Ухвала суду № 93949787, 30.12.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17583/20

Провадження № 1-кп/344/1024/20

У Х В А Л А

30 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Лазаріва О.Б.,з участю секретаря судового засідання Черепій Н.П., прокурора Сапожнікової Ю.О., захисника Бунича Р.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглядаючи на підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Сапожнікова Ю.О. заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , у зв`язку із наявністю ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, а саме можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник Бунич Р.М. заперечив щодо заявленого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням розміру застави щодо ОСОБА_1 , вважає його необгрунтованим, оскільки воно не містить жодних фактичних обставин та даних про обгрунтованість обвинувачення, просив застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на даний час продовжують існувати ризики щодо можливого незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися у даному кримінальному провадженні, а також щодо можливості переховуватися обвинуваченим від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.

В той же час прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливого незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися у даному кримінальному провадженні, а також щодо можливості переховуватися обвинуваченим від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід саме у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів з визначенням розміру застави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.183, 194, 196-199, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень на строк до шістдесяти днів – до 27 лютого 2021 року включно.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) з`являтися за викликом до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя О.Б. Лазарів