Ухвала суду № 93957857, 23.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/28459/20

Провадження №1-кп/127/1078/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Шиманського В.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

сторони захисту: адвоката Присяжнюка О.Г., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2020 за № 12020020000000317,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликати в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, а також потерпілу. Крім того, заявив клопотання про продовження ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я, є особою раніше неодноразово судимою, а тому наявні ризики того, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Присяжнюк О.Г. – щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та продовження строку запобіжного заходу не заперечували. При цьому, жодних клопотань у підготовчому судовому засіданні не заявили.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Суд враховує, що клопотання про здійснення судового розгляду кримінального провадження колегіальним судом стороною захисту (обвинуваченим) заявлене не було. А тому, відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, а також потерпілу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення зазначені норми кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому та строку звернення з відповідним клопотанням до суду було дотримано. Тому суд вважає за доцільне клопотання прокурора розглянути по суті й надати йому правову оцінку.

Суд враховує, що при зверненні до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, сторона обвинувачення не надала жодних документів на підтвердження процесуальної підстави утримання ОСОБА_2 під вартою. Разом з тим, ні обвинувачений ні його захисник правомірність такого утримання не оспорювали, крім того не заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу.

З огляду на викладене, суд позбавлений процесуальної можливості здійснити перевірки правової підстави утримання обвинуваченого під вартою, натомість відповідно до приписів частини третьої статті 26 КПК вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд клопотання по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Прокурор як на підставу для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу, послався на ту обставину, що останній є особою раніше неодноразово судимою. Однак такі твердження сторони обвинувачення суд оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини, зокрема належним чином завірених копій вироків суду, які набрали законної сили, прокурор не надав. Тому суд вважає, що посилання на попередні судимості не може бути враховане судом при вирішенні питання щодо доцільності продовження утримання обвинуваченого під вартою.

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочато, зокрема, не допитані потерпіла та свідки кримінального провадження. Суд також враховує, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, суду надано не було. Натомість, ні обвинувачений, ні його захисник проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не заперечували, покладаючись при вирішенні зазначеного питання на розсуд суду. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілу та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілу та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2020 за № 12020020000000317, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 23 грудня 2020 року о 16.40 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, а також потерпілу.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 23 грудня 2020 року до 23.59 год. 21 лютого 2021 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: