Рішення № 93948695, 30.12.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4114/18

Провадження № 2/0182/691/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2020 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.06.2018 року звернувся до суду з зазначеним позовом, який уточнював (а.с.4-6,41), посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до позивача, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15.02.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3.,2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно п.2.1.1.5.7 Договору власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.

У порушення ст.ст.526,527,530,610,615,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Станом на 14.05.2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 16095 грн. 34 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 89 грн. 36 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 8590 грн. 63 коп., заборгованість за пенею – 6172 грн. 71 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 742 грн. 64 коп.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 16095 грн. 34 коп. та понесені ним судові витрати.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення по справі не заперечує, вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання з боку банка відсутні (а.с.3).

Ухвалою суду від 13.06.2018 року позовну заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху. Ухвалою суду від 04.07.2018 року вказану позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.58,59).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.12.2018 року задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»; ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.07.2018 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.121,122,123). Постанова набула чинності.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та замінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», що вбачається з виписки зі Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», затвердженого наказом Міністерства фінансів України (Рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 року №519, погодженого НБУ 11.06.2018 року (а.с.68-70).

Ухвалою судді від 19.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження по справі (а.с.129-131).

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Ухвалу судді направлено відповідачу за його останнім місцем реєстрації (а.с.128,132).

05.03.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій вона вказала, що ухвалу судді від 19.02.2019 року нею отримано, проте нею не отримано копію позову з додатками, які вона просить надати (а.с.133).

07.03.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для подання відзиву (а.с.134).

Ухвалою суду від 11.03.2019 року (а.с.136) клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву, визнавши причину його пропуску поважною.

22.03.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.140,140-на звороті), згідно якого вважає стягнення штрафів у фіксованому розмірі та в процентному відношенні незаконним. Просить відмовити в частині стягнення з неї штрафів та зменшити розмір пені до 100 грн. 00 коп., яка значно більша від розміру боргу. Вказала, що не працює, ніяких доходів крім соціальної допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю не має.

Також 22.03.2019 року відповідачем надано заяву про застосування позовної давності (а.с.144,144-на звороті), яка обґрунтована наступним. Вона отримала кредит 15.02.2008 року, позивачем у позові не зазначено, на який строк видана 15.02.2008 року картка, хоча згідно Умов та правил надання банківських послуг ці відомості вказується на лицьовій стороні (місяць та рік) та термін дії картки становить три роки. Таким чином право на позов у позивача виникло в 2011 році, коли 15.02.2011 року закінчився строк дії кредитної картки та вона-відповідач припинила виконувати її зобов`язання. Вважає, що позивач звернувся до суду з позовом 31.05.2018 року з пропуском строку позовної давності. Тому просила відмовити позивачу у позові у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

01.10.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.147-166). Зазначено, що відповідач підписанням Анкети-заяви від 15.02.2008 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами є договором про надання банківських послуг. Правила та Умови надання банківських послуг є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що сплачувалась заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, що підтверджується її власними підписом у заяві. Згідно кредитного договору № б/н від 15.02.2008 року ОСОБА_1 отримано картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 10.2019 року. Вказав, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Позивач звернувся до суду 31.05.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Як вбачається з Заяви Позичальника № DNYJF911780136 від 15.02.2008 року (SAMDN500TC000564483) (а.с.14-на звороті), Банк надав Позичальнику – ОСОБА_1 строковий кредит у сумі 727 грн. 30 коп. (далі - «Кредит») на строк 10 місяців строк з 15.02.2008 року по 15.12.2008 року включно на наступні цілі: придбання товару, а також у розмірі 75,00 грн. на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 59,30 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 грн. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) (далі - «Умов») строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «15» по «20» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 72 грн. 77 коп. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Для виконання зобов`язань Банк відкриває Позичальнику рахунок № НОМЕР_6 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Відповідно до Заяви Позичальника № НОМЕР_7 від 15.02.2008 року (SAMDN500TC000564483), Позичальник ознайомився та згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), які йому були надані у письмовій формі.

Також з заяви від 15.02.2008 року (а.с.14-на звороті) вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 отримано кредитну картку № НОМЕР_1 , кредитка «Універсальна 30 днів пільгового періоду» зі встановленим кредитним лімітом – 0, валюта – гривня, базова процентна ставка за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості (а.с.14-на звороті). Тобто, між сторонами укладено кредитний договір № б/н від 15.02.2008 року.

Відповідно до заяви позивача (а.с.41,41-на звороті), предметом позову є укладений між сторонами договір №б/н від 15.02.2008 року, згідно якої відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до Заяви Позичальника від 15.02.2008 року, Позичальник ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді. Своїм підписом вона підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Позичальник підтвердив свою згоду, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Вказане підтверджується підписами відповідача у Заяві Позичальника від 15.02.2008 року (а.с.14-на звороті).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 (а.с.42), старт карткового рахунку, дата проведення – 15.02.2008 року, SAMDN500TC000564483, НОМЕР_1 , CRPL, УНІВЕРСАЛЬНА 55 днів; встановлення кредитного ліміту 0,00 грн.; 01.03.2008 року відбулось збільшення кредитного ліміту – 5500 грн. 00 коп.; 15.01.2013 року відбулось збільшення кредитного ліміту – 4900 грн. 00 коп.; 12.12.2013 року відбулось збільшення кредитного ліміту – 5900 грн. 00 коп.; 15.05.2014 року відбулось збільшення кредитного ліміту – 8000 грн. 00 коп., строк дії кредитної картки 10/19.

Як вбачається з довідки (а.с.154) ОСОБА_1 згідно кредитного договору №б/н від 15.02.2008 року отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 зі строк дії перевипущенної картки до останнього дня 10.2019 року.

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.15,16-30).

Згідно розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 , наданих позивачем (а.с.7-13,43-49,155-162), заборгованість ОСОБА_1 за спірним договором станом на 14.05.2018 року визначена позивачем в розмірі 16095 грн. 34 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 89 грн. 36 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 8590 грн. 63 коп., заборгованості за пенею – 6172 грн. 71 коп., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 742 грн. 64 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 15.02.2008 року процентна ставка зазначена 3% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія не передбачена.

У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, також заява не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.02.2008 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.02.2008 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, обумовлених у письмовому вигляді у кредитному договорі, укладеному між сторонами 15.02.2008 року шляхом підписання заяви.

Проте суд звертає увагу на наступне. Дійсно у заяві позичальника від 15.02.2008 року процентна ставка зазначена 3% на місяць на залишок заборгованості, що становить 36% річних. Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 15.02.2008 року станом на 31.05.2015 року, наданого позивачем (а.с.7-11) процентна ставка (поточна заборгованість) змінювалась позивачем та становила 36%,30%,34,80%,43,20%, процентна ставка (прострочена заборгованість) змінювалась позивачем та становила 72%,30%,34,80%,43,20%. Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 15.02.2008 року станом на 14.05.2018 року, наданого позивачем (а.с.12-13) процентна ставка змінювалась позивачем та становила 2,50%,2,90%,3,60%. Зміну процентної ставки самостійно позивачем не передбачено у кредитному договорі, укладеному між сторонами 15.02.2008 року шляхом підписання заяви. Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості самостійно провести розрахунок заборгованості по процентам (з розрахунку процентної ставки -3% на місяць на залишок заборгованості), оскільки заборгованість за тілом кредиту постійно змінювалась, а в розрахунку заборгованості, наданого позивачем також змінювалась і процентна ставка.

Посилання відповідача на те, що вона не працює, отримує соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю (а.с.141,142,143) суд не може прокласти в основу рішення, так як вказані обставини не звільняють відповідача від зобов`язань за Договором. Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Стаття 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №б/н від 15.02.2008 року відповідачем ОСОБА_1 частково здійснювалось погашення кредиту, останній платіж здійснено у червні 2017 року. Дані фактичні обставини, свідчать про визнання боржником грошового зобов`язання, яке ним частково виконувалось. Враховуючи, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами 07.06.2018 року, з урахуванням дати останнього платежу виконаного боржником 15.06.2017 року, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № б/н від 15.02.2008 року за тілом кредиту - 89 грн. 36 коп., в інших вимогах – відмовити за недоведеністю.

Також, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову (а.с.37).

Керуючись ст.ст.8,42 Конституції України, ст.ст.1,3,15,16,509,526,626-629,633,638,1054,1055 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265,268,354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 15.02.2008 року за тілом кредиту - 89 грн. 36 коп. (вісімдесят дев`ять грн. 36 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

В іншому – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова