Рішення № 93958385, 01.12.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2535/17

Провадження № 2/496/312/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.,

позивача – ОСОБА_1

представників відповідачів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання забудовниками та спільної сумісної власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку та визначення часток в натурі, визнання дозволу на виконання будівельних робіт недостовірним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом, уточнивши який 10.07.2019 року (т. 1 а.с. 202,203) просять:

- визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_7 , право забудовника Ѕ частини житлового будинку площею 315,9 кв. м. по АДРЕСА_1 ;

- визначити в натурі їм для проживання частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , кімнати 1-14, 1-15, 1-16, 1-20; І поверх 1-1, 1-2, 1-3, 1-6; ІІ поверх 1-7, 1-8, 1-13, 1-9 по схемі експерта ОСОБА_8 ;

- визнати за ними право спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,66 га по АДРЕСА_1 ;

- виділити їм в натурі земельну ділянку площею 0,66 га по АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта ОСОБА_9 ;

- визнати дозвіл №233 виданий 12.12.2005 року на виконання будівельних робіт недостовірним.

Свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_7 , після смерті якого залишилося спадкове майно – двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом площею 315,9 кв.м та земельна ділянка площею 0,13 га, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1 . Зазначають, що будівництво вказаного будинку проводилося на законних підставах згідно дозволу № НОМЕР_1 , виданого 18.10.1990 року Великодальницькою сільською радою, за їх кошти та працю, а майно, набуте батьками і дітьми належить їм на праві спільної сумісної власності відповідно до ст. 175 СК України. Будівництво було завершено у 1995 році, а 24.12.1995 року будинок здано в експлуатацію, тобто задовго до появи дружини померлого ОСОБА_7 – відповідачки ОСОБА_10 ). Зазначають, що будинок не добудовувався та не перебудовувався. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2011 року за ними (позивачами) визнано право власності на Ѕ частину вищевказаної земельної ділянки площею 0,13 га. Вважають, що матеріали справи містять належні докази для спадкування нерухомості, а саме: державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №008319; дозвіл Біляївської ради народних депутатів №330 від 18.10.1990 року; довідка Великодальницької сільської ради №3613 від 23.11.2012 про внесення в 1995 році в погосподарську книгу будинку по АДРЕСА_1 ; технічний паспорт на вказаний будинок, заява про прийняття спадщини. Враховуючи викладене, просять позов задовольнити.

Крім цього, відповідач ОСОБА_6 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивачів про визнання прав та обов`язків забудовника та виділенні в натурі земельної ділянки відмовити, виходячи з того, що спір між спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , а саме житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вже вирішено відповідно до положень ст. 1267 ЦК України, тобто розподілено в рівних частинах, а відповідні рішення судів набрали законної сили. Вимоги про визначення в натурі частки спірного житлового будинку вважають незаконними, оскільки значна його частина, крім 115,63 кв.м, не введена в експлуатацію відповідно до закону. Зазначає, що об`єднання позовних про визначення частки майна в натурі та визнання спільної сумісної власності є неможливим, оскільки є окремими способами судового захисту. Крім цього, вказане питання вже вирішено в судовому порядку.

Позивачі в свою чергу подали до суду відповідь на відзив, в якій зазначили, що текст відзиву не відповідає позовним вимогам, а дії відповідачів спрямовані на умисне затягування розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , який одночасно є представником ОСОБА_4 в судових засіданнях на позовних вимогах наполягав. При цьому пояснив, що будинок було збудовано в 1995 році ним та покійним сином на земельній ділянці виданій в 1990 році. За ними числиться площа будинку 304 кв. м., а тому він просить визнати за ними (позивачами) право спільної сумісної власності на Ѕ частину будинку та земельної ділянки. Після перерви в судовому засіданні 01.12.2020 року позивач ОСОБА_1 , який одночасно є представником ОСОБА_4 , не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники відповідачів в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачі неодноразово змінюють позовні вимоги, частина позовних вимог вже вирішена попередніми рішеннями, житловий будинок не введено в експлуатацію, докази надані позивачами після закриття підготовчого судового засідання і доказів поважності причини їх подання після закриття підготовчого судового засідання позивачами не надано. Після оголошення перерви в судовому засіданні 01.12.2020 року відповідачі не з`явилися, а їх представники подали до суду заяву, в якій просили в позові відмовити в повному обсязі та розгляд справи проводити у їх відсутність.

Заслухавши сторони, приймаючи до уваги їх заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 , який одночасно є представником ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні 25.07.2019 року пояснив, що позовні вимоги ним уточнені 10.07.2019 року, ним подані усі необхідні докази для розгляду справи, будь-яких клопотань, в тому числі і про призначення експертиз, він не має, вважає, що до участі у справі залучені усі необхідні особи. В письмовій заяві, яка надійшла на адресу суду 21.01.2020 року позивачі зазначили, що в матеріалах справи наявні усі необхідні матеріали, включаючи декілька експертиз будинку та земельної ділянки, чого достатньо для вирішення справи.

18.08.2020 року позивачі подали до суду заяву, в якій просили врахувати оновлені висновки експертних та геодезичних досліджень, визначити за ними право забудовника і спільної сумісної власності на Ѕ частину житлового будинку площею 157,7 кв.м згідно оновленого висновку, покімнатно: цокольний поверх: 1, 2, 3; перший поверх: 4, 5, 6, 7, другий поверх: 8, 9, 10; визнати за ними право спільної сумісної власності і визначити їм в натурі Ѕ частину вищевказаної земельної ділянки, що складається з двох частин: ділянка №1 – 145 кв.м, ділянка № НОМЕР_2 – 537 кв.м, загальною площею 0,682 га.

Вказана заява за своєю суттю є заявою про уточнення позовних вимог, а тому суд її разом з доданими до неї матеріалами до уваги не приймає, оскільки вказана заява подана позивачами з порушенням встановленого п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України строку для зміни розміру позовних вимог, а тому суд вирішує справу на підставі позовної заяви, поданої 10.07.2019 року (т. 1 а.с. 202, 203) оскільки відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні встановлено що 18.10.1990 р. за № 330 виконкомом Біляївської районної ради народних депутатів ОСОБА_7 на підставі рішення сільської ради від 27.09.1990 р. № 3/0 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею - 0,13 га (том 1 а.с.109-110).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З ухвали Апеляційного суду Одеської області від 06.12.2016 року вбачається наступне.

Рішенням Великодальницької сільської ради від 27.09.1990 року №3 ОСОБА_7 надано земельну ділянку площею 1300 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку.

18.10.1990 року ОСОБА_7 було видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею - 115,60 кв. м., житловою - 65,90 кв.м.

24.12.1995 року було складено Акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію ОСОБА_7 житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею - 115,63 кв. м., житловою - 65,90 кв.м.

Вказані обставини підтверджуються наявним у справі листом Великдальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №149 від 10.03.2010 року, згідно якого актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 24.12.1995 року введено в експлуатацію житловий будинок розміром 11х12 м за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.23).

Відповідно до довідки виконкому Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 26.11.2012 р. № 3613 за ОСОБА_11 рахувався житловий будинок по АДРЕСА_1 , про що в погосподарській книзі під №22, особовий рахунок № НОМЕР_3 , сторінка №24 зроблено відповідний запис (том 1 а.с.24).

ОСОБА_7 , 1966 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом до майна померлого у 2006 році ОСОБА_7 відповідно до положень статті 1261 ЦК України є батьки ОСОБА_1 , 1939 року народження, ОСОБА_4 , 1946 року народження, дружина ОСОБА_5 1976 року народження, син ОСОБА_6 , 1998 року народження.

Спадкоємці прийняли спадщину в порядку та строки, встановлені статтями 1268-1270 ЦК України.

У видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документа на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_7 .

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За пунктом 8 роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до виписки із погосподарської книги №23 сторінка №110-111 власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний будинок складається з одного двоповерхового будинку з надвірними спорудами: огорожа, рік побудови – 1995 рік, загальна площа будинку – 321,90 кв.м, житлова площа – 177,90 кв.м (том 1 а.с.194)

З технічного паспорту, виготовленого 14.03.2006 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 321,9 кв.м та житлову 177,9 кв.м (том 1 а.с.31-36).

Згідно технічного паспорту, виготовленого 01.10.2015 року загальна площа вказаного житлового будинку складає 314,4 кв.м, а житлова –229,6 кв.м. Крім цього, у примітках технічного паспорту вказано, що загальна площа будинку була збільшена на 198,77 кв.м, а житлова збільшена на 163,7 кв.м (том 1 а.с.26-29).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2011 року в справі №2-23/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2012 року, визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за кожним, крім іншого, на ј частку земельної ділянки площею 0,13 га, цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 ; визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Великодальницької сільської ради від 23.02.2006 року №22 в частині видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 ; скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане виконкомом Великодальницької сільської ради 12.04.2006 року на ім`я ОСОБА_7 ; відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання житлового будинку по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (том 1 а.с.44-47)

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25.11.2014 року в справі №496/763/14-ц встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 13.11.1996 року по 12.08.2005 року без реєстрації шлюбу; визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за кожним окремо в порядку спадкування після смерті чоловіка та батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на ј частку будівельних матеріалів, які були використані для будівництва житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; у решті позовних вимог - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29.01.2015 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.11.2014 року в частині відмови у визнанні житлового будинку спільним сумісним майном подружжя та його поділ, визнання в порядку спадкування за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на ј частину за кожним будівельних матеріалів, відмови у спадкуванні прав та обов`язків забудовника скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимог, а саме: визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на ј частину за кожним на житловий будинок загальною площею 115,63 кв.м житловою площею 65,90 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; відмовлено у задоволенні вимог про визнання житлового будинку спільним сумісним майном подружжя та його поділ, визнання в порядку спадкування права власності за кожним на ј частку будівельних матеріалів, про спадкування прав та обов`язків забудовника (том 1 а.с.149-154).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05.03.2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.12.2016 року залишено без змін, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кожним право власності на ј частину житлового будинку загальною площею 115,63 кв.м, житловою площею 65,90 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ; виділено в натурі згідно запропонованих у висновку судової будівельно-технічної експертизи варіантів поділу (виділу) по 1/4 частці земельної ділянки площею 0,29 га цільового призначення «для ведення особистого селянського господарства», що знаходиться в с. Усатове Нерубайської сільської ради (а.с.48-51).

Вищевказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася на житловий будинок площею 115,63 кв.м, житловою площею 65,90 кв.м, а не на будинок площею 321,9 кв.м. Зміни в реконструкції житлового будинку, які пов`язані зі зміною техніко-економічних показників (збільшення загальної площі) підлягають оформленню спільними діями спадкоємців з урахуванням судових рішень, якими за кожним із спадкоємців визнано в порядку спадкування за законом право на ј частку житлового будинку АДРЕСА_2 .

Матеріали справи не містять дозволу на реконструкцію спірного будинку, внаслідок якої його площа, яка на момент закінчення будівництва складала 115,63 кв.м, з яких житлова площа 65,90 кв.м., була збільшена.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові ВС/КЦС у справі № 347/2273/17 від 09.06.2020 року, якщо будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України.

Приймаючи до уваги те, що реконструкція спірного житлового будинку проводилася без дозвільних документів, тобто з порушенням закону, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивачів про визнання за ними права забудовника в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх сина ОСОБА_7 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 площею 315,9 кв.м.

Частинами 1-2 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частинами 4, 6-7 вказаної статті встановлено, що висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У позовній заяві позивачі просять визначити їм в натурі для проживання частину житлового будинку житлового будинку по АДРЕСА_1 , кімнати 1-14, 1-15, 1-16, 1-20; І поверх 1-1, 1-2, 1-3, 1-6; ІІ поверх 1-7, 1-8, 1-13, 1-9; по схемі експерта ОСОБА_8 , але вказаного висновку суду не надали.

Матеріали справи містять поверховий план житлового будинку АДРЕСА_1 з підписом та відтиском печатки експерта ОСОБА_12 , а також схему поділу вказаного житлового будинку, на якій міститься відтиск печатки експерта ОСОБА_13 та його підпис (том 1 а.с.18-20, 204-205), однак суд їх до уваги не приймає, оскільки вони є частинами різних експертних досліджень, а відповідних висновків експертів, поданих з додержанням вимог ст. 102 ЦПК України, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивачів про виділення в натурі для проживання частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , кімнати 1-14, 1-15, 1-16, 1-20; І поверх 1-1, 1-2, 1-3, 1-6; ІІ поверх 1-7, 1-8, 1-13, 1-9; по схемі експерта ОСОБА_8 , задоволенню не підлягають у зв`язку з ненаданням позивачами відповідного висновку експерта.

З вказаних підстав не підлягають задоволенню й позовні вимоги позивачів про виділення їм в натурі земельної ділянки площею 0,66 га по АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта ОСОБА_9 , оскільки надані позивачами вступна частина висновку експерта №24-12/13 судової будівельно-технічної експертизи експерта Долгіх М.Є. від 24.12.2013 року (том 1 а.с.18), фототаблиця (том 1 а.с.19), варіант №1 виділення в натурі по ј частині земельної ділянки площею 0,13 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том. 1 а.с.20), не являються повним висновком експерта, а є лише його окремими частинами.

Щодо позовних вимог позивачів про визнання за ними права спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,66 га по АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Позивачами не надано доказів того, що спадкодавцю належала земельна ділянка площею 1,32 га (Ѕ частини, що складає 0,66 га як зазначає позивач) за адресою АДРЕСА_1 . (відповідно до державного акту серії ІІ-ОД №008319 від 26.12.1996 року ОСОБА_7 належала земельна ділянка площею 0,13 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 21)).

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Суд вважає, що права позивачів про здійснення порядку користування земельними ділянками, які знаходиться у їх спільній частковій власності не порушені, а тому не підлягають судовому захисту, у зв`язку з чим в позовних вимогах в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивачів про визнання дозволу №233 від 12.12.2005 року недійсним, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про основи містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2005 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Біляївської райдержадміністрації було видано на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_5 дозвіл №233 на виконання будівельних робіт з нового будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.115).

Відповідно до листа заступника голови Білївської РДА Одеської області Потопа В.І. від 26.05.2010 року дозвіл №233 від 12.12.2005 року на виконання будівельних робіт повинен був надаватися тільки на власника земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку. У відповідності з цим ОСОБА_5 вдрукована у вказаний дозвіл помилково або як співвласник будівництва житлового будинку. Так як ОСОБА_5 не зазначена в жодному розпорядчому документі, дозвіл на будівництво вважається неправомірним.

Згідно листів Біляївської РДА від 03.11.2015 року та 30.03.2018 року в архіві відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації дозвіл на виконання будівельних робіт №233 від 12.12.2005 року на ім`я ОСОБА_7 не значиться, рішення стосовно вказаного дозволу не приймалося (а.с.212, 213).

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про планування та забудову територій” (в редакції, яка діяла на момент видачі дозволу) дозвіл на виконання будівельних робіт – це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається, крім іншого, на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 на момент видачі дозволу № НОМЕР_4 від 12.12.2005 року не була власницею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд вважає, що дозвіл на будівництво виданий на її ім`я є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 356 - 358, 364, 393, 1216, 1218 ЦК України, ЗУ «Про основи містобудівної діяльності», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 102, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання забудовниками та спільної сумісної власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку та визначення часток в натурі, визнання дозволу на виконання будівельних робіт недостовірним – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №233 від 12.12.2005 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Біляївської райдержадміністрації Баланову Віктору Анатолійовичу та ОСОБА_5 на виконання будівельних робіт з нового будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_7 , права забудовника Ѕ частини житлового будинку площею 315,9 кв. м. по АДРЕСА_1 ; визначення в натурі для проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , кімнати 1-14, 1-15, 1-16, 1-20; І поверх 1-1, 1-2, 1-3, 1-6; ІІ поверх 1-7, 1-8, 1-13, 1-9 по схемі експерта ОСОБА_8 ; визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на земельну ділянку 0,66 га по АДРЕСА_1 ; виділення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в натурі земельної ділянки площею 0,66 га по АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта ОСОБА_9 – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра