Рішення № 93955215, 27.11.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8817/20

Провадження № 2/761/5103/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Буцан Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські електричні послуги» (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 2920, 40 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1076,92 грн. три відсотки річних та інфляційних втрат, 2102,00 грн. судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем електричної енергії за вказаною адресою. За результатами аналізу оплат з`ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті за надані послуги з електричної енергії, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за електричну енергію станом на 01.01.2019 року становить суму в розмірі 2920,40 грн., на яку позивачем було нараховано суму інфляційних втрат, три відсотки річних. З огляду на викладене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав з даним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача зазначені суми в примусовому порядку.

Ухвалою від 10.04.2020 р. року у справі відкрито провадження, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач направив до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив суд застосувати позовну давність за вимогою позивача про стягнення суми заборгованості за спожиту електроенергію за період з 10.2012 року по 01.2017 року включно та нарахування суми індексу інфляції та 3% річних за цей період та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.Свою заяву мотивував тим, що позивач нарахував суму заборгованості за спожиту електроенергію за період з 10.2012 р. по 10.2017 рік включно в розмірі 2920, 40 грн. та 1076,92 грн. суми індексу інфляції і 3% річних. Позовна заява подана до суду 20.03.2020 року, в звязку з цим до даних правовідносин має бути застосовано положення ст. 267 ЦК України в звязку з пропуском трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Позивач направив до суду заперечення щодо застосування строків позовної давності. Свою заяву мотивував тим, що 14.11.2019 р. Позивач звертавс до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача даної заборгованості. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.01.2020 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви, тому після отримання ухвали про відмову у видачі судового наказу 16.03.2020 року, позивач відразу звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою. Вважає, що відповідно до положень ст. 264 ЦК України має місце переривання позовної давності. Тому вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з заявленою позовною вимогою спливає 11.04.2023 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з заяви відповідача, останній не спростовує факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 та споживання за даною адресою електроенергії, також не спростовує розмір нарахованої заборгованості за спожиту електроенергію.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06.09.2012 року відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору НОМЕР_1 (номер особового рахунку) укладеного між ПАТ «Київенерго» та відповідачем, останній є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» була проведена 16.02.2018 року.

Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 21.02.2018 року за №1683/21.1/7-18 позивач, є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в частині майна, прав та обовязків, повязаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на 01.01.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію становить суму в розмірі 2920,40 грн., заборгованість утворилася з 10.2012 року в звязку з неопалатою наданих послуг відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності. спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Проте обов`язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.

Так відповідно до п.п. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Так, відповідно до розрахунку позивача, інфляційні нарахування та 3% річних складають 1076,92 грн.

27.01.2020 року Шевченківським районним судом м. Києва було відмовлено в видачі судового наказу позивачу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті електричні послуги, в звзязку з тим, що відповідач не зареєстрований в м. Києві.

Тому, вирішуючи питання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин, суд виходить з Висновку Великої Палати Верховного Суду, який є обовязковий для застосування:

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати).

Верховний Суд України сформулював висновок про те, що оскільки судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності (постанови від 21 січня 2015 року у справі N 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі N 6-931цс15). Аналогічно застосував приписи про переривання позовної давності і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі N 216/5756/15-ц.

Проте Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведена інтерпретація норм права не врахувала інтересу боржника, зокрема у тому, щоби заявити про застосування позовної давності, а такої можливості у наказному провадженні немає. Більше того, стаття 100 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, не встановлювала підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення ні те, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, ні те, що пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. Натомість пункт 5 частини першої статті 165 ЦПК України у редакції, чинній з вказаної дати, таку підставу для відмови у видачі судового наказу передбачає.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі N 663/2070/15-ц).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі N 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі N 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі N 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

З огляду на те, що у позивача з відповідачем є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 19 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, саме з 20 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.

Оскільки подання позивачем 14.11.2019 року заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. Послуги, надані у жовтні 2012 року, відповідач мав оплатити до 20 листопада 2015 року включно. Тобто, з огляду що позивач звернувся до суду з позовною заявою 20.03.2020 року, позовна давність має бути застосована до платежів з жовтня 2012 року по лютий 2017 рік включно.

Таким чином сума заборгованості за за спожиту електричну енергію складає 928,56 грн., 3% річних складає 83,57 грн., інфляційна складова боргу складає 143,89 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі половини сплаченої позивачем при зверненні до суду ставки судового збору - 1051,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 16, 509, 525, 526, 714 ЦК України, ст. ст. 12, 44, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 128, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості спожиту електичну енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючий: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (місце знаходження: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 928,56 грн., інфляційні у розмірі 143,89 грн., 3% річних від простроченої суми боргу - 83,57 грн.

Стягнути ОСОБА_1 (проживаючий: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (місце знаходження: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) судові витрати в розмірі 1051 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.11.2020 року.

Суддя: