Рішення № 93938935, 22.12.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3884/20

Провадження №2/944/1455/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2017 року у сумі 74 908 гривень 45 копійок, яка складається із: 58 662, 37 грн – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту; 16 246, 00 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

На обґрунтування позову зазначає, що 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Банк на підставі договору відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який надалі було збільшено до 15 000 гривень. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 74 908 гривень 45 копійок. На підставі наведеного позивач звернувся до суду для захисту свого майнового права та інтересу. Зважаючи на викладене вище, просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

21 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не надано документів які підтверджують виникнення кредитних відносин між сторонами, надано лиш розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування, анкету-заяву позичальника, та витяг з умов та правил кредитування. Анкета-заява не підтверджує видачу картки, відкриття рахунку та нарахування на неї грошових коштів. Також Згідно вказаної анкети-заяви сторонами не було узгоджено процентну ставку та тарифи. Надані позивачем Витяг з тарифів та Умов не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки відсутні відомості про ознайомлення з ними, а тому у даному випадку не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин положення ст. 634 Цивільного кодексу України. Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 03 липня 2019 року. Анкета-заява не містить суму бажаного кредитного ліміту. Також відсутні пояснення щодо суми заборгованості договором, оскільки було встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000, 00 грн, а заборгованість, яку просить стягнути позивач становить 74 908 гривень 45 копійок, з яких 58 662, 37 грн – заборгованість за тілом кредиту.

09 листопада 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» подало до суду відповідь на відзив ОСОБА_1 , на обґрунтування якої зазначив, що укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України), підписання анкети-заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. У підписаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлена з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, тобто в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах : заяві позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та забезпечено доступ до вказаного рахунку. Зазначає, що з моменту оформлення кредиту пройшло три роки позичальник не звертався за фактом не правильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він погодився з таким нарахуванням. Крім того відповідач користувалася вказаними коштами, здійснював погашення заборгованості. Виписка по картковому рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком. Виписка має статус первинного документу. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту зазначив, що банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування. Відповідач мав можливість за допомогою системи Інтернет банкінгу самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку. Позивачем надано: наказ про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення, довідку по зміну кредитного ліміту, виписку по рахунку, фотографію вручення кредитної картки, що підтверджує її вручення та отримання відповідачем. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Зважаючи на викладене, а також те, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано просить позов задовольнити.

20 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що підтримує наведену у відзиві позицію. Додатково повідомила, що підписуючи анкету-заяву, у неї не було наміру отримати кредит, така заява була підписана з метою отримати картку для розрахунків та оплат в мережі Інтернет. Позивач обґрунтовуючи право вимоги, порядок нарахування відсотків, пені, штрафів, посилався на витяг з умов та правил надання банківських послуг та тарифи, які відповідачем не підписані тому, не можуть бути підставою для їх нарахування.

01 грудня 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» подав до суду відповідь на пояснення ОСОБА_1 , яке є аналогічним за змістом до відзиву поданого, 09 листопада 2020 року.

У судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не прибув, однак до позову долучено заяву про розгляд справи за відсутності представника Банку, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

У судове засідання відповідач не прибула, однак у поданих письмових поясненнях поданих 21 жовтня 2020 року та 20 листопада 2020 року просила розгляд справи проводити за її відсутності, у задоволенні вимог АТ КБ «Приватбанк» просить відмовити.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримати банківські послуги. Для реалізації зазначеної мети відповідач підписала заяву від 15 листопада 2017 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у Анкеті-заяві від 15 листопада 2017 року. З тексту даної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що дана заява разом з описаними вище додатками до неї складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку, на яку їй 15 листопада 2017 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн, який періодично збільшувався, зокрема, 27 липня 2018 року до 15 000, 00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Також отримання відповідної кредитної картки № НОМЕР_1 підтверджується фото клієнта ОСОБА_2 з кредитної карткою із зазначеним номером рахунку.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексуУкраїни процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з яким він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача по кредитному договору станом на 13 серпня 2020 року складала 74 908 гривень 45 копійок, яка складається із: 58 662, 37 грн – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту; 16 246, 00 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту, стягнути відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 листопада 2017 року року, посилається на Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, а також витяг з Тарифів, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення.

При цьому, суд погоджується із доводами відповідача ОСОБА_2 про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Умови та Правила в редакції, доданій до позову, розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків подані банком Умови та витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 16 246, 08 грн прострочених відсотків необхідно відмовити.

Також слід зазначити щодо твердження відповідача на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують виникнення кредитного зобов`язання та, зокрема, видачу кредиту, це спростовується долученою позивачем випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 15 листопада 2017 роду до 01 серпня 2020 року, яка підтверджує активне користування відповідачем коштами, які надані АТ КБ «ПриватБанку». Згідно вказаної виписки залишок на карті після операцій станом на 01.03.2020 року становив – 74 908, 45 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд критично оцінює твердження відповідача на те, що саме на позивача покладено процесуальний обов`язок доказування правильності нарахування суми заборгованості, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, суд погоджується із розрахунком заборгованості, наданим АТ КБ «Приватбанк», стороною відповідача такий розрахунок жодним чином не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої Банком.

Водночас, підписана відповідачем Анкета-заява про приєднання до умов кредитування, виписка по особову рахунку та довідка про видані відповідачу кредитні картки та зміну кредитного ліміту, фото клієнта з кредитною карткою, є належними і допустимими доказами та підтверджують про наявність між сторонами кредитних відносин.

Враховуючи підтвердження позивачем описаними вище доказами отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту, користування кредитними коштами та порушення нею грошових зобов`язань, що останньою не спростовано, суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 58 662 гривень 37 копійок.

Отже, враховуючи, що в порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернула, чим порушила права кредитора, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задовленню.

Таким чином, зазначені обставини, які описано вище, на думку суду, є достатньою підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви АТ КБ "Приватбанк" сплатило судовий збір в розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20 серпня 2020 року № PROM0BSC3N.

Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь АТ КБ "Приватбанк" судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1646 гривень 10 копійок (58 66, 37 : 74 908, 45 х 2102, 00 = 1646, 10).

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 58 662 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривень 37 копійок заборгованості за договором від 09 липня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 646 (одну тисячу шістсот сорок шість) гривень 10 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 28 грудня 2020 року.

Повне найменування сторін:

позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1.

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.Б. Поворозник