Рішення № 93949147, 30.12.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6558/20

2/214/2955/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 грудня 2020 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чернової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоровя, суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Привачтного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на свою користь 283 380 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я (без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів і платежів).

Позовні вимоги мотивував тим, що позивач станом на 28.09.1992 року перебував в трудових відносинах з Криворізьким центральним рудо ремонтним заводом, правонаступником прав та обов`язків якого на теперішній час являється відповідач. У вказаний день, позивач перебував на робочому місці, під час виконання покладених на позивача трудових обов`язків, стався нещасний випадок, за наслідками якого позивач отримав травми, що призвели до безстрокової втрати професійної працездатності в ступені 60 % та призначення позивачу ІІІ групи інвалідності. Вказав, що зазначене ушкодження здоров`я та втрата професійної працездатності призвели до спричинення позивачу немайнової шкоди, яка полягає у необхідності проходження тривалого лікування, обмеженні функцій організму, перенесенні больових відчуттів, втрати позивачем можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, повноцінно працювати. Зазначив, що вказану шкоду позивачу завдано з вини відповідача. Вказав, що викладені обставини свідчать про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, за рахунок відповідача. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди позивач виходив з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності в сумі 283 380 грн. (з розрахунку: 4723 грн. Х 60 % втрати працездатності), яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач, отримавши 15.10.2020 року копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду 29.10.2020 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 29.09.2020 року, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні.

В обгрунтування своєї позиції, представник відповідача вказує, що на момент встановлення позивачу вперше стійкої втрати професійної діюче законодавство не передбачало права працівника на відшкодування шкоди, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповіді на відзив із обґрунтуванням своїх заперечень проти доводів, наведених представником відповідача, позивач та його представник не подали, додаткового часу для цього не потребували.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно

з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що станом на 28.09.1992 року позивач перебував в трудових відносинах з Криворізьким центральним рудоремонтним заводом, що підтверджується актом № 36 від 29.09.1992 року про нещасний випадок та відомостями внесеними до трудової книжки позивача (а.с.15-19).

У вказаний день позивач перебував на робочому місці та виконував покладені на нього трудові обов`язки. Під час проведення позивачем робіт, за дорученням його керівника, стався нещасний випадок, під час якого позивачем отримано тілесні ушкодження у виді поранення лівого ока. За наслідками розслідування нещасного випадку компетентною комісією встановлено, що причиною його настання являють недоліки в навчанні безпечних умов праці, порушення правил безпеки при виконанні робіт працівниками відповідача, при цьому вини самого позивача в настанні нещасного випадку не встановлено.

У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом позивач 15.01.1993 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу встановлено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 60% та призначено позивачу ІІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК -29 № 083456 від 01.02.1993 року.

Частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1- зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком 15.01.1993 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку.

Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя.

Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із трудовим каліцтвом, яке призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 60% та призначення ІІІ групи інвалідності, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача, що станом на момент встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності законодавство не передбачало право працівника на відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків. Дане твердження відповідача не заслуговує на увагу оскільки ЗУ «Про охорону праці» набрав чинності 24.11.1992 року, а позивачу вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності з 15.01.1993 року. Положеннями статті 12 даного закону передбачалось права працівника на відшкодування моральної шкоди за рахунок роботодавця, у разі спричинення такої шкоди небезпечними умовами праці.

Отже, судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок професійного захворювання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує істотність вимушених змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, приймає до уваги відсутність вини позивача в настанні нещасного випадку, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 110 000 (сто десять тис.) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1500 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_2 110 000 грн. 00 коп. (сто десять тис.) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» в дохід держави судовий збір в розмірі 1100 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватне акціонерне товариство «Криворізький центральний рудоремонтний завод», код ЄДРПОУ 00190940, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, б. 1, 50057

Суддя Н.В.Чернова