Рішення № 93949599, 29.12.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/562/20

провадження № 2/0198/273/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Ткаченко Т.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, третя особа приватний нотаріус Юр`ївського нотаріального округу Дніпропетровської області Григор`єва Олена Леонідівна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 17.06.1998 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Павлоградській філії Придніпровської товарної біржі, придбали в ОСОБА_4 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадкоємицею за законом є дочка померлого ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

Однак, оскільки договір купівлі-продажу будинку не був посвідчений нотаріусом, ОСОБА_1 позбавлена можливості у встановленому законом нотаріальному порядку оформити право на спадщину щодо нерухомого майна, тому просить визнати дійсним, реальним та виконаним договір купівлі-продажу від 17.06.1998 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за нею право власності на Ѕ частку вказаного нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

01.12.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано копію спадкової справи.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, проте надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, при цьому позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, проте надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, при цьому визнала позовні вимоги.

Представник відповідача Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій по суті визнав позовні вимоги та просив слухати справу за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Григор`єва О.Л. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв про слухання справи за її відсутності або з повідомленням про наявність поважних причин неявки не надавала.

Суд, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, вважає позов таким, що належить задовольнити в повному обсязі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого міським (Кіровським) відділом запису актів цивільного стану Адміністрації міста Ростов-на Дону Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17.06.1998 на Павлоградській філії Придніпровської товарної біржі (а.с. 21).

Враховуючи, що смерть спадкодавця, тобто юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав місце на території іншої держави, до правовідносин, що виникли, необхідно застосовувати норми Закону України «Про міжнародне приватне право» як до таких, що мають у своєму складі іноземний елемент (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 71 зазначеного Закону спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Житловий будинок (об`єкт нерухомого майна), про наявність спадкових прав на який заявляє позивачка, знаходиться на території держави Україна, до того ж право власності на нерухомість за вимогами ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Таким чином, в даному випадку відносини щодо спадкування підпадають під регулювання норм права держави України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1258, 1261 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка згідно зі свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 являється донькою ОСОБА_3 , тобто спадкоємцем за законом першої черги (а.с. 17, 18а).

За положеннями ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивачка прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Юр`ївського нотаріального округу Дніпропетровської області, на підставі чого заведено спадкову справу № 28/2019.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкові договори, заповіти спадкодавець за життя не складав, відомості про інших спадкоємців, які мають право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , в матеріалах спадкової справи відсутні (а.с. 51-121).

Згідно з ч. 1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до вимог закону ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Юр`ївського нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, однак приватний нотаріус постановою від 03 серпня 2020 року відмовила їй у вчиненні зазначеної нотаріальної дії в зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу належного спадкодавцю житлового будинку не посвідчений нотаріально (а.с. 22).

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Отже, зазначена постанова державного нотаріуса є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.

Одночасно суд відмічає, що відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку стала тією обставиною, що унеможливила оформлення позивачкою права на спадщину після смерті ОСОБА_3 в нотаріальному порядку.

Як виходить з матеріалів справи, 17 червня 1998 року на Придніпровській товарній біржі між ОСОБА_4 , з одного боку, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з іншого боку, укладений договір купівлі-продажу нерухомого, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 12,6 кв.м (а.с. 21).

Право приватної спільної сумісної власності на нерухоме майно зареєстровано в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 17.06.1998 під № 2-84.

Відповідно до довідки Юр`ївської селищної ради ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у у вказаному житловому будинку з 12 вересня 2002 року по день смерті (а.с. 53, зворотній бік).

Оскільки договір купівлі-продажу укладений у червні 1998 року, застосуванню до цих відносин підлягають норми чинного на той час законодавства – ЦК УРСР 1963 року.

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Частиною 2 статті 47 ЦК УРСР визначалось, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Відповідно до ст. 224, 227 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язувався передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язувався прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягав нотаріальному посвідченню, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягло недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, у суду відсутні відомості про те, що при вчиненні правочину дії сторін не були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, що сторони не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності. Навпаки, вимоги договору купівлі-продажу сторонами виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, проведена державна реєстрація договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 з 2002 року проживав в житловому будинку та зареєстрував своє місце проживання.

Оскільки ОСОБА_3 виконав умови договору купівлі-продажу житлового будинку, ним здійснено оплату за придбане майно грошовими коштами, які ОСОБА_4 одержав до підписання цього договору, що виходить з п. 3 правочину, тому на думку суду за життя покупець ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР та ст. 49 Закону України «Про власність» набув право власності на частину житлового будинку та правомірно володів нею.

З огляду на те, що ОСОБА_3 помер, вирішити питання про нотаріальне посвідчення договору неможливо, а позивачка внаслідок цього позбавлена можливості оформити спадкові права на частину житлового будинку, належну її батьку.

За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи, що позивачка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , інші спадкоємці, які могли б претендували на спадкове майно, згідно даних спадкової справи № 28/2019 не заявили про свої права на спадщину, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку позбавляє спадкоємця можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає можливим визнати дійсним договір купівлі продажу, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька.

Судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, оскільки ОСОБА_1 в поданій на адресу суду заяві просить не стягувати з відповідачів сплачений нею судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 76-81, 89, 95, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17 червня 1998 року, укладений на Павлоградській філії Придніпровської товарної біржі між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (покупцями), а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 17.07.2020 – АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

- Юр`ївська селищна рада Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., смт Юр`ївка, вул. Центральна, 67/1, ЄДРПОУ 04338472);

- приватний нотаріус Юр`ївського нотаріального округу Дніпропетровської області Григор`єва Олена Леонідівна (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Павлоградський (колишній Юр`ївський) район, смт Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 104).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 29 грудня 2020 року.

Суддя І. О. Гайдар