Рішення № 93944629, 29.12.2020, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1864/20

Провадження 2/576/516/20

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2020 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М. секретар судового засіданняБірюк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 576/1864/20 за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»відповідачОСОБА_1 простягнення заборгованості учасники справи та представники:не з`явились

ВСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника Гребенюка О.С. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.05.2011 року у розмірі 11739,16 грн. та 2102 грн. 00 коп. в повернення судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, підписала заяву б/н від 05.05.2011 року.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у заяві.

Виконання відповідачем договору вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості.

Відповідачу було відкрито картковий рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, та встановлено кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6120 грн., що підтверджується довідкою про зміни умов кредитування.

Відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо встановлення будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Станом на 02.06.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 11 739,16 грн., яка складається з наступного:

9115,87 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту

2623,29 грн. - пеня

Тому просить суд стягнути з відповідача 11 739,16 грн. заборгованості за кредитним договором від 05.05.2011 року без номера та 2102,00 грн. судового збору.

Відповідач надала відзив, у якому не погодилась із доводами позивача та повідомила, що 05.05.2011 року звернулась до позивача із заявою про надання їй кредиту у вигляді коштів на кредитній картці, отримала кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік (так зазначено в розрахунку заборгованості). Однак, за розрахунком банку сума заборгованості за тілом кредиту становить 9115,87 грн., що більше, ніж максимально встановлений позивачем кредитний ліміт в сумі 6 120 грн. Кредитну картку змінювала один раз у зв`язку зі спливом строку її дії 05.05.2011 року, з того часу інших кредитних карток не отримувала, строк дії останньої кредитної картки мав закінчитись 05.05.2017 року. Тому загальний строк позовної давності сплинув. Також сплинув річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач не довів виникнення у неї зобов`язань за кредитним договором на умовах, якими обґрунтовує позовні вимоги. Просить застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені та заборгованості за тілом кредиту, відмовивши в задоволенні позову (а.с. 65-66).

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 додатково до викладеного в позовній заві послалась на виписку по рахунку, згідно якої відповідач активно користувалась кредитною карткою, яку відповідно отримала, прослідковується встановлення кредитного ліміту. Строк дії кредитної картки закінчився в останній день березня 2019 року. Тому позовна давність банком не пропущена.

Заперечення до суду не надійшли.

Клопотання відповідача про витребування доказів та пояснень від позивача не підлягає задоволенню. Так, довідка про видачу кредитних карток надана при зверненні до суду. Факт отримання двох кредитних карток підтверджено відповідачем у відзиві. Щодо витребування письмових пояснень від ПРИВАТБАНКу, то надання пояснень у справі є правом, а не обов`язком сторони, при цьому суд не вбачає підстав для покладення такого обов`язку на позивача.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Сторони в судове засідання не з`явились, представників не направили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача разом з позовною заявою направив клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Безпосередньо дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.05.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, у якій не зазначено розміру кредитного ліміту, відсоткової ставки, типу та підтвердження отримання банківської платіжної картки (а.с. 12).

У зазначеній заяві наявний пункт про те, що підписавши 20.10.2016 року заяву відповідач приєдналась до запропонованих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умов та Правил надання банківських послуг та погодився вважати Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку складовими частинами договору.

Інших документів з підписом клієнта позивач не надав.

Підписаний відповідачем документ з зазначенням розміру пені, підстав її нарахування, строків дії кредитного договору в матеріалах справи відсутній.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 02.06.2020 року АТ КБ «Приватбанк» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 11 739,16 грн., яка складається з 9115,87 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2 623,29 грн. заборгованості за пенею.

Також до вищевказаної анкети додані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD» (а.с. 13) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКу (а.с. 14-38).

Згідно довідки ПРИВАТБАНК 26.12.2012 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито кредитну картку терміном дії до вересня 2015 року, за закінченням терміну її дії 22.09.2015 року відкрито іншу картку, яка має термін дії по березень 2019 року (а.с. 9).

У відзиві відповідач стверджує, що по закінченню терміну дії першої кредитної картки здійснювала її заміну на нову. Однак, вважає, що кінцевий термін дії останньої отриманої нею картки не березень 2019 року, 05 травня 2017 року.

Із виписки за договором (а.с. 95-99) вбачається, що з 26.12.2012 відповідач користувалась кредитними картками, номери та періоди користування яких відповідають інформації, вказаній у довідці ПРИВАТБАНКу (а.с. 9). Також з виписки видно, що після травня 2017 року відповідач регулярно поповнювала кредитну картку через термінали самообслуговування у м. Шостка та м. Ніжин, останнє поповнення здійснене 23.07.2019 на суму 795 грн.

Отже, відповідач отримала кредитні картки, які вказані позивачем, активно ними користувалась, у тому числі після 05 травня 2017 року (на думку відповідача кінцева дата дії останньої кредитної картки).

Тому суд не вбачає підстав для застосування загальної позовної давності в частині позовних вимог щодо заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у згаданому випадку - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, а саме розмір пені та порядок її нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.05.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов позичальник ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У анкеті-заяві, наданій позивачем, зазначені лише дані про особу позичальника, і у ній не зазначено банківського продукту, який надається позичальнику.

Витяг з Тарифів обслуговування чотирьох кредитних карт - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (розміщені на сайті: https://privatbank.ua/), які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_3 шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, анкета-заява, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про умови сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Відтак, позивач не довів факту прийняття відповідачем запропонованих йому умов щодо розміру пені.

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за пенею.

Разом з цим слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

Таким чином, підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за пенею є відсутність доказів обумовленої у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, можливим стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів.

Одночасно з довідки про зміну умов кредитування (а.с. 10) та виписки за договором (а.с. 95-99) вбачається, що первинний кредитний ліміт був установлений в розмірі 300 грн. Цю обставину також підтверджує відповідач.

В подальшому кредитний ліміт неодноразово збільшувався максимально до 6 120 грн. Відповідач була обізнана з таким збільшенням, позаяк активно користувалась кредитними коштами, про що свідчить виписка за договором.

Не зважаючи на це заявлена до стягнення сума боргу за тілом кредиту значно перевищує вказану суму 6 120 грн., причини такого перебільшення позивачем не обґрунтовувались. Тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму боргу в межах кредитного ліміту, тобто 6 120 грн.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 05.05.2011 року в сумі 6 120 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2102,00 грн. судового збору. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (6120х100 : 11 739,16 = 52,13), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1095,77 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2102 х 52,13 : 100 = 1095,77).

Керуючись статтями 4, 12-13,19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, поштова адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором від 05.05.2011 року в розмірі 6120 грн. 00 коп., а саме заборгованість за тілом кредиту.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 1095 грн. 77 коп. (дві тисячі сто дві) гривню 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду черезГлухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 30 грудня 2020 року.

Суддя Л.М. Усенко