Рішення № 93939448, 30.12.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1491/20

Номер провадження2/711/1219/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та рішенням органу державної влади,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та рішенням органу державної влади.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.11.2019 позивачем подано до Управління Пенсійного Фонду в Черкаській області (далі - Управління) заяву про призначення пенсії за віком, надано необхідні документи та отримано розписку про це. Статею 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган: Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Статею 63 Закону встановлено, що виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй територіальні органи. Статею 64 Закону встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов`язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду. Пунктом 4.7.Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. № 22-1, встановлено що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Таким чином, рішення по заяві про призначення пенсії повинно було прийняте до 26.11.2019. Інформації про продовження строку розгляду заяви Управління йому не надало. Так як він не отримав повідомлення про прийняте рішення по його заяві він вимушений був звернутись до Управління зі скаргою (електронне звернення від 10.12.2019р. про порушення встановленого законодавством строку, з вимогою пояснити причини правопорушення та виконати вимоги законодавства. Відповідь на скаргу надано листом №1636/А-10 від 20.12.2019. У відповіді повідомлено лише про те, що проводиться перевірка двох записів в його трудовй книжці. Однак, законодавством Пенсійному Фонду надано право збільшення строку прийняття рішення для проведення перевірки лише на 15 днів. Тобто, рішення по заяві навіть у випадку продовження строку розгляду на 15 днів повинно було прийняте до 03.12.2019. Пояснень щодо причин порушення строку прийняття рішення не надано взагалі, інформації про продовження строку розгляду заяви не надано. 31.01.2019 він звернувся з електронним зверненням до Управління, в якому повідомляв про те, що досі не отримав повідомлення про рішення, прийняте по його заяві, просив надати йому копію розрахунку його страхового стажу. Відповіді на це звернення він не отримав. Незмістовна відповідь на скаргу вимусила його звернутися зі скаргою від 09.01.2020 в Пенсійний Фонд України про протиправну бездіяльність Управління. Після чого він отримав від Управління наступного листа. Цей лист є образчиком правового негілізму, некомпетентності та неповаги до нього. По-перше, лист не має ні дати, ні номеру. По-друге, підписантом вказано начальника відділу (не вказано якого) П.Котик. Але начальник відділу не має права представляти інтереси Управління без доручення (посилання на дорученім відсутнє). По-третє, відсутній навіть підпис П.Котик. І, нарешті, знов нема жодного пояснення причин порушення строку прийняття рішення по його заяві про призначення пенсії. Але є посилання на протокол № 232350001824 від 21.01.2020 про відмову в призначенні пенсій внаслідок недостатності стажу роботи. Повідомлялося, що до загального стажу не зараховані періоди роботи з 14.02.1992 до 01.06.1994 «дата наказу відсутня, з 01.06.1994 до 01.11.1995 «відсутній номер та дати наказу, а також не читається печатка». Після отримання такого безграмотного листа він вимушений був звернутися 02.02.2020 з електронним зверненням до Управління, в якому повідомляв про отримання не оформленого належним чином листа, про неправомірність прийнятого рішення, про те, що згідно правової шзиції Верховного Суду наявність формальних помилок або неточностей не є підставою вваажати записи в трудовій книжці недійсними, просив про скасування неправомірного рішення. Відповіді на це звернення він не отримав. В порушення вимог законодавства рішення по його заяві про призначення пенсії прийнято після його численних скарг та заяв лише 21.01.2020 (протокол №232350001824 від 21.01.2020), про що його повідомили листом №90/А-10 від 31.01.2020. Управління. Затримка прийняття рішення 57 днів (з 26.11.2019 по 20.01.2020). Під час спілкування з відвідувачами Черкаського відділу обслуговування громадян № 3(сервісний центр) Управління йому розповідали, що звичний термін розгляду заяв про призначення пенсій складає від 3 до 6 місяців. Таким чином, його випадок не є поодиноким. Вважає доцільним винесення судом окремої ухвали з цього питання. Встановлення законодавством обмежених термінів розгляду заяв про призначення пенсій та повідомлення про прийняте рішення Пенсійним Фондом України має на меті забезпечення можливості своєчасного оскарження неправомірних дій Пенсійного Фонду та своєчасного захисту громадянами своїх конституційних прав. Згідно ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 23 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа мас право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Неправомірні дії Управління Пенсійного Фонду в Черкаській області щодо порушення строку прийняття рішення по заяві про призначення пенсії заподіяли йому моральну шкоду у вигляді:

-нахабне нехтування працівниками Управління Пенсійного Фонду в Черкаській області вимог законодавства України принизило його честь та гідність громадянина України,: зруйнувало його віру у верховенство права, віру у можливість захисту своїх конституційних прав;

-душевні страждання в наслідок неможливості захисту своїх прав у встановленному законом порядку (ст. 15 Цивільного Кодексу: «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання»;

-душевні страждання у вигляді порушення звичного способу життя в наслідок необхідності неодноразового звернення зі скаргами та заявами;

-душевні страждання в наслідок позбавлення засобів до існування, т.я. за станом здоров`я (виписка із історії хвороби №118) він не може знайти відповідну роботу за місцем проживання.

Доказами заподіяної моральної шкоди є його численні заяви, скарги та звернення та повна відсутність змістовних відповідей на них від Управління. Статею 95 Кодексу про працю встановлено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Тобто, головна функція мінімальної заробітної плати є надання громадянам соціальної гарантії. Статею 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно- правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму; прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Тому при визначені мінімального розміру відшкодування моральної шкоди виправданою буде застосування розміру мінімальної заробітної плати як мінімального стандарту задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а саме 4723 грн., за відповідний термін заподіяної моральної шкодию. Оцінює завдану йому моральну шкоду у вигляді:

-приниження честі та гідності громадянина України у розмірі мінімальної заробітної плати у перехунку за кожен день затримки прийняття рішення по заяві, що становить 4723 грн. : 30 дн. х 57 дн. = 8973 грн.;

-душевні страждання в наслідок неможливості захисту своїх прав у встановленному законом порядку у розмірі мінімальної заробітної полати у перехунку за кожен день затримки прийняття рішення по заяві, що становить 4723 грн. : 30 дн. х 57 дн. = 8973 грн.;

-душевні страждання в наслідок позбавлення засобів до існування у розмірі мінімальної заробітної полати у перехунку за кожен день затримки прийняття рішення по заяві, що становить 4723 грн. : 30 дн. х 57 дн. = 8973 грн.. Разом 26 919 грн..

З метою швидкого та мирного врегулювання питання 05.02.2020 він звернувся до Управління з електронним зверненням, в якому повідомляв про можливі помилки при розрахунку стажу роботи, просив їх перевірити, виправити та прийняти правомірне рішення по його заяві про призначення пенсії. 21.02.2020 він отримав відповідь на це звернення. Відповідь надана листом без номеру та без дати, за підписом ОСОБА_2 , підготувала, ОСОБА_3 . До листа додано Витяг (належним чином не завіренеий, без підпису та печатки) з протоколу рішення по його заяві, але вже за іншим номером та датою прийняття, ніж вказано у листі №90/А-10 від 31.01.2020. Таким чином, на цей час відсутні належні докази прийняття рішення по його заяві. Також до листа додано Витяг із розрахунку його страхового сажу. Витяг належним чином не завіренеий - без підпісу та печатки. В цьому листі повідомляється, що запис в його трудовій книжці з 19.03.1985 «прийнято прохідника підземного з повним робочим днем шахта «Комсомолець» (цитата з листа) не підтверджує роботу в підземних умовах. Тому потрібно довідка з підприємства, яка б підтвержувала роботу в цей період в підземних умовах. Однак в трудовій книжці інший запис: «Прийнято учнем прохідника з повним робочим днем під землею», який однозначно підтвержус роботу в підземних умовах. З метою оперативного вирішення питання 21.02.2020, одразу після отримання листа, він зателефонував ОСОБА_4 .Ненаховій та вказав на невідповідність висновків Управління записам в трудовій книжці. На що отримав спокійну та знущальну відповідь: «Ми завжди так робимо». За всіми ознаками в Управлінні панує повний безлад та систематичне нехтування вимогами. В наслідок неправомірної відмови в зарахуванні вказанного періода до підземних робіт не виконані вимоги ч.3 ст.24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: «За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року». Так як згідно записів в трудовій книжці його стаж на підземних роботах складає 1 рік 13 днів, то до його стажу Управління повинно було додати 1 рік загального стажу. Листом №90/А-10 від 31.01.2020р. Управління повідомлено про прийняте рішення (протокол №232350001824 від 21.01.2020) про відмову йому в призначенні пенсії за віком, т.я. страховий стаж нараховано лише 25р 6міс. Підставою для відмови вказано: «у трудовій книжці за періоди з 04.02.1992 до 01.06.1994 неправильно зазначено дату наказу про прийняття на работу, з 01.06.1994 до 01.11.1995 не зазначено дати наказів про прийняття та звільнення з роботи», тому ці періоди не зараховано до стажу. Копія рішення йому не надіслана, незважаючи на його численні заяви. Рішення про незарахування вказаних періодів роботи до стажу порушує його права, законодавство України та не відповідає правовій позиції Верховного Суду. Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави. Згідно ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (Ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV). Періоди трудової діяльності, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV). Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стосовно періодів роботи встановлюється Кабінетом Міністрів України. У відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стосовно періодів роботи. Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стосовно періодів роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книдки, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Таким чином, внаслідок дій працівників Управління до його стажу не зараховано періоди з 04.02.1992 до 01.06.1994 та з 01.06.1994 по 01.11.1995, не дадано 1 рік стажу за один повний рік стажу на підземних роботах. Одже визначає мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за 36 днів ( з 22.01.2020 по 25.02.2020). Оцінює завдану йому моральну шкоду у вигляді:

-душевні страждання у вигляді порушення звичного способу життя в наслідок

неодноразового звернення зі скаргами та заявами у розмірі мінімальної заробітної полати у перехунку за кожен день після прийняття неправомірного рішення що становить 4723 грн. : 30 дн. х 36 дн. = 5667 грн.;

- душевні страждання в наслідок позбавлення засобів до існування, т.я. за станом здоров`я він не може знайти відповідну роботу за місцем проживання у розмірі мінімальної заробітної подати у перехунку за кожен день після прийняття неправомірного рішення що становить 4723 грн. : 30 дн. х 36 дн. = 5667 грн.. Разом 11334 грн.

Неправомірним рішенням про відмову в призначенні пенсіїйомуі завдано майнову шкоду у вигляді неотриманого доходу у розмірі пенсії за віком за грудень 2019р., січень та лютий 2020р. у розмірі 8000 грн. в місяць, разом 24000 грн.. Пунктом12 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону. Статтею 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, несуть відповідальність згідно із законом.Статтею 1173 Цивільного Кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.

На підставі викладеного просить суд: стягнути на його користь з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області 26 919 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у вигляді порушення строку прийняття рішення по його заяві про призначення пенсії; втягнути на його користь з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області 11334 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову йому в призначенні пенсії за віком; стягнути на його користь з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області 24000 грн. відшкодування збитків, завданих неправомірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову йому в призначенні пенсії за віком.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання з розгляду даної справи.

30.03.2020 до суду від представника відповідача Головного управління ПФУ в Черкаській області надішов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Управління) ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 (далі - Позивач) вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України. Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійному Фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного Фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції Украши 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. У пункті 7 Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно з пунктом 30 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Відповідно до п. 2.1 та 2.9 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік; свідоцтво про укладення шлюбу. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 15.1.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенси за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідно до пункту 5 Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії. У разі, якщо документи, необхідні для призначення пенсії, подані не всі, заявник може подати їх не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Із заявою про призначення пенсії за віком Позивач надав трудову книжку, військовий квиток, довідку про навчання.В трудовій книжці Позивача невірно зазначено дату наказу про прийняття на роботу в записі 23 та відсутні відмітки про дату наказів в записах 25 та 26, періоди роботи з 04.02.1994 по 01.06.1994 та з 01.06.1994 по 01.11.1995. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а "також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Під час прийому документів ОСОБА_1 відмовився надавати уточнюючі довідки за вищезазначені періоди роботи, тому, Управлінням направлено до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Маріуполь запит, щодо допомоги в отриманні довідок за період роботи в ООО «Науково-виробниче підприємство «Екситон»» з 04.02.1992 по 01.06.1994 та за період роботи в МП «Інвент» з 01.06.1994 по 01.11.1995. Листом від 20.12.2019 Позивача було повідомлено про продовження строку розгляду заяви та про перегляд страхового стажу. На заяви-звернення Позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно до чинного законодавства, були надані відповіді від 24.01.2020, 31.01.2020 та від 17.02.2020. Листи-відповіді Головного управління, які надані Позивачу, містять вихідний номер, який зазначений внизу з цифровим підписом підписанта. Електронний цифровий підпис (ЕЦП) — вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, якии додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписуваxа. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаниq недійсним лише через те, що він має електронну Форму. Наголошують, що Головним управлінням здійснено всі заходи, щодо підтвердження Позивачу спірних періодів роботи, про що не однократно в листах-відповідях зазначалось. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із заподіянням шкоди для здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Просять суд звернути увагу, що позивач не надав доказів того, що в результаті дій чи бездіяльності Управлінням було завдано моральну та матеріальну шкоду. Фактами, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, а також вини останнього в її заподіянні. Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зазначають, що у Позивача відсутні докази в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування матеріальної шкоди та не дають права Позивачу стягувати відповідну суму яку він зазначає в позові, з Відповідача. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Отже, обов`язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

На підставі викладеного вище просять суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

27.03.2020 від відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначили, що відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положеннь Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється виключно Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. На виконання п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Підпунктом 2 пункту 35 Порядку встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсацію) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Згідно п. 38 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 Цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. З вищезазначеного випливає, що в Головному управлінні, як у відповідача за судовим рішенням, відсутні повноваження по стягненню коштів з державного бюджету України на користь Позивача. Натомість такі повноваження є у Казначейства. Звертають увагу на те, що Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує наступне. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Головне управління діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням. Згідно з ним, Головне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Тобто, Головне управління виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України. Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна. Так, згідно з частиною 2 статті 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. Оскільки, як видно з позовної заяви, Головне управління жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства й обов`язкових висновків Конституційного суду України Головне управління не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану Позивачу внаслідок дій інших органів державної влади. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особі зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частиною 1 статті 1167 ЦКУ визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦКУ. Натомість частина 2 статті 1167 ЦКУ визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Отже, як вбачається зі змісту ст.1167 ЦКУ у Головного управління відсутній обов`язок перед Позивачем щодо обов`язкового відшкодування моральної шкоди. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - ППВСУ №4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ. Згідно п. 4 ППВСУ №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Головне управління вважає за необхідне зауважити, що Позивачем не надано підтверджуючих документів, як зазначено в позовній заяві «душевних страждань у вигляді порушення звичного способу життя, душевних страждань в наслідок позбавлення засобів до існування», а також підтвердження причинно-наслідкового зв`язку, що саме певні дії Управління ПФУ завдали Позивачеві ці душевні страждання. На момент подання позову, а саме лютий 2020, ніяких підтвердних документів погіршення стану здоров`я (що вплинули на здатність пошуку роботи за місцем проживання) через певні, на думку Позивача, неправомірні дії зі сторони Управління ПФУ не надано. А як вбачається з листа від 20.12.2019 №1636/А-10 (додаток 8 до позовної заяви) Позивач відмовився надавати підтверджуючі довідки за періоди роботи з 04.02.1994 по 01.06.1994 та з 01.06.1994 по 01.11.1995, тому Управління ПФУ було змушено самостійно зробити запит до установ, де працював Позивач. Отже, слід зауважити, що саме Позивачем було допущено бездіяльність, оскільки Управління ПФУ здійснило всі необхідні дії відповідно до чинного законодавства. Оскільки Управлінням ПФУ не було порушено прав Позивача при призначенні пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди є безпідставними та недоречними. Крім того, розрахунок розміру матеріальної шкоди Позивачем здійснено з власних міркувань та не підтверджено жодними доказами по справі.

На підставі викладеного вище просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.11.2020 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути на його користь з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області 26919 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у вигляді порушення строку прийняття рішення по його заяві про призначення пенсії, 121538 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову йому в призначенні пенсії за віком, 96 000 грн. відшкодування збитків, завданих неправомірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову йому в призначенні пенсії за віком.

Позивач в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. При цьому пояснив, що рішенняПенсійного фонду щодо відмови йому у нарахуванні пенсії за віком не оскаржував.

Представник відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. При цьому пояснив, що при подачі позивачем заяви про призначення пенсії за віком, було встановлено, що у його трудовій книжці наявні неточності щодо його трудового стажу, а тому йому одразу було запропоновано в усному порядку надати додаткові відомості, однак він відмовився від їх подачі. Листом від 20.12.2019 Управління ПФУ в Черкаській області повідомило позивача про продовження строку розгляду заяви та про перегляд страхового стажу. Також на заяви-звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно до чинного законодавства, були надані відповіді від 24.01.2020, 31.01.2020, 17.02.2020 та від 18.02.2020, які підписані електронним цифровим підписом підписанта.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК).

В судовому засіданні встановлено, що 15.11.2019 позивач звернувся до Черкаського відділу обслуговування громадян № 4 Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійному Фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного Фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції Украши 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок).

Згідно пункту 1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 7 Порядку передбачено перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Відповідно до п. 30 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 2.1 та 2.9 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік; свідоцтво про укладення шлюбу. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку).

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії. У разі, якщо документи, необхідні для призначення пенсії, подані не всі, заявник може подати їх не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

Як встановлено в судовому засіданні, разом із заявою про призначення пенсії за віком позивач надав трудову книжку, військовий квиток, довідку про навчання.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а "також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

03.12.2019 Управлінням ПФУ в Черкаській області направлено до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполь запит за вих. № 101798/02-21 щодо допомоги в отриманні довідок за період роботи в ООО «Науково-виробниче підприємство «Екситон»» з 04.02.1992 по 01.06.1994 та за період роботи в МП «Інвент» з 01.06.1994 по 01.11.1995.

Листом від 20.12.2019 Управління ПФУ в Черкаській області повідомило позивача про продовження строку розгляду заяви та про перегляд страхового стажу.

З відповіді вказаного вище відділу за підписом П.Котик на заяву позивача про призначення пенсії за віком від 24.01.2020, яка підписана електронним цифровим підписом підписант вбачається, що до заяви для призначення пенсії від 15.11.2020 позивач надав паспорт, ідентифікаційний код, копію трудової книжки від 03.01.1979, архівну довідку про навчання № 2067 від 03.12.2019, архівну довідку про перейменування № 2068 від 03.12.2019, військовий квиток НОМЕР_1 від 01.10.1980. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообо`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досятнення віку 60 років та наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – не менше 26 років. На момент звернення за призначенням пенсії за віком позивачу виповнилось 59 років, відповідно для цього необхідно мати 26 років страхового стажу. Відповідно до наданих документів стаж роботи для призначення пенсії складає 25 років 06 місяців 09 днів. Оскільки позивач не має необхідного трудового стажу роботи, для призначенння пенсії відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного апрвління Пенсійного фонду України в Черкаській області змушені відмовити йому у призначенні пенсії (протокол рішення № 232350001824 від 21.01.2020).

Також на заяви-звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно до чинного законодавства, були надані відповіді від 31.01.2020 та від 17.02.2020, які підписані електронним цифровим підписом підписанта.

Електронний цифровий підпис (ЕЦП) — вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, якии додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписуваxа. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаниq недійсним лише через те, що він має електронну Форму.

У сукупності з вищевикладеним, вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із заподіянням шкоди для здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Так, відповідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач не надав доказів того, що в результаті дій чи бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області йому було завдано моральну та матеріальну шкоду, а тому з огляду на викладене, враховуючі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та рішенням органу державної влади.

Оскільки позовні вимоги вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та рішенням органу державної влади є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та рішенням органу державної влади, а тому вони є такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

А тому до стягнення з позивача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 3666,86 грн..

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1173ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 354, 355ЦПК України, суд –

В И РІ Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями та рішенням органу державної влади - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3666,86 грн..

Відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди.

Головуючий: Н. М. Кондрацька