Рішення № 93943956, 17.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40812/19

Провадження № 2/761/2626/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцев Д.О.

при секретарі: Чугаєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Головне управління юстиції в м. Києві про визнання про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2) звернулись до суду з позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Головне управління юстиції в м. Києві (далі по тексту - третя особа ), відповідно до якого просили визнати за позивачем 1 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за позивачем 2 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (далі по тексту - квартира, спірне майно).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна квартира за життя належала ОСОБА_3 . В свою чергу, квартира була кооперативною, ОСОБА_3 була членом ЖБК «Екран» та виплатила пай за квартиру у розмірі 3303 карбованці, а тому на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» та ст. 384 ЦК України мала право власності на спірне майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшла і спірна квартира.

Позивач 1, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на 1/2 частини квартири. Інший спадкоємець за заповітом спадщину не прийняв, із заявою про прийняття спадщини не звертався, місце знаходження останнього позивачу 1 не відоме. Позивач 1 проживає у вказаній квартирі, несе всі витрати по її утриманню.

Позивач 2, ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 на підставі ст. 549 ЦК України. Спадкодавець доводилась позивачу 2 бабусею. Позивач 2 також зареєстрований у спірній квартирі, де проживає з 1992 по теперішній час.

За таких обставин, оскільки вказана квартира перебувала у володінні спадкодавця на законних підставах, проте за життя вона не зареєструвала право власності на спірне майно, позивачі позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, а тому просять у порядку ст. 328, 1216, 1218,1268 ЦК України визнати за ними право власності на спірну квартиру.

Від представника відповідача відзив не надходив.

Представник третьої особи в своїх поясненнях просив розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

18.10.2019 ухвалою суду по справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

17.12.2019 судом направлено запит до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори щодо витребування копії матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_3

10.01.2020 до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_3

24.01.2020 від представника третьої особи надійшли пояснення.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, відповідно до якої справу просив справу розглянути за його відсутності та за відсутності позивачів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в своїх письмових поясненнях справу просив розглядати за його відсутності та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 222 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

З врахуванням тієї обставини, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, відзиву проти позовної заяви не надав, а також того, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, дослідивши письмові пояснення представника відповідача, матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності за положеннямист.321 ЦК України є непорушним і ніхто не може протиправно бути обмеженим в реалізації свого права власності.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом та законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об`єктом відносин спадкування виступають права та обов`язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1ст.1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст.1221 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними батьками ОСОБА_5 /згідно Посвідки про народження НОМЕР_1 /.

ОСОБА_5 , відповідно до Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 , актовий запис № 1424, уклав шлюб з позивачем 1, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище на момент одруження « ОСОБА_6 »).

Крім того, відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , актовий запис 2703, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є рідними батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 доводиться ОСОБА_3 невісткою, ОСОБА_2 - рідним онуком.

Відповідно до Свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, актовий запис № 538.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії рішення № 4510 Виконкому Жовтневої Райради депутатів трудящих від 01.11.1964, ОСОБА_3 як члену ЖБК «Екран» надана на неї як на одну особу двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 .

Згідно довідок ЖБК «Екран» від 23.12.2003 та від 28.11.2006 убачається що станом на 01.05.1979 ОСОБА_3 , як член ЖБК, повністю виплатила пай за спірну квартиру в сумі 3303 крб.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», чинного на момент відкриття спадщини, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

За таких обставин, судом встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г.О. 25.07.1991, зареєстрований в реєстрі за № І2С-І629, за яким належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в рівних долях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла /Свідоцтво про смерть НОМЕР_5 , актовий запис № 2039/.

Позивач 1, ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом звернулась до Дванадцятої Київської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою від 11.10.2019 за № 6157/02-31 державного нотаріуса Дванадцятої КДНК Основенко Л.М. позивачу 1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів на спадкове майно, що посвідчує право власності на ім`я спадкодавця.

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що другий спадкоємець за заповітом - ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлої ОСОБА_3 та до складу якої увійшла 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , до державного чи приватного нотаріуса не звертався.

З матеріалів справи також вбачається, що у спірній квартирі на момент відкриття спадщини був зареєстрований та проживав позивач 2, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /згідно Довідки № 711/20 від 22.10.2019: з 04.04.1992 по 12.12.1996, з 31.01.1998 по теперішній час/.

Позивач 2 у своїх поясненнях зазначив, що оскільки батько позивача та рідний син спадкодавця - ОСОБА_5 помер раніше спадкодавця, а другий спадкоємець за заповітом не звертався із заявою про прийняття спадщини, то позивач 2, який на момент відкриття спадщини був зареєстрований та проживав у спірній квартирі, прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті бабусі.

З врахуванням наведеного, позивач 2, ОСОБА_2 як спадкоємець за законом також звернувся до Дванадцятої Київської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .

Постановою від 30.01.2020 за № 521/02-31 державного нотаріуса Дванадцятої КДНК Основенко Л.М. позивачу 2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів на спадкове майно, що посвідчує право власності на ім`я спадкодавця.

Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 р. Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 р. і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 р., спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення у позивача права на спадщину, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч. 1-3 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Крім того, згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до пункту 4.14., 4.15. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року № 282/20595 (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину), При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до пункту 4.18 Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, в судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 на законних підставах та у відповідності до ст. 15 Закону України «Про власність» набула право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що згідно листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 13.11.2006 за № 38958, а також копії Інформаційної довідки № 205011577 від 23.03.2020, зазначена квартира на праві власності не зареєстрована.

Позивач 1, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є спадкоємцем 1/2 частини вказаної квартири за заповітом.

Другий спадкоємець за заповітом - ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлої ОСОБА_3 та до складу якої увійшла 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , до державного чи приватного нотаріуса не звертався, а отже вважаться таким, що не прийняв її.

Позивач 2, ОСОБА_2 , який на момент смерті спадкодавця, проживав разом з нею у спірній квартирі та фактично прийняв спадщину у вигляді 1/2 частини спірної квартири, та є спадкоємцем за законом.

Разом з тим, державним нотаріусом позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у останніх були відсутні документи на спадкове майно, що посвідчують право власності на ім`я спадкодавця.

Враховуючи наведене, вказані вище обставини свідчать про наявність перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що в свою чергу призводить до того, що позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право на спадщину, зареєструвати у встановленому законом порядку спадкове майно та реалізувати своє право власності.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 16, 1216, 1218, 1223, 1268, 1270, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 /, ОСОБА_2 / РНОКПП - НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 / до Київської міської ради /дані: код ЄДРПОУ - 22883141, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36/, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Головне управління юстиції в м. Києві про визнання про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: