Рішення № 93953785, 22.12.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2575/19

Провадження № 2/645/157/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – Малій О.Л.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права користування квартирою,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02.03.1964 року його діду, ОСОБА_2 було видано ордер № 3352 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У 1993 році помер дід позивача, ОСОБА_2 . У 1995 році померла бабуся позивача, ОСОБА_3 , яка була зареєстрована у вказаній квартирі разом з дідом позивача. Після смерті діда та баби позивача у них залишилося два сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 є батьком позивача. На теперішній час батько позивача, ОСОБА_5 , та рідний дядько позивача, ОСОБА_4 , померли. Двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті родичів позивача, не приватизована. У вказаній квартирі позивач проживає від дня свого народження. При вселенні позивача в спірну квартиру між ним та наймачем квартири було обумовлено, що він набуває самостійного права постійного користування спірною квартирою. На даний час іншого житла у позивача немає.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.05.2019 року дану позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк десять днів для усунення недоліків.

29.05.2019 року на виконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.05.2019 року позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.05.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

21.06.2019 року Харківською міською радою подано відзив на позовну заяву, де відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з копії паспорту позивача вбачається, що його зареєстрованим місцем проживання з 17.05.2003 року є адреса: АДРЕСА_2 . За даними Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства від 14.06.2019 року № 937/0/233-19-4039/0/232-19 за інформацією КП «Жилкомсервіс» від 11.01.2019 року до Управління надійшла інформація щодо наявності звільненої житлової площі, а саме квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю наймача, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За інформацією КП «Жилкомсервіс» квартира була вільна, опечатана. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав станом на 13.12.2018 року відомості прав власності на квартиру відсутні. Управлінням обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства було вжито заходи щодо зняття ОСОБА_5 з реєстраційного обліку в даній квартирі. Станом на 13.06.2019 року за вказаною адресою відсутні зареєстровані особи. Після смерті ОСОБА_5 звернень ОСОБА_1 щодо визнання його наймачем спірною квартири не надходило.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова 21.06.2019 року закрито підготовче засідання у даній справі, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

17.10.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, з якого вбачається, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не звертався до Харківської міської ради з приводу визнання його наймачем квартири АДРЕСА_1 , а тому звернення до суду є передчасним та таким, що не заслуговує на увагу суду, так як наявність або відсутність такого звернення не змінює обставин справи жодним чином не впливає на рішення суду. Посилання відповідача на ту обставину, що з копії паспорту вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 , жодним чином не впливає на позовні вимоги, а також не підтверджує право власності на вказану квартиру. У позовній заяві позивачем детально вказані всі обставини справи, а матеріали справи містять відповідні належні та допустимі докази, на підставі яких позовна заява підлягає задоволенню. Позивач звертає увагу на те, що спірна квартира залишилася після родичів, іншого житла на даний час позивач немає.

04.09.2020 року представником позивача – адвокатом Чуб С.В. подано заяву про виклик свідків.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. За клопотанням позивача в порядку ст.92 ЦПК України ОСОБА_1 було допитано, як свідка. В процесі допиту останній пояснив, що з часу свого народження, а саме з 1990 року він мешкав в квартирі АДРЕСА_1 , разом із своїми батьками, через декілька років народився його молодший брат. Коли його батько та мати одружилися, дід - ОСОБА_2 переїхав жити в приватний будинок, а тому квартира за домовленістю членів сім`ї призначалася саме для сім`ї, створеної його батьком. Під час проживання в зазначеній квартирі позивач навчався у школі, розташованій поблизу будинку, відвідував спортивну секцію дзюдо, отримував медичну допомогу у поліклініці, що підтверджується довідками, наданими вказаними установами. В подальшому, приблизно, коли позивач досяг 14 років, його батько поступово став зловживати спиртними напоями, з цього приводу сваритися із матір`ю, застосовувати домашнє насильство. Мати не розлучалася з батьком, проте вимушена була залишати квартиру, їздити із дітьми ночувати до своєї матері. Позивач продовжував відвідувати свою школу, залишався ночувати разом із батьком, в квартирі залишалися його речі і вона залишалася його постійним місцем проживання. Отримати реєстрацію за вказаною адресою без згоди батька, який став пиячити та жебракувати майже постійно, ставало неможливим. За згодою знайомих його було зареєстровано за адресою розташування їх квартири: АДРЕСА_2 . Після закінчення школи позивач також мешкав разом із батьком, на підтвердження цього факту надає довідки за місцем роботи. В 2018 році батько помер, його похорон здійснив позивач, розпочав звільняти квартиру від сміття та готувати до ремонту.

Представник Харківської міської ради у судовому засідання не з`явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, як окремо, так і в цілому з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку, всі докази по справі, суд прийшов до наступного.

Відповідно до контрольного талону до ордеру № 3352 серія КН від 02.03.1964 року, виданого виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради депутатів трудящих, ОСОБА_2 та членам його сім`ї , ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (син), виданий ордер на квартиру АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер у 1993 році.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.06.1990 року Палацом новонароджених, актовий запис № 3655, батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 07.11.2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 16371.

Позивачем ОСОБА_1 під час розгляду справи по суті на підтвердження факту проживання за адресою: АДРЕСА_4 , до матеріалів справи долучені наступні документи:

- довідку ПП «УКРПЛАСТ-С», з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 11.01.2013 року по 30.12.2014 року працював за цивільно-правовим договором від 10.01.2013 року № 10/01/13А про надомну роботу за адресою свого проживання: АДРЕСА_4 , а саме виконував наклейку стікерів на товари ПП «УКРПЛАСТ-С»;

- довідку КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 21.07.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував піл наглядом КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради з 29.04.1990 року по 29.04.2008 року та проживав за адресою: АДРЕСА_4 ;

- довідку Громадської організації Спортивний Клуб «Слобожавець», відповідно до якої ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з 03.09.2001 року по 01.11.2004 року відвідував секцію дзюдо у спортивному клубі «Слобожанець»;

- архівну довідку Харківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 72 Харківської міської ради Харківської області від 27.07.2020 року № 02-23/225, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_4 , навчався з 01.09.1997 року в Харківській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 72 Харківської міської ради Харківської області та був випущений з 9-А класу 04.06.2004 року (наказ № 29-У).

Представлені суду докази відповідають змісту статей 77- 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є визнання права на користування житловим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту власних житлових прав ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .

Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 зазначено, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору не обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 686/15695/15-ц, яка відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України застосується судом першої інстанції.

Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сімї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 65 ЖК Української РСР передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення, як члени сімї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сімї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сімї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сімї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12, а також у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 182/8114/15-ц, які відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України враховані судом при застосуванні норм права.

Допитані в судовому засіданні як свідки сусіди позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що з часу народження позивач разом з батьками мешкав в квартирі АДРЕСА_1 , через декілька років народився його молодший брат. Під час проживання в зазначеній квартирі позивач навчався у школі, розташованій поблизу будинку. В подальшому, його батько поступово став зловживати спиртними напоями, з цього приводу сваритися із матір`ю, застосовувати домашнє насильство. Мати вимушена була залишати квартиру, ховатися у сусідів, ночувати не вдома. Коли приступи агресії у батька проходили, вони поверталися, позивач продовжував відвідувати свою школу. Коли позивач став доросліше, він залишився мешкати разом із батьком, в квартирі завжди залишалися його речі і вона залишалася його постійним місцем проживання. В 2018 році батько помер, його похорон здійснив позивач, розпочав звільняти квартиру від сміття та готувати до ремонту.

За таких обставин, суд, з`ясувавши наведені обставини у справі та дослідивши всі надані сторонами докази, виходить із того, що оскільки позивач проживав у спірній квартирі з самого народження на законних підставах як члени сім`ї наймача та проживає у ній до теперішнього часу, тому наявні правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_4 .

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Так, позивачем ОСОБА_1 при поданні позовної було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., вимоги щодо стягнення судового збору з відповідача позивач під час подання позовної заяви та розгляду справи не висував.

Таким чином, суд приходить до висновку про віднесення судових витрат по сплаті судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 768,40 грн. за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 76-80, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права користування квартирою – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач – Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Повне судове рішення складено 30.12.2020 року.

Суддя-