Рішення № 93956644, 30.12.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9065/20

провадження № 2/753/6151/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі по тексту - ТОВ "Євро-Реконструкція", позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення, трьох процентів річних та індексу інфляції в загальному розмірі 45682,67 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , а позивач надає для зазначеного будинку послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. У зв`язку з тим, що відповідач не вносив плату за отриманні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення, у нього виникла заборгованість в сумі 39354,88 грн. Відповідач як боржник що прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язанний сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової в сумі 4089,98 грн. та трьох відсотків річних в сумі 2237,81 грн.

Ухвалою від 17.06.2020 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.11.2020 поновлено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив від 24.11.2020 долучено до матеріалів справи.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що з договором, який був опублікований в газеті "Хрещатик" 06.08.2014 (111(4511)), на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, він ознайомлений не був, а інших будь-яких договорів з позивачем не підписував та будь-яких осіб не уповноважував на його укладення. Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність між сторонами договірних відносин у спірний період. Крім того, вказав, що за послуги гарячого водопостачання не сплачував, оскільки не отримував цю послугу та не користувався нею, так як має автономний водонагрівач. Також, просив суд звернути увагу, що він тривалий час з родиною за вказаною адресою не проживав, через те, що вони перебували за кордоном.

10.12.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній просив не брати до уваги відзив, так як він необґрунтований, а доводи, що у ньому викладені надумані та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Щодо доводів відповідача про те, що він не отримує послуги з гарячого постачання, оскільки в нього встановлений автономний водонагрівач, зазначив наступне. Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення та постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених ПКМУ від 21.07.2005 № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або) всі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку. Оскільки ОСОБА_1 не надав відомостей щодо показань приладів обліку гарячої води у його помешканні, то у позивача були відсутні підстави враховувати ці показання і проводити відповідні нарахування. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Євро-Реконструкція" має ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на постачання теплової енергії, і надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується затвердженим Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією Переліком.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 04.11.2005.

23.07.2014 в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111(4511).

Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Факт надання позивачем для будинку АДРЕСА_1 послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду не заперечується відповідачем та підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, а саме: ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на постачання теплової енергії, а також документами, складеними на їх виконання.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що з жовтня 2016 р. відповідач не вносить плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення, а з серпні 2017р. не вносить плату за отримані послуги з гарячої води.

На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано розрахунок, відповідно до якого станом на 01.05.2019 за відповідачем рахується заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 5864,71 грн., а заборгованість за отримані послуги з постачання гарячої води в розмірі 33490,17 грн., а всього заборгованість за надані послуги в розмірі 39354,88 грн.

За приписами статей 319, 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулює Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», стаття 12 якого визначає, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та витрати на оплату комунальних послуг пропорційно до частки співвласника.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина 2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

За нормою статті 162 Житлового кодексу Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 02.04.2020 № 2189 V-III.

Вищевказаний Закон містить визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (підпункти 1, 3 пункту 1 частини 1 статті 1).

Відповідно до статті 19 Закону №№ 2189 V-III. відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до положень статті 10, 9 Закону № 2189 V-III, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Тарифи на послуги з централізованого опалення на час виникнення спірних правовідносин формувалися у відповідності з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

У відзиві відповідач посилався на те, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з центрального теплопостачання та гарячої води.

Однак, з даним твердженням суд не погоджується, оскільки згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ» Про житлово - комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» обов`язок споживача укласти договір на надання житлово - комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

З викладеного вбачається, що для здійснення договірних відносин між споживачем та установою, яка надає послуги обов`язок для укладення договору покладається саме на споживача, а не на виконавця.

Крім того, суд приходить до висновку, що відсутність договору на надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що підтверджується і правовою позицією Верховного суду України (постанови Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012).

Між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з опалення, оскільки позивач фактично надавав відповідачу послуги з опалення, а відповідач користувався даними послугами для задоволення власних потреб та не відмовлявся від них.

Відповідно до п. 1.2 Наказу Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 22.11.2005року № 4 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж

ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1).

Пунктом 2.1 вказаного наказу передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку(будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

Однак, відповідачем не надано суду доказів про звернення до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів в їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, суд вважає, що відповідач як споживач комунальних послуг в порушення вищевказаних норм діючого законодавства неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо оплати спожитих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 01.05.2019 яка підлягає стягненню.

За положенням статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Визначаючи розмір заборгованості відповідача за послуги з централізованого опалення та гарячого водовідведення, суд покладає в обґрунтування свого рішення наданий позивачем розрахунок як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих і сплачених відповідачем сум.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач не надав.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції).

Три відсотки річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу/365/100.

Згідно з наданим позивачем розрахунком його втрати від інфляції склали 4089,98 грн., а три відсотки річних від простроченої суми -2237,81 грн.

Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Отже за результатами оцінки викладених у позовній заяві аргументів і наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ТОВ "Євро-Реконструкція" про стягнення з відповідача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, трьох процентів річних та індексу інфляції в загальному розмірі 45682,67 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, р/р НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві) заборгованість в сумі 45682,67 грн., з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення - 5864,71 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 33490,17, інфляційна складова боргу -4089,98 грн., 3 % річних - 2237,81 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, р/р НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві) судовий збір в сумі 2102 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ Ю.С. МИЦИК