ євро ТОВ «АМСТРУД» згідно рахунку № 57 від 19.06.2019 р. на суму 364 280 грн. була здійснена згідно видаткової накладної № 66 від 19 червня 2019 року. Тобто, станом на дату набрання чинності Законом №481, а саме 01.07.2019 року, реалізацію на ТОВ «АРМСТРУД» вже було здійснено. Закон №481, в свою чергу, не містить відповідальності за факт відсутності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, а містить відповідальність за факт оптової торгівлі без наявності ліцензії. Контролюючий орган мав право видавати ліцензії на оптову торгівлю пальним з 1 серпня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні оптового продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу. У зв`язку з тим, що Законом № 481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України не надала розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на ТОВ «Інтер Еко Технологія». Отже неналежне виконання ТОВ «Інтер Еко Технологія» вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини останнього, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Також, позивач зазначає, що вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені ГУ ДПС у Дніпропетровській області з порушенням вимог Інструкції №281/171/578/155, оскільки в акті перевірки (перелік товарних запасів по яким встановлені порушення порядку обліку на складах та/або за місцем їх реалізації 04.02.2020) не зазначено інформації щодо методів, способів, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, а тому її результати не можуть вважатися достовірними, а відповідно і твердження контролюючого органу про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області правомірно прийнято оскаржуване позивачем рішення, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, оскільки правовою підставою для застосування фінансових санкцій є встановлення факту продажу пального без наявності відповідної ліцензії. В ході проведення перевірки встановленні наступні порушення: проведення розрахункової операції на суму 100,0 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу; неподання до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстратора розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані; неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 269 447,40 грн; оптова торгівля пальним 02.07.2019 без наявності відповідної ліцензії. Вищезазначені порушення зафіксовані актом перевірки від 04.02.2020 №0015/04/36/05/РРО/39456828. Так, в ході перевірки ТОВ «Інтер Еко Технологія» встановлено здійснення оптової торгівлі пальним 02.07.2018 без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, а саме, 02.07.2019 року здійснено продаж ДТ Євро ТОВ «Амструд» на загальну суму 149280,0 грн. згідно рахунка №57 від 19.06.2019. Ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі видана ТОВ «Інтер Еко Технологія» терміном дії з 03.07.2019. Щодо повноважень, відповідач зазначає, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади. Таким чином, на дату виникнення спірних правовідносин, органами ліцензування було визначено ДПС України безпосередньо та ГУ ДФС у Дніпропетровській області до передачі відповідних повноважень новоствореному ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Представником позивача подано відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2020р. прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» зареєстровано 24.10.2014р., номер запису: 12241020000070662, види економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Судом встановлено, що 24.01.2020р., згідно з вимогами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України на підставі наказу від 23.01.2020 №350-п та направлень від 23.01.2020 № 413 та №414 проведена фактична перевірка АЗС за адресою: смт. Томаківка, вул. Централь, 1А, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів та порядку проведення готівкових розрахунків та застосування РРО у сфері торгівлі.

Перевірку розпочато 24.01.2020 після вручення представнику суб`єкта господарювання, оператору Бєлікову Євгенію Леонідовичу, наказу ГУ ДПС від 23.01.2020 №350-п та ознайомлення з направленнями на перевірку від 23.01.2020 № 413 та №414 про що свідчить підпис у направленнях на перевірку.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним №04320314201900457 видана підприємству 19.07.2019 (термін дії з 19.07.2019 до 19.07.2024).

За місцем торгівлі зареєстровано РРО тип АЗС POS Mini, з заводським №TN80081025, фіскальний номер 3000711270, яке зазначене у ліцензії про право роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901123 видана підприємству 03.07.2019 (термін дії з 03.07.2019 до 03.07.2024).

В ході проведення перевірки встановленні наступні порушення: п. 1, 2, 7, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального». а саме: проведення розрахункової операції на суму 100,0 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу; неподання до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстратора розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані; неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 269 447,40 грн; оптова торгівля пальним 02.07.2019 без наявності відповідної ліцензії.

У письмових поясненнях оператор АЗС ОСОБА_1 пояснив, що не пробив касовий чек у зв`язку з тим, що реєстратор розрахункових операцій на АЗС відключений.

У відповідності до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, перевіряючими в ході проведення фактичної перевірки 24.01.2020 року у присутності оператора АЗС ОСОБА_1 проведено зняття залишків палива на АЗС на загальну суму 269 447,40 грн. за цінами реалізації із зазначенням найменування палива, його кількості та ціни реалізації.

У зв`язку з тим, що на початок перевірки документи не були надані, перевіряючими, запитані первинні касові документи, регістри бухгалтерського обліку, банківські виписки, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N13-НП, змінні звіти АЗС за формою N 17-НП, відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП.

Оператору АЗС ОСОБА_1 вручено під розписку 24.01.2020 року письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків 27.01.2020 переліку документів, у тому числі документів щодо обліку товарних запасів.

ТОВ «Інтер Еко Технологія» листом №3101/1 від 31.01.2020 повідомило ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що на підприємстві відсутні журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою ШЗ-НП, змінні звіти АЗС за формою N17-HTI, відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N16-HTI та на автозаправочній станції за адресою: Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Центральна, 1А з 19.01.2019 року не ведуться.

Також, в ході перевірки ТОВ «Інтер Еко Технологія» встановлено здійснення оптової торгівлі пальним 02.07.2018 без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, а саме, 02.07.2019 року здійснено продаж ДТ Євро ТОВ «Амструд» на загальну суму 149280,0 грн. згідно рахунка №57 від 19.06.2019 (встановлено перевіркою банківських виписок за липень 2019). Ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі видана ТОВ «Інтер Еко Технологія» терміном дії з 03.07.2019.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2020р. по справі №195/295/20, яка набрала законної сили 27.03.2020р., ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.155-1 КУпАП у скоєнні адміністративного правопорушення та застосовано до нього стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 34 (тридцять чотири грн. 00 коп.) грн.

У вказаній постанові суду зазначено, що 24.01.2020р. головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок Лисицьким В.О, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Дніпропетровській області, при перевірці встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення встановленого порядку проведення розрахунків, а саме 24.01.2020 о 10.00 год. В АЗС, розташованому за адресою: смт.Томаківка, вул. Центральна, 1а проведено розрахункову операцію без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми, чим порушено п.1 та п.2 ст. 3 ЗУ від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: при продажу бензину А-95 вартістю 25,5 грн. за 1 літр на загальну суму 100,00 грн. чек по касовому апарату не пробито. Факт скоєння адміністративного правопорушення доведено наступними документами: протоколом № 40 від 24.01.2020 про адміністративне правопорушення, який засвідчено підписом ОСОБА_1 ; актом (довідка) за результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки від 24.01.2020; пояснювальною ОСОБА_1 .

На підставі вказаного акту фактичної перевірки №0015/04/36/05/РРО/39456828 від 04.02.2020р. відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0005510510 від 11.03.2020р. в якому зазначено про встановлення порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500 000грн,;

- податкове повідомлення-рішення №0005500510 від 11.03.2020р. в якому зазначено про встановлення порушення п.1, 2, 7, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року та яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 539065,80грн.

Згідно Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту фактичної перевірки №0015/04/36/05/РРО/39456828 від 04.02.2020р. проведеної на АЗС, розташованому за адресою: смт. Томаківка, вул. Центральна, 1а, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Інтер Еко Технологія», в ході проведення перевірки встановленні наступні порушення:

1) п. 1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:

- проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями): Штрафна фінансова санкція складає: - вчинене вперше - 1,00 гривня.

2) п. 7 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), а саме:

- ненадання до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію про обсяг розрахункових операцій виконаних у готівковій або в безготівковій формі.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена ст. 17 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(із змінами та доповненнями): Штрафна фінансова санкція складає: десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

17,00 грн. х 10 = 170,00 гривень.

3) п.12 ст.3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), п.10.2.10, 10.3.1, 10.3.2, п. 16 «Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» а саме:

- неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 269 447,40 грн.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена ст.20 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями): до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розрахункова сума фінансових санкцій за зазначене порушення складає 538 894,80 грн. (269 447,40 грн. х 2 (подвійна вартість необлікованих товарів за цінами реалізації).

4) ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального» (із змінами та доповненнями), а саме:

- оптова торгівля пальним без наявності ліцензії.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена ст. 17 Закону України віл 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» із змінами та доповненнями. Штрафна фінансова санкція складає: за порушення вимог статті 15 цього Закону - 500 000,00 гривень.

Загальна сума штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки складає: 1,00 грн. + 170,00 грн. + 538 894,80 грн. + 500 000,00 грн. = 1 039 065, 80грн.

Позивачем було подано відповідну скаргу до ДПС України на вказані податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 року №0005510510, №0005500510 винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 27.05.2020 року №17247/6/99-00-08-05-06-06 ДПС України, залишено без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.03.2020 року №0005510510, №0005500510, а скаргу без задоволення.

Також судом були досліджені платіжне доручення №2460 від 05.06.2019р., згідно якого ТОВ «Інтер Еко Технологія» було сплачено 5000грн., призначення платежу: плата за ліцензії на право оптової торгівлі паливом (22013200) та платіжне доручення №2465 від 06.06.2019р., згідно якого, позивачем було сплачено 2000грн., плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом (22013300).

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленні-рішенні, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР від 19.12.95 (далі Закон № 481).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до ст.3 Закону №265/95-ВР, зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

7) подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку;

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Статтею 9 Закону №265/95-ВР передбачені випадки, за яких реєстратори розрахункових операцій не застосовується. Так, пунктом 12 вказаної статті визначено, що реєстратор розрахункових операцій не застосовується, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 від 06.07.1995 року у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Закон №481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року 2628-VІІІ внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: «Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії».

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

За змістом статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацем четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 року №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

З 1 липня 2019 року набрали чинності норми Закону №481 щодо ліцензування оптової торгівлі пальним. З цієї дати оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

У разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 500 000 гривень.

Зважаючи на положення абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3, частини першої статті 8 Закону №222-VIII при запровадженні ліцензування оптової торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Вказаний строк визначений законом як для держави з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

З набуттям 01.07.2019 р. чинності змінами до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII визначення з 01.07.2019 р. територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним та не встановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону суд розцінює як порушення балансу між інтересами держави та інтересами суб`єкта господарювання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Виходячи із приписів Закону № 481/95-ВР та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 (а.с. 26-31) відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Законом № 481/95-ВР чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державною фіскальною службою України лише 30.05.2019 р. направлено лист за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядженням про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, суд доходить до висновку, що в цьому випадку створені штучні перешкоди для добросовісних платників в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги підпункт 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, до 01.07.2019р. Закон №481-95/ВР не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону із змінами, внесеними Законом № 2628-VIII розширила його дію та погіршила становище позивача.

У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, відсутні підстави вважати, що позивачем допущено умисне порушення норм законодавства щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.

Суд доходить висновку про нечіткість врегульованих відносин, обґрунтовуючи це тим, що початок видачі ліцензії органом ліцензування та відповідальність за провадження оптової торгівлі пальним без ліцензії припадають на один день, що є штучно створеною перешкодою в господарюванні для добросовісних платників.

Суд звертає увагу на тому, що вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону № 481 в частині внесених змін Законом №2628-VІІІ, лише 19 червня 2019 року постановою №545 (набрала чинності 1 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

При цьому фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, що є днем набранням чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Отже зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб`єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону №2628 щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання. Зокрема, Підприємство мало 18 днів для подання відповідної заяви, в той час як органу ліцензування Законом надано 20 днів на розгляд заяви про отримання ліцензії.

Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Суд визнає, що затримка в отриманні ліцензій на право оптової торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, Суд у справі бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №160/10203/19.

Крім того, за змістом ст.15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. За ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 5000 гривень за кожне таке місце.

В матеріалах справи наявні та судом досліджені платіжне доручення №2465 від 06.06.2019р., згідно якого, позивачем було сплачено 2000грн., плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом (22013300) та платіжне доручення №2460 від 05.06.2019р., згідно якого, позивачем було сплачено 5000грн., плата за ліцензії на право оптової торгівлі паливом (22013200).

Таким чином, у червні 2019р., відповідно до ст. 15 Закону №481, позивачем було здійснено сплату за право роздрібної та оптової торгівлі паливно-мастильними матеріалами.

Перевіривши рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0005510510 від 11.03.2020р. на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд доходить до висновку, що воно прийнято не у спосіб, що визначений діючим законодавством, а тому суд доходить висновку про неправомірність такого рішення та наявність підстав для його скасування.

Щодо неведення позивачем у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 269 447,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Перевіряючи правильність оцінки відповідачем обставин, за якими він визначив склад правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, та наявність підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону, судом взято до уваги, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією №281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Підпунктами 4.2.5.4 - 4.2.5.6 пункту 4.2. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 визначено, що для дистанційного керування ПРК (паливороздавальні колонки) і ОРК (оливороздавальні колонки) мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14) (підпункт 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції).

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.( Підпункт 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції).

Підпунктами 10.3.2 - 10.3.4 пункту 10.3 Інструкції встановлено порядок відпуску нафтопродуктів за відомостями, за талонами, за платіжними картками.

За змістом положень підпунктів 10.3.2-10.3.4 Інструкції №281/171/578/155, відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжні картки відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

В той час як розділ 13 Інструкції №281/171/578/155 регулює порядок проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах.

Відповідно до пункту 13.5 Інструкції №281/171/578/155 для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Пунктом 13.13 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою №23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою №35-НП (додаток 28).З матеріалів справи вбачається, що позивач загалом не заперечував встановлений факт наявності надлишку товару та зазначав, що сам по собі факт наявності надлишку товару не свідчить про безумовну реалізацію необлікованого товару.

Системний аналіз наведених обставин справи в контексті наведених норм права дає підстави погодитися з доводами позивача, що вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені відповідачем з порушенням вимог Інструкції № 281/171/578/155, оскільки в акті перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, а тому її результати не можуть вважатися достовірними, а відповідно і твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/18483/13-а та від 12.12.2018 у справі № 819/1026/13-а.

Так, в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року в справі № 826/18483/13-а, суд зокрема зазначив, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

На думку суду, нестача паливно-мастильних матеріалів фактично унеможливлює реалізацію цих товарів та виключає можливість застосування до суб`єкта господарювання санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається. Фактично контролюючим органом відбулося ототожнення нестачі товарів з таким порушенням, як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. Отже, висновок податкового органу про те, що виявлена нестача товарів є свідченням здійснення товариством реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є помилковим.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі №806/1403/16.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ГУ ДПС в Дніпропетровській області не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0005500510 від 11.03.2020р. в частині суми у розмірі 538894,80грн.

Щодо виявлених порушень: - проведення розрахункової операції на суму 100,0 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу; - неподання до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстратора розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані, суд зазначає, що ні позовна заява, ні відповідь на відзив та додаткові пояснення не містять жодних обґрунтувань про відсутність вказаних порушень із посиланням на відповідні докази. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів протиправності застосування штрафних санкцій за вказані порушення у сумі 171грн. (170грн.+1грн.).

Разом з тим, у письмових поясненнях від 24.01.2020р., копія яких наявні в матеріалах справи, оператор АЗС ОСОБА_1 пояснив, що не пробив касовий чек у зв`язку з тим, що реєстратор розрахункових операцій на АЗС відключений.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2020р. по справі №195/295/20, яка набрала законної сили 27.03.2020р., ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 155-1 КУпАП у скоєнні адміністративного правопорушення та застосовано до нього стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 34 (тридцять чотири грн. 00 коп.) грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами податкового органу про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0005500510 від 11.03.2020р. в частині штрафних санкцій у розмірі 171,00грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №1544 від 06.08.2020р. позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 15540,99грн.

На підставі ст.139 КАС України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, мінімальний розмір сплати судового збору юридичною особою 2102,00грн., суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 13 438,99 грн. (15540,99-2102,00).

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» (49051, м.Дніпро, вул.Дніпросталівська, 5 оф.204) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.03.2020р. №0005510510.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.03.2020р. №0005500510 в частині суми 538894,80грн. (п`ятсот тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні вісімдесят копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова