Рішення № 93937763, 14.12.2020, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1203/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Костюк У. І.

з участю секретаря Коваль В.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янка -Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно колгоспного двору,

встановив:

позивач звернулася з позовом до Кам`янка-Бузької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно колгоспного двору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок відноситься до типу колгоспний двір головою якого є вона. Разом з нею членами колгоспного двору є її дочка ОСОБА_6 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 , та син ОСОБА_2 . Оскільки рішення про розподіл часток майна вищевказаного колгоспного двору між його членами сільська рада не виносила і державна реєстрація прав власності їх часток не здійснювалась, та всі інші члени відмовились колгоспного двору від своєї частки на її користь, вона має намір оформити право власності на домоволодіння.

Представник позивача в підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи в її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у підготовче судове засідання не з`явилися, подали заяву, в якій просить розглядати справу за їх відсутності, просили позов задовольнити.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до довідки №41 від 22.01.2020, виданою Зубівмостівським старостинським округом Кам"янка-Бузької міської ради про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно по господарської книги 1991-1995 років, станом на 15 квітня 1991 була головою колгоспного двору, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживали та були зареєстровані дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Згідно з довідкою №1064 від 18.02.2020, виданою КП ЛОР Червоноградське МБТІ, ОСОБА_1 про те, що в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31.12.2012 житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Прибужанівської сільської ради 24.02.1990.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність" колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення по господарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Виходячи із Правової позиції, викладеної в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15 - згідно з частиною першою статті 120, статтею 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір є помилковим.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування" в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Судом встановлено, що рішення про розподіл часток майна вищевказаного колгоспного двору між його членами Зубівмостівська сільська рада не виносила і державна реєстрація прав власності їхніх часток не здійснювалась.

ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 відмовились від належних їм часток в майні колгоспного двору АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Згідно п .2 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

А відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Згідно ч. 3 цієї ж статті 347 ЦК у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державний реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Оскільки, частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, недоцільно звертатися до державного реєстратора з заявою про відмову від права власності на належні частки.

Відповідно до ст. 121 УК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 р.) володіння користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх члені двору.

Таким чином, суд вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 від належних їй часток у майні колишнього колгоспного двору та з врахуванням належної позивачу ОСОБА_1 частки у майні колишнього колгоспного двору, визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 .

Положеннями статей 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Крім того, відповідач позовні вимоги визнав, що відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки для цього наявні законні підстави, а визнання позову є безумовним і не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд -

ухвалив :

позов ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно колгоспного двору задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, що позначений в технічному паспорті літерою «А1-1», прибудови літерою «а2», господарської будівлі з літньою кухнею «Б1» вбиральні літерою «В1», колодязя літерою «К2, огорожі №1-2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, місцезнаходження: вул. Шевченка,2 м. Кам`янка-Бузька Львівської області, ЄДРПОУ 04056196.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: с.Зубів Міст Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: с.Зубів Міст Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , проживає за адресою: с.Зубів Міст Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , проживає за адресою: с.Зубів Міст Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Повний текст виготовлено 24.12.2020.

Суддя Костюк У.І.