Ухвала суду № 93956635, 30.12.2020, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/362/17

1-кп/709/8/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Чубая В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кіян С.О.,

прокурора – Бердник В.П.,

представників потерпілих – Солода В.М., Охріменко Н.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисників – Кузнєцова А.С., Санченка Р.Г.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12015250000000166, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, –

в с т а н о в и в:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12015250000000166, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Захисник Санченко Р.Г., посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та приписи КПК України, заявив клопотання про призначення у даному кримінальному провадженні повторної комісійної комплексної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, проведення якої просив доручити фахівцям Головного бюро СМЕ МОЗ України чи КУ «Київське обласне бюро СМЕ» та КНДІСЕ чи ДНДЕКЦ МВС України, поставивши наступні запитання:

1.Хто з учасників ДТП перебував за кермом автомобіля «Seat Leon» (д.н.з. НОМЕР_1 ), з урахуванням всіх обставин ДТП, а не лише статистичних тілесних ушкоджень та механічних пошкоджень автомобіля від контактування з різними предметами?;

2.Встановити механізм отримання травм всіма учасниками ДТП, в салоні автомобіля та поза межами автомобіля?;

3.Чи є технічно спроможними покази ОСОБА_1 щодо того, що він перебував на передньому пасажирському місці, з урахуванням всіх обставин нанесення тілесних ушкоджень та механізму утворення механічних пошкоджень автомобілем «Seat Leon»

(д.н.з. НОМЕР_1 )?;

4.Чи з технічної точки зору є обґрунтованим викидання з водійського місця

ОСОБА_2 до спрацювання подушки безпеки та отриманням ним основної частини тілесних ушкоджень після покидання салону автомобіля?;

5.Чи з технічної точки зору є спроможними покази ОСОБА_1 щодо перебування ОСОБА_2 на місці водія, з урахуванням викидання ОСОБА_2 з місця водія до спрацювання подушки безпеки та отримання тілесних ушкоджень за межами автомобіля?;

6.Чи з технічної точки зору є спроможними покази ОСОБА_3 щодо його викидання з автомобіля з переднього пасажирського сидіння до моменту зіткнення автомобіля з перешкодою?;

7.Які тілесні ушкодження може отримати водій під час спрацювання подушки безпеки за умови того, що він не пристебнутий ременем безпеки та залишився в салоні автомобіля до повної зупинки автомобіля і швидкість автомобіля складає більше 100 км/год;?

8.Чи були забруднення на речах та взутті ОСОБА_3 , які б відповідали викиданню його з салону автомобіля до зупинки автомобіля?

При проведенні експертизи захисник Санченко Р.Г. просив також провести повторний огляд салону автомобіля, а не його кузову, та повторний огляд подушки безпеки автомобіля «Seat Leon» (д.н.з. НОМЕР_1 ) за обов`язковою участю сторони захисту.

В обґрунтування клопотання зазначалося, що до матеріалів кримінального провадження долучено висновок експерта від 23 листопада 2018 року № 04-01/35/1266/18-23 за результатами проведення повторної комплексної судово-медичної та транспортно- трасологічної експертизи.

Разом з тим вказана повторна експертиза проведена за участі одного експерта медика, а не кількох, як того вимагає Інструкція про проведення судово-медичної експертизи від

17 січня 1995 року № 6, затверджена наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

При цьому дослідна частина висновку експерта всупереч вимогам Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи від

17 січня 1995 року № 6, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, не містить посилань на методики, які були застосовані при проведенні експертиз.

Зазначений висновок експерта не дає відповіді на поставлені судом питання, оскільки експертами фактично не проведено жодних досліджень, не надано оцінку тим обставинам, що присутні в автомобілі особи під час ДТП не були пристебнуті ременями безпеки, не враховано принципи спрацювання подушки безпеки та можливі внаслідок цього травми водія, не досліджено обставини отримання травм іншими учасниками ДТП.

Крім того, при допиті експертів у судовому засіданні останні не змогли дати відповіді на поставлені питання відносно перерахованих недоліків.

Натомість до матеріалів кримінального провадження також долучено висновок спеціаліста від 23 листопада 2019 року № 390/19, який ставить під сумнів вказаний вище висновок експерта в частині тверджень, що саме ОСОБА_2 перебував на пасажирському сидінні, виходячи з кількості отриманих ним травм, без деталізації де і як саме вони були отримані.

Окремо захисник Санченко Р.Г. вказував, що експертизу треба проводити в альтернативних установах, оскільки експерти не можуть не підтримати висновки своїх же колег, які приймали участь у проведенні попередніх експертиз.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання у повному обсязі.

Захисник Кузнєцов А.С. також підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, тим самим забезпечивши дотримання принципу змагальності сторін кримінального провадження, оскільки сторона захисту під час досудового розслідування перебувала у нерівних умовах зі стороною обвинувачення.

Прокурор Бердник В.П. проти задоволення вказаного клопотання заперечила, вказуючи на затягування строків розгляду кримінального провадження. Зазначила, що отримані за результатами проведених під час досудового розслідування експертних досліджень висновки узгоджуються між собою та не викликають сумнівів. Вказувала, що судом вже задовольнялося аналогічне клопотання сторони захисту, в результаті чого проведено відповідну експертизу, а в подальшому допитано експертів.

Представник потерпілої Охріменко Н.І. також заперечила проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підстави для його задоволення відсутні. При цьому просила суд при вирішенні заявленого клопотання виходити із законодавчо закріплених підстав для призначення такої експертизи.

Представник потерпілих Солод В.М. вважав, що підстави для задоволення клопотання відсутні, а його подання стороною захисту спрямоване виключно на затягування строків розгляду справи.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд встановив таке.

Відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що

13 травня 2015 року близько 18:20, керуючи автомобілем марки «Seat Leon»

(д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись у напрямку смт Чорнобай Чорнобаївського району Черкаської області, по автодорозі сполученням смт Чорнобай - м. Золотоноша, на відстані 1,15 км до смт Чорнобай, порушив вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на ліве узбіччя, після чого з`їхав у кювет, де автомобіль перевернувся та допустив наїзд на два дерева.

Внаслідок зазначеної ДТП:

-пасажир ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з небезпекою для життя, від чого загинув на місці події;

-пасажир ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з небезпекою для життя, від чого загинув на місці події;

-пасажир ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з небезпекою для життя, від чого загинув в медичній установі;

-пасажир ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у зв`язку з небезпекою для життя у вигляді: травми шийного відділу хребта з переломом та вивихом першого шийного хребця, переломом дуговідросткових з`єднань 5-7 шийних хребців, травми голови з переломом лобної кістки справа, забоєм головного мозку; середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді: закритого багатоуламкового перелому правої стегнової кістки у верхній третині; травми гортані з парезом лівої її половини; травми грудної клітки з переломом дев`ятого ребра зліва.

Порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_1 знаходяться у причинному зв`язку з ДТП та настанням наслідків у вигляді загибелі

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування та під час судового розгляду заперечив свою причетність до скоєння ДТП, стверджуючи, що за кермом автомобіля марки «Seat Leon» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під час ДТП перебував загиблий

ОСОБА_2 , якому обвинувачений ОСОБА_1 незадовго до моменту ДТП передав керування автомобілем у зв`язку із вилученням у нього посвідчення водія.

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

У ч. 2 цієї статті Кодексу вказано, що суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Частиною 1 ст. 242 КПК України встановлено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст. 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

У п. 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 вказано, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання).

Як зазначено в п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня

1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

При цьому у п. 13 зазначеної постанови вказано, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

На переконання суду, викладені в клопотанні про призначення експертизи доводи, не можуть слугувати достатньою підставою для його задоволення, оскільки фактично зводяться до незгоди з висновком експерта від 23 листопада 2018 року № 04-01/35/1266/18-23 за результатами проведення повторної комплексної судово-медичної та транспортно- трасологічної експертизи. Проте вказаний висновок не суперечить іншим матеріалам кримінального провадження, зроблений в межах компетенції експертів.

Водночас суд виходить з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили і переваги над іншими джерелами доказів, а навпаки підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, з урахуванням інших досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема показів потерпілих і свідків, письмових доказів.

Суд також враховує, що більшість питань, які захисник Санченко Р.Г. просив поставити експертам, вже були предметом розгляду суду при вирішенні його попереднього клопотання про призначення експертизи та відхилені судом як такі, що не сприятимуть встановленню істини в кримінальному провадженні.

Водночас в силу вимог ч. 1 ст. 318 КПК України, згідно з якою судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, суд вважає, що призначення повторної експертизи без достатніх та беззаперечних на те підстав призведе до невиправданої тяганини, що в свою чергу спричинить порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242, 332, 369-372 КПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника Санченка Р.Г. про призначення повторної комісійної комплексної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Чубай