Рішення № 93957364, 30.12.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15036/20

Провадження № 2/234/4076/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Костюкова Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/15036/20 за позовом ОСОБА_1 до капрала Косічкіна Артура Олексійовича Управління патрульної поліції в Донецькій області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням службової особи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.11.2020 року до Краматорського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до капрала ОСОБА_2 Управління патрульної поліції в Донецькій області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням службової особи. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.08.2020 року капрал ОСОБА_2 , видаючи себе за представника відокремленого підрозділу юридичної особи Департамент патрульної поліції звинуватив його в нібито вчиненому адміністративному правопорушенні та виніс у відношенні нього постанову ДПО 18 № 747860 від 20.08.2020 року про сплату коштів 255 грн. Згідно державного реєстру, юридична особа Департамент патрульної поліції не має відокремлених підрозділів, що також підтверджується листом Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади в місті Краматорську. Однак, від Управління патрульної поліції він отримав неправдиву відповідь, якою йому повідомлено, що Департамент патрульної поліції має відокремлений підрозділ - Управління патрульної поліції, яке є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, а батальйон патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції є структурним підрозділом Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції. Посилаючись на ст.56 Конституції України, в якій зазначається, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також на Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», просить суд про відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , завданої йому внаслідок фальшування, звинувачення його у правопорушенні, якого він не скоював. Розмір заподіяної йому моральної шкоди він оцінює в 5000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05.11.2020 року вказана позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків.

12.11.2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17.11.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження. Копії ухвали була надіслані на адресу сторін по справі. Відповідачу крім того, було надіслано копію позовної заяви з додатками.

27.11.2020 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позову та зазначає наступне: 12.08.2020 року, у зв`язку з виявленим ним правопорушенням, а саме порушенням водієм автомобіля HONDA CR-V н.з. НОМЕР_1 п. 15.9 в) ПДР України, ним було розглянуто справу та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, якою на ОСОБА_1 було накладено стягнення в розмірі 255 грн. Дана постанова є чинною, позивачем не оскаржувалася, на теперішній час направлена для примусового виконання до Краматорського МВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків). Тобто дана постанова є законною, адже протиправність діяння (рішення) органу (посадової особи) не встановлена та не доведена належними доказами. Отже підстав для задоволення позову відповідач не вбачає. Крім того, вважає, що відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень відшкодовується державою, при цьому відповідачем у цій справі повинен бути саме орган влади в особі відповідної юридичної особи.

03.12.2020 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшло заперечення на відзив, відповідно до якого останній зазначив, що відзив відповідача наданий всупереч предмету його позовних вимог, адже має назву «відзив на позовну заяву про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення», але він, позивач, звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням службової особи. Зазначив, що надав суду належні докази, в обґрунтування своїх позовних вимог. Вказав, що ОСОБА_2 у порушення вимог Закону України не склав протокол, а одразу виніс постанову, не зважаючи на те, що він оспорив незаконні дії посадової особи ОСОБА_2 шляхом ознайомлення його з Рішенням Конституційного суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015. Крім того, відповідач не повідомив його права згідно ч.1 ст.268 КУпАП. Зазначив, що вважає постанову ДПО 18 №747860 від 20.08.2020 року підробленою та не чинною, оскільки вона не завірена державною печаткою відповідно до ст.20 Конституції України. Крім того вважає, що цю постанову виносив представник не існуючого відокремленого підрозділу ДПП. Також зазначив, що не держава повинна відшкодувати йому моральну шкоду, а відповідач, який своїми незаконними діями та фальшуванням адміністративної справи завдав йому моральних страждань. Просить задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з копії постанови серії ДПО 18 №747860 від 20.08.2020 року, що винесена поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Косічкіним А.О., 12.08.2020 року о 13-03 год. у м. Краматорську по вул. Часівярська біля буд. 1 водій ОСОБА_1 , керуючі транспортним засобом HONDA CR-V н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку під шляхопроводом, чим порушив вимоги п. 15.9 в) Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідно до досліджених копій рапорту начальника відділення адміністративної практики БПП в м.Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП, заяви про примусове виконання №0021568, реєстру постанов по справах про адміністративні правопорушення вищевказана постанова направлена для примусового виконання до Краматорського МВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормами ст.1167 ЦК України. Так, згідно частини першої даної статті, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».

Відповідно до положень ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач послався на те, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності відповідачем ОСОБА_2 завдана моральна шкода, внаслідок фальшування, звинувачення його у правопорушенні, якого він не скоював. Внаслідок неправомірних дій він вимушений був шукати докази та вивчати закони, тратити свій час не в пошуках праці (він не працює та не отримує доходи), а витрачати свій час на запити до органів влади в пошуках добитись справедливості від звинувачень його у правопорушенні, якого він не вчиняв.

Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Під час розгляду справи позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

Суду не надано доказів на підтвердження перенесених позивачем душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення є незаконною, оскільки на момент розгляду судом справи вона не скасована у встановленому законом порядку, набула чинності та направлена на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення, які передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.

Сам по собі факт незгоди позивача з процесуальним рішенням службової особи не свідчить про незаконність такого рішення та про спричинення позивачу моральної шкоди.

Суд зауважує, що чинним законодавством передбачено механізм захисту ймовірно порушеного права особи шляхом оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідно до глави 24 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Законність процесуальних актів і дій посадових осіб, вчинених в ході розгляду конкретної справи про адміністративне правопорушення, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю, у тому числі з застосуванням заходів цивільно-правового характеру.

Посилання позивача на письмові відповіді, у тому числі БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП та Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, не доводять факт спричинення моральної шкоди позивачеві, оскільки не свідчать про завдання останньому відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, встановлення факту протиправності дій відповідача, факту наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) останнього та його вини в заподіянні цієї шкоди, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13, 76, 77, 81, 82, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до капрала ОСОБА_2 Управління патрульної поліції в Донецькій області (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магістральна,20) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням службової особи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г.Костюков