Рішення № 93946354, 28.12.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2639/18

2/171/32/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семенової Н.М.

за участю секретаря Ровної Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, та зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним з моменту вчинення договору споживчого кредиту №86 від 01 квітня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 ,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» особі Філії Криворізьке відділення № 7897 (надалі - Банк) та фізичною особою ОСОБА_6 01.04.2008 р. укладено договір відновлювальної кредитної лінії №86 про надання кредиту сумі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 17 (сімнадцять) % річних, з терміном остаточною погашення Кредиту не пізніше 31 березня 2018 року.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язується прийняти, належнім чином використати та повернути Кредит в сумі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень копійок, а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 17 (сімнадцять) річних, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору Банк має право при виникнені простроченої заборгованості за Кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором, вимагати достроково повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, - стягнути заборгованість за Кредитним договором в примусовому порядку, в тому чис шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п. 3.3.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язується належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором. Повернути Кредит в сумі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень 00 копійок, своєчасно сплачувати проценти користування Кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за Кредитним договором. У випадку неналежні виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору на першу вимогу Банку в порядку передбаченому Кредитним договором достроково повернути Кредит з одночасною сплав процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, комісійні, винагороди, а також сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Кредитному договорі, також відшкодувати Банку в повному обсязі збитки, що сталися внаслідок невиконання, неналежного виконання умов Кредитного договору.

Внаслідок порушення Позичальником умов кредитного договору 29.10.2009 Банк звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу, а 31.03.2014 р. - з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором.

В зв`язку з невиконанням Спадкодавцем в добровільному порядку рішень суду на даний момент перед АТ «Ощадбанк» залишилась не погашеною заборгованість в загальній сумі 953 086,36 грн. (дев`ятсот п`ятдесят три тисячі вісімдесят шість грн.. 36 копійок) в тому числі: заборгованість згідно судового наказу № 2-Н-453/09 від 18.12.2009 року, виданого Апостолівським районним судом - 595 563, 14 грн; заборгованість згідно рішення Апостолівського районного суду № 171/1141/14-ц від 20.06.2014 року - 357 523, 22 грн.

При примусовому виконанні судового наказу № 2-Н-453/09 від 18.12.2009 року, виданого Апостолівським районним судом та рішення Апостолівського районного суду № 171/1141/14-ц від 20.06.2014 року державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_6 помер, актовий запис про смерть № 346 від 29.09.2016 р. складений Апотолівським РВ ДРАЦС. В зв`язку з чим виконавчі провадження закінчені, про що винесені постанови від 29.11.2016 р.

22.03.2017 року Банк звернувся до Апостолівської державної нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_6 .

Згідно відповіді державного нотаріуса Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмах Н.А. від 27.03.2017 року № 202/02-14 претензія кредитора доведена до відома спадкоємців.

23.11.2017 року Банк звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення доказів, в якій просив суд витребувати у державного нотаріуса Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмах Н.А. копію свідоцтва про право на спадщину спадкоємців, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 та інформацію стосовно осіб, які прийняли спадщину померлого.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року по справі № 171/2213/17 вимоги банку задоволено. На виконання зазначеної ухвали державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмах Н.А. 04.01.2018 року (вих. № 8/02-14) надано відповідь про те, що спадщину після померлого ОСОБА_6 прийняли його: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_3 .

26.04.2018 р. за вих. № 103.20-12/1-532/39077/2018-03/вих. на адресу спадкоємців ОСОБА_6 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 направлено вимоги щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед кредитором, дотепер залишена без задоволення.

Згідно відповіді державного нотаріуса Апостолівської державної нотаріальне контори Штельмах Н.А. за вих. № 8/02-14 від 04.01.2018 року, спадкова справа після померлого ОСОБА_6 заведена в Апостолівській державній нотаріальні конторі 28.10.2016 року за № 135/2016. Спадщину після померлого ОСОБА_6 прийняли його: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_3 .

На підставі вищевикладеного просять стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість сумі 953 086,36 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відкрито провадження справу призначено до розгляду в порядку загального провадження.

29.03.2019 р. представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому зазначив, що відповідно до умов кредитного договору №86 від 01.04.2008 року кошти в сумі в сумі 600 000 грн. Банк ОСОБА_6 не видавав, тобто договір, який був укладений на отримання коштів в сумі 600 000 грн. не був виконаний Банком, так як Банк не надавав позичальнику кредит в сумі 600 000 грн. на споживчі цілі, а тому особливості регулювання відносин визначаються Законом України «Про захист прав споживачів» і такий договір кредитування є недійсним.

В оспорюваному договорі кредиту взагалі не зазначено, хто отримав кошти в сумі 600000,00 гри., а тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. У зв`язку з тим, що не можливо встановити кому були надані кошти в сумі 600000,00 гри., а таких доказів до с\ ду позивач не надав, що ставить під сумнів законність такого кредитного договору та підтверджує той факт, що між ОСОБА_6 не було укладено і кошти ОСОБА_6 не видавались.

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не надав до суду жодного платіжного документу про виконання умов договору №86 від 01.01.2008 року, а саме платіжного документу, який би був підписаний ОСОБА_6 .

Оскільки суду не надано платіжного документа з відміткою банку про його прийняття чи виконання або ж іншого платіжного документа про видачу коштів по Договору №86 від 01.04.2008 року, то згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Договір №86 від 01.04.2008 року є недійсним з моменту його укладення. Просять визнати недійсним з моменту вчинення договір споживчого кредиту №86 від 01 квітня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 .

24.05.2019 р. на адресу суду представником позивача було надано відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначив, що з Договору відновлюваної кредитної лінії № 86 від 01 квітня 2008 року вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. ОСОБА_6 , в передбаченому п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) не відкликав згоди на укладення кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника укладеного договору без пояснення причин.

Враховуючи зазначене, Банк вважає, що правових підстав для визнання Кредитного Довору № 86 від 01 квітня 2006 року недійсним немає.

Доводи позивача про те, що Кредитний договір № 86 від 01 квітня 2008 року було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» Банк вважає підставними, оскільки спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Позивач на момент укладення договору не заявляв заперечень чи додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував умови кредитного договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії ( ч.1-2 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору необхідною умовою для отримання

кредиту є укладення договору забезпечення, а саме іпотечного договору. 01.04.2008 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений Іпотечний договір №078/08, відповідно до якого Іпотекодавець передає Банку в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором нерухоме майно (будівлі та споруди птахоферми).

Після укладення Договору відновлюваної кредитної лінії №86 від 01.04.2008 року, ОСОБА_6 здійснював сплату належних платежів за Кредитним договором до червня 2009 року. В результаті невиконання зобов`язання за Кредитним договором, з позичальником проводились зустрічі, а також була вручена вимога (Протокол зустрічі з позичальником від 01.09.2009 року, протокол зустрічі із позичальником від 21.12.2009 року, вимога про відкликання кредиту від 15.09.2009 року №010/09).

У зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору, Банк звернувся 29.10.2009 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу. 18.01.2010 року Банк отримав судовий наказ № 2-н-453/09 на суму 642 756,15 грн. Слід звернути увагу суду, то відповідний судовий наказ не був скасований позичальником. В результаті виконання судового наказу була здійснена реалізація заставного майна (протокол по проведенню прилюдних торгів №0414125-1 від 15.05.2014 рогу).

20 червня 2014 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення по справі №171/1142/14-ц за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким, стягнуто з позичальника заборгованість в загальній сумі 357 523,22 грн. Зазначеним рішенням встановлений факт укладання між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6 договору відновлюваної кредитної лінії №86 від 01.04.2008 року, а також факт отримання останнім кредиту в розмірі 600 000,00 грн. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської облас №171/1142/14-ц від 01.04.2014 року не було оскаржене в апеляційному порядку та набрало законної сили 28.07.2014 року. При цьому, згідно з ст.6 Конвенції про захист прі основоположних свобод, а також згідно з рішеннями Європейського суду з пр справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (рішення від 25.07.2002 р. у справі «Брумареску проти Румунії» (рішення від 28.10.19) існує усталена практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на вищевказані обставини, доводи, позивачів за зустрічною заявою щодо неотримання кредиту, є безпідставними, оскільки позичальником, ОСОБА_6 вчинені дії скеровані на виконання Кредитного договору.

Доводи позивачів за зустрічним позовом про те, що Кредитний договір № 86 від 01 квітня 2008 року за своїм змістом суперечить положенням законодавства, оскільки не містить істотних умов для такого виду договору, а саме: предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, ґрунтуються виключно на довільному трактуванні позивачами положень ЦК України та Закону «Про захист прав споживачів» і умов Кредитного договору та спростовуються фактичними обставинами справи та умовами Кредитного договору.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.І, ч.5 ст. ЦПК України). Позивач за зустрічним позовом стверджує, що нібито «жодної копійки

згідно Договору №86 від 01.04.2008 року не було видано ОСОБА_6 ». Відповідне

ствердження взагалі неможливо взяти до уваги, оскільки ОСОБА_2 не є стороною спорюваного договору і її ствердження носять характер припущень, які не можуть бути доказом.

Позивачі за зустрічним позовом є спадкоємцями ОСОБА_6 ,

приймаючи спадщину, вони приймають не тільки права, але й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Жодних сумнівів щодо дійсності Кредитного договору за життя ОСОБА_6 не виникало.

Вважають зустрічний позов необгрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 року витребувано від державного нотаріуса Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмах Н.А. копію спадкової справи щодо майна спадкодавця ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з ПАТ «Державний ощадний банк України» витребувано оригінал кредитної справи відносно кредитного договору відновленої кредитної лінії №86 укладеного 01 квітня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 ; з Апостолівського відділення податкової інспекції ДФС України витребувано копію банківської квитанції щодо погашення кредиту ОСОБА_6 .

20.06.2019 р. на адресу суду від представник АТ «Ощадбанк» надійшла заява про уточнення позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідно до якої з метою правильного визначення суб`єктивного складу учасників цивільної справи, необхідно залучити до участі у справі ОСОБА_4 , як законного представника малолітнього ОСОБА_3 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечив проти позовних вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Задовольнити зустрічну позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

У статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства визначені справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 21.03.2008 року ОСОБА_6 звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з кредитною заявою щодо отримання кредиту у розмірі 600000,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість майна об`єкта без НДС на 20.03.2008 р. складає 1 301 436 грн.

Відповідно до протоколу № 33 від 25.03.2008 р. засідання комісії Криворізького відділення № 7897 Ощадбанку України по оцінці заставленого майна було прийняте рішення про прийняття вищезазначеного майна з оціночною вартістю 1301436,00 грн в рахунок забезпечення повернення кредиту ОСОБА_6 з обов`язковим укладенням та нотаріальним посвідченням договору іпотеки, внесені іпотеки до Державного реєстру іпотек та реєстру заборон та страхування майна на користь банку. Відповідно до копії квитанції про оплату від 01.04.2008 року ОСОБА_6 було сплачено 5999, 00 грн. за надання кредиту ОСОБА_6 .

По договору добровільного страхування домашнього майна № 00000739 від 01.04.2008 р. ОСОБА_6 згідно до умов Кредитного договору № 86 від 01.04.2008 р. та Договору про заставу №078/08 від 01.04.2008 р. здійснив оплатк за страховку у сумі 3904,31 гр. 01.04.2008 р.

Згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 86 від 01.04.2008 року ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Ощадбанк» надав ОСОБА_6 кредит в межах максимального ліміту кредиту 600 000,00 грн зі сплатою 17% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 31.03.2018 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору, що стверджується кредитним договором, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Встановлено, що з метою належного виконання зобов`язань за договором № 86 від 01.04.2008 року з ОСОБА_6 укладено іпотечний договір № 078/08 від 01.04.2008 року, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку будівлі та споруди птахоферми за адресою АДРЕСА_1 .

18.12.2009 року Апостолівським районним судом винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_6 заборгованість в розмірі 642 756 грн. 15 коп.

Відповідно до видаткового касового ордеру 01.04.2008 року ОСОБА_6 видано кредит у сумі 600 000,00 грн.

Відповідно до протоколу № 31/1 засідання кредитного комітету філії – Криворізького відділення № 7897 ВАТ «Державний ощадний банк України» від 28.10.2009 р. заборгованість ОСОБА_6 станом на 28.10.2009 р. перед банком складає : заборгованість по кредиту – 600000,00 грн, заборгованість по відсоткам – 42756,15 грн.

Відповідно до судового наказу виданого Апостолівським районним судом від 18.12.2009 р. з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість у розмірі 642 756,15 коп. та судовий збір у сумі 850,00 грн. Судовий наказ набрав законної сили 18.01.2010 р.

Відповідно до звіту про вартість майна ринкова вартість будівель та споруд птахоферми, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на 21.03.2011 року складає 404 000,00 грн., або 50 832,00 дол. США.

Відповідно до висновку експерта оцінювача від 05.10.2012 року вартість майна боржника ОСОБА_6 складає 268 750,00 грн.

Відповідно до протоколу № 0414125-1 від 15.05.2014 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить боржнику - ОСОБА_6 , місце знаходження лота АДРЕСА_1 , переможець прилюдних торгів ОСОБА_1 , ціна продажу склала 58234,45 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі документів від 20.10.2014 р. ОСОБА_1 прийняв оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно: технічний паспорт, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договір оренди землі, рішення суду.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2014 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 01.04.2008 року у розмірі 353983,39 грн.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором відновлюваної кредитної лінії № 86 від 01.04.2008 р. укладеного з ОСОБА_6 станом на 28.09.2016 р. заборгованість з0а ОСОБА_6 перед банком складає заборгованість за кредитом 591 622,13 гр, заборгованість за процентами – 193 937,76 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів 29612,88, загальна сума заборгованості складає 815 172,77 грн.

Згідно відповіді Апостолівської державної нотаріальної контори № 8/02-14 від 01.01.2018 року спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли його: - батько ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 , син –т ОСОБА_5 , син – ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_6 не видавалися.

27 березня 2017 року АТ «Ощадбанк» на адресу Апостолівської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора до спадкоємців, з тексту якої вбачається, що банку 29.11.2016 року стало відомо про смерть ОСОБА_6 , після отримання постанов Апостолівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (т.1, а.с. 104)

27.03.2017 року на адресу спадкоємці державний нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А було направлено лист в якому повідомлено, що 27.03.2017 року на адресу контори надійшла претензія кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 про погашення заборгованості в сумі 953086,36 грн. (т.1, а.с. 115)

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Вiдповiдно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою i у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців вiд дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно вiд настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року вiд настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Підстави припинення іпотеки визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку». Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави як смерть iпотекодавця положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки вiд iпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 522/407/15-ц, а саме оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Ощадбанк» звернулось до Апостолівської державної нотаріальної контори з претензією про включення вимог кредитора в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлого про наявність заборгованості. Листом нотаріальної контори від 26 липня 2018 року банку було повідомлено про те, їхні вимоги доведені до відома спадкоємців.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , визначений главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України(статті1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

За змістом ст.1218, ч. 3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки, ОСОБА_6 помер, то перед Акціонерним товариством «Ощадбанк» на підставі ст.ст.1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця мають відповідати спадкоємці у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Разом із цим, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті1268, статті1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Одночасно із цим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України (у редакції станом на час відкриття спадщини) у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому відповідальність спадкоємця обмежена вартістю отриманого у спадок майна.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Враховуючи положення ст.1282 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

Спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 280/933/15-ц (провадження № 61-43460св18, яка відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Згідно положень статті 76 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими,речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Представник позивача клопотання про витребування відповідних доказів щодо майна спадкодавця до суду не подавав, не надав доказів щодо вартості спадкового майна, також цивільний позов не містить обсягу спадкового майна, не містять доказів щодо вартості спадкового майна. Нерухоме майна, а саме будівлі та споруди птахоферми,відповідно до іпотечного договору № 078/08 від 01.04.2008 року, які належали боржнику - ОСОБА_6 , місце знаходження АДРЕСА_1 , 15.04.2014 роки було реалізовано на прилюдних торгах, переможець прилюдних торгів ОСОБА_1 , ціна продажу склала 58234,45 грн. В свою чергу відсутність вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, а також часток прийнятого спадкового майна кожним спадкоємцем, в свою чергу позбавляє суд можливості вирішити позовні вимоги, оскільки за загальним правилом зобов`язання спадкоємців перед кредитором не є солідарними.

Також, відповідно до спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , 16.03.2017 року на адресу Апостолівської державної нотаріальної контори надійшла вимога (претензія) ОСОБА_8 про обов`язок спадкодавця ОСОБА_6 повернути борг у сумі 25794,08 доларів США.

В контексті вищенаведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це-обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само пособі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняли у спадок відповідачі та яка його вартість, позивачем не надано, що унеможливлює стягнення з них заявлених позивачем грошових коштів.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжного доручення № 94907004405 від 10 грудня 2018 року (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову АТ «Ощадбанк» сплатив судовий збір у розмірі 14296,30 гривні. Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 610, 612, 615,625, 1052,1054,1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1281, 1282, 126 1296, ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265,267, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним з моменту вчинення договору споживчого кредиту №86 від 01 квітня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 відмовити.

Судові витрати (сплачений судовий збір) покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 30.12.2020 р.

Суддя: Семенова Н. М.