Рішення № 93947158, 29.12.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
29.12.2020
Номер справи
210/5747/20
Номер документу
93947158
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5747/20

Провадження № 2/210/2204/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" грудня 2020 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку ,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 13 жовтня 2020 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка – 420400,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та всіх інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23 липня 1993 року від нещасного випадку, який трапився при виконання трудових обов`язків на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,чоловік позивачки - ОСОБА_3 отримав численні травми тулубу та голови, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті чоловікапозивач переносить тяжкі моральні страждання, оскільки вона втратила кохану людину, через що перебувала тривалий час у напруженому психічному стані, думки про смерть чоловіка не залишають її до теперішнього часу. Вона залишилася сама з двома малолітніми дітьми, змушена була самостійно утримувати та виховувати дітей тощо. Вважає, що відповідачем їй завдано моральної шкоди, тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки нещасний випадок стався 23.07.1993 року. Станом на 23.07.1993 року діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві. Так, частиною 1 ст.440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Дана правова норма не може бути застосована до врегулювання спірних правовідносин, оскільки нею було передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін в рамках даної справи виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок смерті. Таким чином, вказані вище положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не містили норм, які б регламентували відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам його родини. А тому до вказаних правовідносин не може бути застосована ст. 440-1 ЦК УРСР в редакції 1963 року. В спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких неправомірних дій, що могли б призвести до настання смертельного випадку з чоловіком позивача, отже відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування моральної шкоди, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 /а.с.5/.

Чоловік позивача ОСОБА_3 працював Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ,вальцівником на дротовому стані №3 /а.с.4/.

Відповідно до Акту № 60/5 про нещасний випадок від 24.07.1993 року ОСОБА_3 23.07.1993 року об 11 год. 30 хв. , виконуючи трудові обов`язки отримав численні травми тулубу та голови /а.с.4/ , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у наслідок відкритого переламу кісток черепу, смерть настала в віці 39 років (а.с.3).

Причиною нещасного випадку визначено незадовільну організацію виконання робіт п.15.1 /а.с.4/.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що нещасний випадок на виробництві стався з вини відповідача, смерть ОСОБА_3 настала від нещасного випадку у зв`язку з виробництвом.

На час виникнення правовідносин між сторонами відшкодування моральної (немайнової) шкода було врегульовано статтею 440-1 ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року).

З 01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, статтями 1167,1168 якого передбачено відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам родини померлого.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що він починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо він не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні його критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Як роз`яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Така правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 61-4983св18.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не містили норм, які б регламентували відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи членам його родини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що моральна шкода членам його сім`ї загиблого , за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року (постанова від 14.12.2020 року у справі № 210/2271/19 провадження № 61-19033сво19 ).

Отже, смерть чоловіка позивача ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок.

Визначаючи розмір відшкодування, суд, приходить до висновку, що внаслідок незабезпечення підприємством дотримання працівниками техніки безпеки, позивач є дружиною ОСОБА_3 , а відтак є особою, яка перебувала на його утриманні на час смерті , переносить тяжкі моральні страждання, оскільки втратила кохану людину та батька своїх дітей, яких була змушена виховувати та утримувати сама, незворотність втрати завдає їй моральні страждання.

Позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну йому в наслідок загибелі її чоловіка у 420400,00 грн.

Враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи, і наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю чоловіка, підлягає 200000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережив та переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» , пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2000,00 грн. ( 200000,00 х 1%=2000,00).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.440,440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку – 200000,00 грн. ( двісті тисяч гривень 00 коп.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», (ЄДРПОУ 24432974), юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович

Часті запитання

Який тип судового документу № 93947158 ?

Документ № 93947158 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 93947158 ?

Дата ухвалення - 29.12.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 93947158 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 93947158 ?

В Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
Попередній документ : 93947153
Наступний документ : 93947164