Рішення № 93937673, 30.12.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3919/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Палюх Н.М.

при секретарі Фіс В.В.

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 134307,36 грн., посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг відповідачка підписала заяву б/н від 25.01.2008 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт, що згодом і відбулося – кредитний ліміт було збільшено до 8000,00 грн. Відповідно до умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати платежів. У зв`язку з порушеннями кредитних зобов`язань за відповідачкою станом на 31.05.2020 року рахується заборгованість за кредитним договором в розмірі 185777,50 грн., яка складається з наступного: 2833,60 грн. – заборгованість за тілом кредита; 178243,90 грн. – загальний залишок заборгованості за відсотками; 4700,00 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нарахованої комісії. Відтак позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути зазначену вище суму заборгованості та судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою судді від 23.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з віднесенням даної категорії справи до малозначних.

Ухвалою від 02.10.2020р. суд постановив перейти від розгляду справи розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися. Однак позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

16.12.2020 року до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила позовні вимоги, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку із пропуском позовної давності, оскільки термін дії картки закінчився у жовтні 2015 року, а позивач звернувся до суду лише 22.06.2020 року, тобто з пропущенням трьохрічного строку позовної давності. Крім того, при ухваленні рішення просила врахувати висновки правової позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 6-2320цс16, у який судова палата у цивільних справах визнала порушення сторонами кредитних відносин вимог статті 207, частини першої статті 628, частини першої статті 638, частини першої статті 1055 ЦК України щодо письмової форми договору кредиту такими, що не породжують юридичних наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідачка підписала Заяву б/н від 25.01.2008 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок . В ході договірних відносин кредитний ліміт було збільшено до 8000,00 грн.

В Заяві вказано, що позичальник згоден з умовами, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою" та Тарифами Банку, складає між ним та банком договір та, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно з Умов та Правил надання банківських послуг, зі змінами і доповненнями (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів) які надані представником позивача до матеріалів справи, вбачається, що ними передбачено умови, щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов`язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії на умовах договору та сплата штрафів і пені відповідно до Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

На виконання умов договору банком відповідачкою були надано кредитні картки:

1)Номер картки НОМЕР_1 , відкрита 25.01.2008р., терміном дії до січня 2012р.;

2)Номер картки НОМЕР_2 , відкрита 27.07.2011р., терміном дії до травня 2015р.;

3)Номер картки НОМЕР_3 , відкрита 06.02.2012р., терміном дії до жовтня 2015р.

Станом на 31.05.2020 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 185777,50 грн. і складається з наступного: 2833,60 грн. – заборгованість за тілом кредита; 178243,90 грн. – загальний залишок заборгованості за відсотками; 4700,00 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нарахована комісія.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.

Заперечуючи проти позову, відповідачка просила суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається зі закінчення строку дії картки.

Така правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04 листопада 2015 року №6-1926цс15, постанові Верховного Суду від 11.03.2015 року по справі №6-16цс15, а також постанові 19 березня 2014 року №6-14цс14.

Як вбачається із довідки позивача, термін дії останньої з трьох карток, виданої відповідачці в рамках договірної співпраці, закінчився останнього дня жовтня 2015 року. А тому, враховуючи правову позицію, зазначену в постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, саме з даної дати починається перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки. Відповідно строк позовної давності сплинув 31.10.2018 року.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що після закінчення терміну дії платіжної картки, відповідачці була видана нова платіжна картка, яка є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Також, аналіз виписки за договором вказує на те, що після 23.03.2012 року, коли мало місце зарахування грошових коштів в сумі 450,00 грн. на картку відповідачки № НОМЕР_3 , будь-яких інших операцій відповідачка по даній картці не здійснювала, в подальшому банком лише нараховувалися та списувалися відсотки за прострочений кредит, пеня та відбувалося автоматичне погашення простроченої заборгованості банком.

Згідно виписки за договором б/н ОСОБА_1 станом на 04.06.2020 року вбачається, що останній платіж, а саме, списання банком в односторонньому порядку відсотків за прострочений кредит по договору, було здійснено 31.07.2019 року, хоча термін дії картки закінчився останнього числа жовтня 2018 року. Поряд з цим, 31.07.2019р. відбулося автоматичне списання банком відсотків за використання кредитного ліміту. Після цієї дати мало місце лише зниження кредитного ліміту шляхом визначення його на рівні 0,00 грн., що дає право говорити про закриття кредитного ліміту.

Як вбачається із п. 9.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

При цьому, суд вважає, що умова укладеного кредитного договору щодо автоматичної пролонгації дії кредитного договору на новий строк, якщо від позичальника не надійшла заява про закриття карткового рахунку, передусім має на меті лише те, щоб при видачі позичальнику кредитної картки із новим строком дії не було необхідності кожен раз укладати новий договір, а тому пролонгація умов кредитного договору на новий строк може мати місце лише у разі одночасного отримання позичальником кредитної картки із новим терміном дії, оскільки в протилежному випадку останній буде позбавлений можливості здійснювати свої права та обов`язки за цим кредитним договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, подавши позовну заяву у липні 2020 року, звернувся в суд із пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив і який обчислюється з моменту закінчення строку дії платіжної картки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом щодо усіх заявлених вимог, що згідно з ч. 4 ст.267 ЦК України є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. У своїх заявах по суті справи АТ КБ "ПриватБанк" не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні даного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі за пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд дійшов висновку про те, що судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.ст.12-13,76,81,141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.01.2008року в розмірі 185777,50 грн. відмовити повністю за пропуском позивачем строку позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094 (р/р НОМЕР_4 (для погашення заборгованості та судових витрат), код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: