Вирок № 93952075, 24.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7064/20

н.п. 1-кп/415/1390/20

ВИРОК

Іменем України

24 грудня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Кузьменко А.О.

номер кримінального провадження, внесеного 13.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12020130240001460

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Привілля Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого гірником підземним на ВП «шахта ім. Г.Г. Капустіна» АТ «Лисичанськвугілля», відповідно до ст. 89 КК України не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Пухкало О.О.

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження

У С Т А Н О В И В

У ніч з 11 жовтня на 12 жовтня 2020 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись у районі ринку, що розташований по вулиці Ломоносова міста Привілля Луганської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкривши каналізаційні люки двох розташованих поруч каналізаційних колодязів з телефонними комунікаціями, проникши руками у їх середину, відірвав на місцях з`єднання та таємно викрав кабель електрозв`язку марки ТРШ 10x2x0,8 довжиною 60 м, вартістю 729 гривень 82 копійки, чим завдав АТ «Лисичанськвугілля» майнову шкоду на вищевказану суму. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 зник з місця події з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Шкода не відшкодована. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити не суворе покарання, оскільки вчинив злочини через скрутне матеріальне становище.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу останнього, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд, вислухавши відповіді обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у сховище, повністю доведена та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який працює, має постійне місце проживання, має позитивну виробничу характеристику, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України не судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та перебування на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого рецидив злочину, оскільки ОСОБА_1 відповідно до ст. 89 КК України не судимий.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги те, що обвинувачений вчинив умисний корисливий тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частиною 3 статті 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та перебування на утриманні малолітньої дитини, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який під час досудового розслідування і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним злочину, має постійне місце проживання, працює та має позитивну виробничу характеристику, з урахуванням думки представника потерпілого, який щодо призначеного покарання посилалися на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Представником потерпілого Ашуйко О.І., пред`явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь АТ «Лисичанськвугілля», в особі ВП «Вузол виробничо-технологічного зв`язку» майнової шкоди у сумі 2178 гривні 00 копійок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги представника потерпілого визнав повністю.

Цивільний позов АТ «Лисичанськвугілля», в особі ВП «Вузол виробничо-технологічного зв`язку» про відшкодування майнової шкоди у розмірі 2178 гривень 00 копійок, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстав для обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Згідно ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, з урахуванням незастосування судом спеціальної конфіскації та покарання у виді конфіскації майна, арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 22.10.2020, підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов АТ «Лисичанськвугілля», в особі ВП «Вузол виробничо-технологічного зв`язку» до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 2178 гривень 00 копійок – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Лисичанськвугілля», в особі ВП «Вузол виробничо-технологічного зв`язку» майнову шкоду в розмірі 2178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави процесуальні витрати у сумі 2726 гривень 10 копійок за проведення:

- трасологічної експертизи № 19/113/7/3-463е від 02.11.2020, у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок;

- трасологічної експертизи № 19/113/7/3-462е від 03.11.2020, у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1257е від 27.10.2020, у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок.

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений на лопату для копання з дерев`яним держаком, фрагменти обпаленої обмотки з кабелю – скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 13.10.2020, 20.10.2020 та 11.11.2020, а саме на:

- лопату для копання з дерев`яним держаком, яка знаходиться у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП – повернути власнику ОСОБА_1 ;

- фрагменти кабелю зв`язку, з колодязя зв`язку № 2, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП – повернути АТ «Лисичанськвугілля»;

- фрагменти обпаленої обмотки з кабелю, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП – знищити;

- документ з назвою «Акт приймання брухту та відходів кольорових металів № 16» від 12.10.2020, який зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко