Рішення № 93957274, 16.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9837/20

Провадження № 2/234/2866/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Антонюка Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.07.2010 року у розмірі 135335,76 грн. станом на 31.03.2020 року.

Свої вимоги банк обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 20.07.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить його особистий підпис у заяві. 20.07.2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування із використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно із якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000,00 грн., що підтверджено Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Таким чином банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі.

Відповідач, з свого боку, зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, щомісячними платежем у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що має відображення у Розрахунку заборгованості а також підтверджується випискою по рахунку.

У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, останній має заборгованість, яка станом на 31.03.2020 року становить 388759,52 грн., з яких: 5637,40 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 381314,88 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 1807,24 грн. – нарахована пеня.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав, і скориставшись своїм правом просить стягнути з відповідача лише частину боргу у сумі 135335,76 грн., який складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5637,40 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 129698,36 грн. за період з 20.07.2010 року по 31.10.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, у зв`язку з чим, суд, зі згоди представника позивача ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, згідно ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.07.2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», з одного боку, та ОСОБА_1 з іншого, була досягнута домовленість про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 грн..

Позичальник ОСОБА_1 своїм особистим підписом, що міститься у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, засвідчив свою згоду із тим, що дана заява з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг. При цьому позичальник також засвідчив своє ознайомлення із переліченими документами до укладення договору, проінформований про розміщення Умов і Правил надання банківських послуг на сайті Приватбанку, які зобов`язався виконувати, регулярно ознайомлюючись з їх змінами.

Крім того, до Заяви від 20.07.2010 року позивачем долучена Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», підписана відповідачем, в якій зазначена базова відсоткова ставка – 2,5% на місяць, що нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік. Позивачем також долучені до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджений наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256.

Отже, суд вважає встановленим факт укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 20.07.2010 року.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого станом на 31.03.2020 року заборгованість становить 388759,52 грн., з яких: 5637,40 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 381314,88 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 1807,24 грн. – нарахована пеня. Заборгованість за процентами з 20.07.2010 року по 31.10.2018 року, яку просить стягнути позивач, становить 129698,36 грн..

Як визначено ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, саме договір приєднання і був укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 своїм підписом в заяві від 20.07.2010 року погодилася з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, то з огляду на вищезазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 5637,40 грн, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 31..03.2020 року утворилась заборгованість за кредитом.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, сторони під час укладення Договору погодили базову процентну ставку в місяць на залишок за кредитом 2,5%, що становить 30,00 % річних, але відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 20.07.2010 року, наданого позивачем, з часу укладення договору процентна ставка поточної заборгованості змінювалася, та з 01.09.2014 року позивачем було встановлено у розмірі 34,80%, а з 01.04.2015 року - 43,20 %, і відповідно до розміру зазначених ставок була розрахована заборгованість за процентами за користування кредитом.

Як наголошено у Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд, враховуючи умови кредитного договору, вважає, що проценти на поточну заборгованість за користування кредитом повинні нараховуватися виходячи із встановлених 30,00% річних, а нарахування за підвищеною процентною ставкою, зокрема з 01.09.2014 року у розмірі 34,80%, а з 01.04.2015 року у розмірі 43,2% є безпідставним.

На час збільшення процентної ставки по кредитному договору, статтею 1056-1 ЦК України було визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Також, відповідно до п. 1.1.3.2.3 наданих до суду Умов та правил надання банківських послуг Банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9 цього договору.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку, тому зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем в період з 01 вересня 2014 року у розмірі 34,80%, а з 01 квітня 2015 року у розмірі 43,20 % на поточну та прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні.

Оскільки доказів правомірності застосування процентної ставки у розмірі 34,80% та 43,20 % не надано, слід розраховувати вказану суму процентів, виходячи із обумовленої в договорі процентної ставки 2,5 % щомісяця, що складає 30,00% річних.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги визначені банком періоди стягнення заборгованості за процентами з 20.07.2010 року по 31.10.2018 року, суми заборгованості, розмір відсоткової ставки, суд для розрахунку поточних відсотків використовує наступну формулу: заборгованість х 30% / 360 днів х кількість днів у відповідному періоді.

Сума відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.10.2018 року складає 6987,91 грн. (5586,60 грн. Х 30% / 360дн. Х 1501 дн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи розмір заборгованості за відсотками, який станом на 01.09.2014 року становив 558,27 грн, то загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача на користь Банку, становить 7546,18 грн. (558,27 грн + 6987,91 грн).

З огляду на наведене вище, з відповідача ОСОБА_1 , в межах заявлених позовних вимог, підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі – 5637,40 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6987,91 грн. за період з 20.07.2010 року по 31.10.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 196,09 грн..

Керуючись ст..ст. 2, 4, 137, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.07.2010 року, станом на 31.03.2020 року у розмірі 12625,31 грн., який складається із заборгованості за тілом кредиту – 5637,40 грн. і заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі - 6987,91 грн., та судовий збір у розмірі 196,09 грн., а всього стягнути 12821 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 40 коп..

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – відмовити.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Краматорського міського суду В. О. Заборський