Рішення № 93949328, 29.12.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3197/20

2/215/2294/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання - Кошмак А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітнього онука, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

02.06.2020 та уточнено 01.07.2020, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітнього онука, якою просить усунути перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні онука шляхом надання їй можливості бачити неповнолітнього онука ОСОБА_3 , 2009 року народження, кожної суботи місяця з 11:00 год. до 16:00 год., під час канікул, карантину за її місцем проживання, та оздоровлювати, лікувати в межах України, надання можливості телефонного спілкування з онуком та листування в мережах інтернет кожну другу п`ятницю місяця з 17:00 год. до 19:00 год., оскільки відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з онуком.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 26.08.2006 її донька, ОСОБА_2 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , який відповідно до рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 24.04.2018 був розірваний. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В липні 2019 року її донька познайомилась через інтеренет з громадянином ОСОБА_6 , та з того часу стало неможливим вільне спілкування з онуком. Так, з часом, її донька почала припиняти спілкування з нею. ОСОБА_3 , який болісно переживав розлучення з батьком, знову став тривожним, невпевненим у собі, в пригнічено-подавленому емоційному стані. Також, часто у телефонній розмові було чути агресивні дратівливі окрики чоловіка ОСОБА_6 , який почав розпалювати агресію, ворожнечу по відношенню до неї, родичів. До цього моменту, у неї з донькою та онуком були дуже теплі стосунки все життя. В липні оздоровлювала дитину на морі, як і кожного року, допомагала виховувати і дбати про онука від народження. Зазначає, що співмешканець нав`язував релігійні тлумачення, заставляв читати незрозумілу для дитини релігійну літературу, у зв`язку з чим вона виразила зауваження стосовно нових правил чоловіка доньки, також підозрює, що до дитини даний чоловік застосовує фізичну силу. Натомість, відповідач почала перешкоджати спілкуванню з дитиною. У вересні 2019 року ОСОБА_2 та її співмешканець почали блокувати її і рідних по телефонах, та донька повідомила, що забороняє спілкуватися з онуком. Зі слів сусідів доньки, вони поїхали на заробітки до Закарпаття, але не хочуть повідомляти близьким, щоб не перешкоджали. Потім, їй зателефонував ОСОБА_6 з вимогою, щоб вона продала квартиру і віддавала їм гроші, тому що донька з онуком не повернуться, та поставив питання, що якщо вона хоче спілкуватися по телефону з онуком, вона повинна йому платити гроші. Таким чином, з того моменту її спілкування з онуком припинене, телефон, сторінки у соціальних мережах були заблоковані, та з метою дізнатися чи в безпеці її онук, вона подала заяву про оголошення їх у розшук. Через деякий час, їй зателефонувала відповідач, та повідомила, що ОСОБА_3 її боїться, тому вона не буде дозволяти спілкуватись з нею, та взагалі завезе його так, що вона онука ніколи не побачить. Після чого, ОСОБА_3 спонукали повідомляти її про сплату їхніх боргів, і тільки після цих кроків вони можливо будуть давати їй бачитись з онуком.

Крім того, ОСОБА_3 у ранньому віці робили дві операції, та дитина знаходиться на постійному медичному обліку в Міській лікарні №8, та за результатами медичного обстеження та поряд лікарів дитині необхідна третя операція до 11 років, яка так і не відбулась в належному віці.

В січні 2020 року, зі слів друзів вона дізналася, що її онук знаходиться у м. Виноградові, тому вона поїхала до вказаного міста для зустрічі з онуком, та мирно врегулювати спір не вдалося, також подала у Виноградівський відділ поліції заяву про розшук та заяву про погрози по телефону. Через деякий час поліцією було встановлено місце знаходження онука у м. Сокиряни Чернівецької області, який навчається у ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів у 5-в класі, тому у зв`язку з вищевикладеним вважає, що її онук ОСОБА_3 має право спілкуватися з бабусею та проводити канікули.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду 29.12.2020 надала заяву про підтримання позову та про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник третьої особи служби у справах дітей Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради Алєнічева С.В. в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду 21.12.2020 надала заяву, в якій вказує, що відповідач ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1 . З 13.11.2020 онук позивача, ОСОБА_3 , 2009 року народження, проживає разом із бабусею за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що позивач збирається ініціювати питання щодо позбавлення батьків хлопчика батьківських прав в судовому порядку, тому вважають, що предмет спору відсутній і позов ОСОБА_1 не підтримують, просять розглядати справу за відсутності їх представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 10-30 год. 03.08.2020, за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 03.08.2020 відкладено розгляд справи на 11-00 год. 03.09.2020, для належного повідомлення відповідача.

03.09.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10-00 год. 16.10.2020, за клопотанням позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з карантином, який установлений з 12 березня 2020 року на всій території України.

Ухвалою суду від 16.10.2020 продовжено строк проведення підготовчого засідання по вказаній справі № 215/3543/20, та відкладено підготовче засідання на 11:30 год. 03.11.2020, за заявою ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з карантином в Україні.

Ухвалою суду від 03.11.2020 у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11-00 год. 17.11.2020.

17.11.2020 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10-00 год. 08.12.2020, за клопотанням позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з карантином, який установлений на всій території України.

08.12.2020 справу знято з розгляду до 11-00 год. 29.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відомостях про батьків зазначено - мати ОСОБА_1. що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.05.1984 серії НОМЕР_1 (а.с. 5, 8, 9).

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був зареєстрований 26 серпня 2006 року Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 410 (а.с. 7).

Від даного шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.03.2009, виданим Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 6).

Відповідно до талонів-повідомлень №458 від 29.11.2019 та №687 від 21.07.2020, подала до органів поліції заяви щодо проведення заходів про встановлення місця знаходження доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Згідно проїзних документів, позивач 19.01.2020 виїхала до міста Виноградова та повернулася до міста Кривого Рогу 26.01.2020 (а.с. 11-12).

Відповідно до листа за вих.№ 636/106/27/2-2020 від 23.01.2020 начальника Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Пилипа Ю., на звернення позивача, яке зареєстроване в журналі ЄО Виноградівського ВП за №241 від 21.01.2020, по факту надання допомоги для встановлення місця знаходження її онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляють, що в ході розгляду матеріалів встановлено, що останній навчається в ЗСШ І-ІІІ ступенів №1 у м. Сокиряни в 5-В класі (а.с. 13).

Згідно виписних епікризів КЗ «Міська клінічна лікарня №8», хворий ОСОБА_3 , 1 рік 8 місяців, 09.11.2010 госпіталізований у ДУВ 8-ї м.к.л. для оперативного лікування з діагнозом: гіпоспадія, та 18.01.2012 ОСОБА_3 , 2 роки, госпіталізований в дитяче урологічне відділення КЗ «Міська клінічна лікарня №8» для оперативного лікування з діагнозом: гіпоспадія, членомошоночний анасиамоз (а.с. 14, 15).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 263 СК України, спір щодо участі баби у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

У статті 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі баби у вихованні дитини у випадку недосягнення згоди з батьками дитини стосовно такого способу, а саме: рішення щодо визначення порядку спілкування з онукою, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення всіх обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов`язковим для батьків, що відповідно до ст. 158 СК України. А у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з родичів, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, родич, який проживає окремо, має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Як встановлено судом та вбачаєтеся із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є бабусею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та внуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

Положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ у справі «Крускіч проти Хорватії» від 25 листопада 2014 року). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року).

Із системного аналізу ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною родичів, зокрема баби, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип прав та обов`язків інших членів сім`ї та родини на спілкування з дитиною може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до ч.4,5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, в також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, відповідно до заяви від 21.12.2020 за вих.№ 1116 службиу справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, відповідач ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1 . З 13.11.2020 онук позивача, ОСОБА_3 , 2009 року народження, проживає разом із бабусею за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач збирається ініціювати питання щодо позбавлення батьків хлопчика батьківських прав в судовому порядку, тому вважають, що предмет спору відсутній.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.п. 4, 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Таким чином, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, в даному позові предметом спору є перешкоди участі позивача у спілкуванні та вихованні малолітнього внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19)

Оскільки онук позивача - ОСОБА_3 , 2009 року народження, з 13.11.2020 проживає разом із позивачем за однією адресою проживання, та ОСОБА_1 має намір подавати позовну заяву до суду про позбавлення батьківських прав відповідача, тому враховуючи викладені норми права в сукупності із обставинами встановленими судом, суд вважає, що право позивача на спілкування з онуком не порушено, тобто предмет спору відсутній, тому правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітнього онука відсутні.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 159, 257, 263 СК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 206, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітнього онука - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 грудня 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Короленко, 1а, код ЄДРПОУ 25014084.

Суддя: