Ухвала суду № 93940551, 30.12.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2-з/754/200/20

Справа № 754/17623/20

У Х В А Л А

30 грудня 2020 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову в порядку ст. 149 ЦПК України, в якій він просить зупинити стягнення за виконавчим провадженням ВП № 63205509, відкритим 06.10.2020 Приватним виконавцем Виконавчого округу м. Київ Кошарським Олександром Володимировичем, на підставі виконавчого напису № 11809, виданого 30.01.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічевим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 15385,94 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що невжиття заходів щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 11809 від 30.01.2020, який оскаржується позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваний прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому заявник звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса № 11809 від 30.01.2020 може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку фактичного виконання напису, до вирішення справи по суті.

Вбачається, що спір виник щодо виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича № 11809 від 30.01.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» заборгованості на загальну суму 15385,94 грн., що складається із: 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 4835,94 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 3500,00 грн. заборгованості за пенею, 50 грн. плата за вчинення виконавчого напису.

Позивач посилається на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням чинного законодавства та оскаржується ним у судовому порядку, при цьому відповідачем-2 можуть бути незаконно утримані кошти на підставі виконавчого напису, що з урахуванням предмету заявленого позову, призведе до настання обставин, що можуть утруднити, або зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію, відповідно до якої, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Отже, оскільки такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами, які заявник виклав у позовній заяві, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль, позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

У заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що предметом позову є немайнова позовна вимога - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому судове рішення у разі задоволення цієї вимоги не вимагатиме примусового виконання, однак за цим написом здійснюється стягнення із заробітної плати позивача, стягнуто основну винагороду та витрати на проведення виконавчих дій на користь (з метою задоволення вимог) відповідача-2. Позивач просить не застосовувати заходи зустрічного забезпечення, зважаючи на те, що їх застосування призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача.

Зі змісту ч. 1 ст. 154 ЦПК України вбачається, що суд має право, однак він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі № 754/17623/20 задовольнити.

2.Зупинити стягнення за виконавчим провадженням ВП № 63205509, відкритим 06.10.2020 Приватним виконавцем Виконавчого округу м. Київ Кошарським Олександром Володимировичем, на підставі виконавчого напису № 11809, виданого 30.01.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічевим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 15385,94 грн.

3.Ухвала підлягає негайному виконанню.

4.Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

5.Примірник ухвали про забезпечення позову для її негайного виконання надіслати приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Кошарському Олександру Володимировичу.

6.Копію ухвали направити іншим учасникам справи для відома.

7.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

8.Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ: 41350844, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3А.

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б.

Третя особа-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайлівська, 5/6.

Третя особа-2: Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8-Б, оф. 333.

Суддя О.І. Гринчак