Рішення № 93946095, 24.12.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15857/20

н/п 2/766/10181/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у м.Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Громада» про захист прав споживача, стягнення суми вкладу та заборгованості за відсотками,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Кредитної спілки «Громада» про захист прав споживача фінансових послуг, про стягнення суми вкладів та заборгованості по відсотках, посилаючись на те, що 10.05.2018 р. між нею та КС «Громада» був укладений договір №876 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок з можливістю до внесення строком до 10.07.2020р. та додатковий договір № 1 від 25.06.2018 року, про поповнення депозитного рахунку за договором № 876 від 10.05.2018 року

За умовами договору №876 вкладник вносить строковий внесок члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки, а спілка приймає внесок і зобов`язується повернути вкладникові внесок та виплатити процентів на внесок на умовах встановлених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1., 2.2.1., 2.3.3 договору вкладу вкладник зобов`язується внести грошові кошти (внесок) до спілки у розмірі 30000,00грн. Процентна ставка за внеском встановлюється у розмірі 26,4% процентів річних. Процентна ставка - фіксована. Виплата процентів здійснюється щоквартально на вимогу вкладника, що пред`являється в усній або письмовій формі. На виконання умов договору вкладу вона внесла грошові кошти в сумі 70000,00грн.

Додатковим договором №1 до договору №876 були внесені зміни до п.2.1.1 даного договору, відповідно до яких вкладник доповнив внесок в розмірі 50000 грн., що в загальній сумі за договором склав 120000 грн.

10.07.2020 року строк дії договору №876та №10.05.2018вкладу закінчився та вона звернулася до відповідача за поверненням вкладу,проте останнім проігноровано вимогу позивача та відповіді надано не було.

На час звернення до суду з відповідним позовом відповідач не повернув належні їй грошові кошти, в результаті чого заборгованість відповідача за договором №876 від 10.05.2018 р. складає в загальній сумі 131384 грн. до якої входить 120000 грн. - заборгованість за вкладом та 11384 грн. - заборгованість по процентам.

У зв`язку із наведеним просить стягнути з відповідача на її користь суму неповернутого вкладу за договором №876в загальній сумі131384грн., трьохвідсотків річних від простроченої суми, яка становить 244800 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 13.102020 року було відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги позивача передчасними, такими що не враховують існуючу складну скрутну ситуацію і вимоги чинного законодавства, зокрема вимогист.617 ЦК України в частині звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок випадку або непереборної сили у зв`язку із запровадженням карантину, тобто наявністю форс-мажору.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч.2статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.05.2018 р. між ОСОБА_1 та КС «Громада» був укладений договір №876 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок з можливістю до внесення. За умовами даного договору вкладник вносить строковий внесок члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки, а спілка приймає внесок і зобов`язується повернути вкладникові внесок та виплатити проценти на внесок на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору вкладу сторони погодили, що договір укладено строком на 26 (двадцять шість) місяців. Днем початку строку дії є 10.05.2018 р. Днем закінчення строку дії договору 10.07.2020 р.

Відповідно до п. 2.1.1., 2.2.1., 2.3.3 договору вкладу вкладник зобов`язується внести грошові кошти (внесок) до спілки у розмірі 70000,00грн. Процентна ставка за внеском встановлюється у розмірі 26,5% процентів річних. Процентна ставка - фіксована. Виплата процентів здійснюється щоквартально на вимогу вкладника, що пред`являється в усній або письмовій формі.

На виконання умов договору вкладу ОСОБА_1 внесені грошові кошти в сумі 70000,00грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 12417 від 10.05.2018 р.

25.06.2018 р. між ОСОБА_1 КС «Громада» укладений додатковий договір №1 до договору № 876 про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок з можливістю до внесення. За вказаним додатковим договором були внесені зміни до п.2.1.1 даного договору, відповідно до яких вкладник доповнив внесок в розмірі 50000 грн. що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №17015 від 25.06.2018 р., що в загальній сумі за договором склав 120000 грн.

Строк дії договору вкладу закінчився та вона 10.07.2020 року та 17.07.2020 року повідомила про намір повернути належні їй грошові кошти та відсотки за вказаним вкладом.

На час звернення до суду з відповідним позовом відповідач не повернув належні позивачу грошові кошти. Відповіднезвернення відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з ч.ч.1, 3, 5, 6 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки», членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об`єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у частині першійстатті 6 цього Закону, мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску. Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.

Члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки (ч. 1ст. 11 Закону України «Про кредитні спілки»).

Статтею 23 Закону України «Про кредитні спілки» визначено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.

Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об`єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконанням сторонами.

Відповідно до ст. ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1. договорів у випадку порушення зобов`язання, що виникає з даного Договору (надалі - «порушення договору»), винна Сторона несе відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.

Відповідно до п. 4.1. договорів остання несе відповідальність згідно вимог чинного законодавства України.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ізст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визнано у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2018 року у справі №753/4351/17 (провадження №61-12603св18) аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, який в силу ст.360-7 ЦПК України є обов`язком для всіх судів, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як передбачено частиною 1статті 625ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування вкладом, заборгованості за вкладом, пені за прострочення повернення внеску та сплати відсотків, є обґрунтованими.

Перевіряючи розрахунок позивача щодо нарахування трьох відсотків річних, суд встановив, що його виконано невірно та наводить власний розрахунок-3% річних: за період з 10.07.2020 р.- 15.09.2020 р.(120000 грн. * 0,03 * 68 днів / 365 днів = 670 грн. 68коп.).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором №876 від 10.05.2018р. яка складається в загальній сумі 132054 грн. 68 коп. до якої входить 120000 грн. - заборгованість за вкладом;11384 грн. - заборгованість по процентам; 670 грн. 68 коп. – пені.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, виходячи з приписів законодавства та досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, ні укладеним між сторонами договором, ні законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення фінансовою установою прав вкладника на отримання вкладу та відсотків за ним..

Крім того, на думку суду, позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням відповідача щодо неповернення позивачу усієї суми вкладу та відсотків і виникненням у позивача страждань.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормамист. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач порушив умови договору, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 132054 грн. 68 коп. за договором №876 від 10.05.2018року.

Доводи представника відповідача щодо відмови позивачу в задоволенні вимог, оскільки в силу вимог ст. 617 ЦК України, відповідач Кредитна спілка «Громада» звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання в наслідок випадку або непереборної сили у зв`язку із запровадженням карантину, не приймаються судом до уваги, оскільки представником відповідача не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього.

Оскільки ОСОБА_1 як споживач, звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд вважає необхідним відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимогв сумі 1334 грн.14 коп.

Керуючись ст.ст.1, 10, 23 Закону України «Про кредитні спілки», ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.525, 526, 617, 629 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 263-265, 267, 288, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Громада» про захист прав споживача, стягнення суми вкладу та заборгованості за відсотками– задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Громада»( код ЄДРПОУ 24108251, адреса реєстрації юридичної особи: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 52) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) суму неповернутого вкладу за договором №876 від 10.05.2018 року в розмірі 132054 грн. 68 коп., що складається з 120000 грн. - заборгованість за вкладом; 11384 грн. - заборгованість по процентам та 670 грн. 68 коп. – 3% річних від простроченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Громада» (код ЄДРПОУ 24108251, адреса реєстрації юридичної особи: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 52) на користь держави судовий збір в розмірі 1334грн. 14 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду в порядку ст.355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІПерехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан