Постанова № 93953484, 29.12.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/591/19

У Х В А Л А

Іменем України

29 грудня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області в складі:

головуючого Зінченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тімченко Ю.С.,

прокурора Луценко І.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Євглевського В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області у кримінальному провадженні № 12019220780000473 клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Луценко І.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч. 2 ст. 310, ч.1 ст. 296, ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 11.11.2020 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_2 , застосованого ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28.08.2019, продовжено до 09 січня 2021 року включно.

16.12.2020 року прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовується тим, що відносно ОСОБА_2 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.309, ч. 2 ст. 310, ч.1 ст. 296, ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України, а також наявні ризики, які враховувались судом при обранні цієї міри запобіжного заходу, вони не відпали і продовжують існувати, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. Зокрема, при обранні та продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор зазначає, що обставини на теперішній час не змінились.

Крім того, у судовому засіданні прокурор пояснила, що обвинувачений може ухилитись від суду, особливо з огляду на покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, а також на те, що він на момент затримання не мав роботи та сім`ї. Крім того, залишається актуальним ризик тиску на потерпілих та свідків. Були випадки впливу обвинуваченого на потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Цим підтверджується наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, деякі з яких були вчинені ним вже після повідомлення про підозру, обґрунтованою є наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

Захисник пояснив, що розгляд судом клопотання прокурора до розгляду апеляційної скарги на попередню ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою є порушенням права обвинуваченого на апеляційне оскарження. Крім того, захисник зазначив, що прокурором не надано доказів існування ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України. Так, недопитаним залишився свідок, який тримається під вартою, потерпілі допитані, а тому ризик впливу на вказаних учасників провадження відсутній. Обвинувачений має цивільну дружину та дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків. Крім того, суду відома позиція потерпілого ОСОБА_1 , який відмовився від обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КПК України та не бажає підтримувати обвинувачення ОСОБА_2 та епізод, за яким він є потерпілим є тим епізодом, за яким суд може взагалі обирати такий запобіжний захід, як взяття під варту, а також не визначати заставу. Стосовно обвинувачення за ч. 2 ст. 310 КК України, за якою також можливе обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то захисник вважав його не обґрунтованим. Виходячи з викладеного, захисник просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити розмір застави.

Обвинувачений зазначив про необґрунтованість обвинувачення проти нього, що підтверджується дослідженими письмовими доказами, а також просив повторно допитати свідків, які мають підтвердити необґрунтованість обвинувачення. Крім того, обвинувачений просив суд згідно ч. 4 ст. 193 КПК України дослідити матеріали обвинувачення за ч. 4 ст. 296 та ч. 2 ст. 310 КК України, оскільки обвинувачення саме за цими статтями дає можливість обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, обвинувачений зазначив, що він не ухиляється від суду та не має наміру це робити, в судове засідання, в якому йому обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою, він з`явився сам за судовим викликом, у розшуку не перебував. Обвинувачений має постійне місце проживання

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав захисника.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думки учасників провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 слідчим суддею було враховано наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих злочинів.

Суд зазначає, що дана обставина була врахована саме слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, однак на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, завдання якого і є встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явленого обвинувачення.

Однак дане питання вирішується за результатом дослідження всіх наданих суду доказів, тому суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що прокурором не надано доказів на підтвердження пред`явленого обвинувачення, доводи захисника щодо неправильності внесення відомостей до ЄРДР, неправильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 310 КК України, доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, доводи обвинуваченого щодо необхідності дослідження матеріалів обвинувачення за ч. 4 ст. 296 та ч. 2 ст. 310 КК України та повторного допиту свідків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Стороною захисту не надано суду доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки, що значно знизило б ризик його переховування від суду. Захистом не надано доказів того, що обвинувачений працевлаштований, має родину або утриманців.

Заслуговують на увагу доводи обвинуваченого щодо того, що він не переховувався від суду раніше, самостійно з`явився для обрання запобіжного заходу, не перебував у розшуку, однак відсутність міцних соціальних зв`язків за місцем проживання обвинуваченого, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, збільшує ризик його втечі настільки, що йому на думку суду неможливо запобігти іншим чином, а ніж взявши особу під варту

Таким чином, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

Крім того, суд враховує множинність інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, а також той факт що певні з них були вчинені ним вже після притягнення його до кримінальної відповідальності, а саме вручення йому повідомлення про підозру, що підтверджує наявність ризику вчинення інших злочинів, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Також, враховуючи вказаний факт, а також те, що триває дослідження доказів, в якому прийматимуть участь потерпілі, не виключені випадки повторного допиту свідків, про що вже заявлялось обвинуваченим при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає обґрунтованим ризик, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час враховані слідчим суддею ризики не відпали та продовжують існувати. Обвинувачений та його захисник не надали суду доказів наявності будь-яких обставин, які свідчать про те, що такі ризики зменшились або відпали.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що обвинувальний акт знаходиться на розгляді в суді, на теперішній час триває судовий розгляд, існує необхідність проведення великої кількості процесуальних дій відповідно до затвердженого судом порядку дослідження доказів, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.

З огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави.

Суд відхиляє доводи захисника щодо можливості визначення застави з урахуванням показань потерпілого ОСОБА_1 , оскільки оцінка факту зміни показань потерпілим, а також самих його показань, наданих в суді, буде здійснюватися у сукупності з іншими доказами за результатами судового розгляду.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 197, 199, 372, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Луценко І.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26 лютого 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.В.Зінченко