Вирок № 93930118, 29.12.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12255/20

1-кп/357/1887/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2020 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області:

у складі: головуючого - судді: Ларіної О.В.,

секретар судового засідання: Шутенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12020110030003576 внесеного 15.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 11.05.2011 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік; 2) 25.10.2012 Білоцерківським районним судом Київської області за ч. 2 ст 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 307, ч. 2 307, ст.. 07 ч. 4 КК України до шести років трьох місяців позбавлення волі; 3) 17.10.2016 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі; 4) 05.12.2016 Білоцерківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до двох років трьох місяців позбавлення волі; 5) 02.02.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі; 6) 26.10.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі. Звільнений 05.06.2020 з Старобабанівської виправної колонії Черкаської області (№ 92) по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: Матерніцька А.С.,

обвинувачений: ОСОБА_1

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив новий злочин проти власності за наступних обставин.

10.11.2020 приблизно о 10 год.30 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в торгівельному залі магазину «Сільпо № 69», який належить ТОВ «Сільпо - Фуд», розташованому по вул. Героїв Небесної Сотні, 2-А в м. Біла Церква Київської області, умисно, таємно від оточуючих з корисливих намірів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, з полиці вітрини вчинив крадіжку кави молотої «Carte Noire» натуральної, смаженої вартістю 156, 47 гривень та кави молотої «Jardin Ethiopia Euphoria» натуральної, смаженої вартістю 112, 60 гривень, які він заховав до внутрішніх кишень своєї жилетки та не розраховуючись за товар пройшов повз рахункові каси та вийшов за межі магазину.

Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд, завдавши своїми умисними діями ТОВ «Сільпо - Фуд» майнової шкоди на загальну суму 269,07 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадання чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_1 , який будучи допитаним в судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 185 КК України, розкаювався та показав, що дійсно він 10.11.2020 приблизно о 10 год. 30 хв. перебуваючи в магазині «Сільпо № 69», який розташований по вул. Героїв Небесної Сотні, 2-А в м. Біла Церква Київської області, з полиці вітрини вчинив крадіжку кави молотої в кількості двох штук. В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав вину та просив суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого ТОВ «Сільпо-Фуд» в судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутністю, а також зазначив, що при призначенні покарання обвинуваченому, він посилається на розсуд суду.

Так, у порядку ст. 325 КПК України, вирішено питання про можливість розгляду провадження без представника потерпілого, так як з урахуванням думки учасників судового провадження, є можливим за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, у світлі норм ст. 91 цього ж Кодексу.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Аналіз норми статті 185 КК України свідчить про відповідальність за таємне викрадення чужого майна.

Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої знаходилося майно, що викрадається.

З аналізу норми статті 185 КК України вбачається, що крадіжка визнається закінченим злочином з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).

Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна, місця, з якого воно було вилучено, та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.

Таким чином суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном, і корисливим мотивом.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив таємне викрадання чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - визнання вини, обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд визнає – рецидив злочинів; а також враховує дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше шість разів був судимий та останні чотири роки обвинувачений відбував покарання в місцях позбавлення волі за корисливі злочини та злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Таким чином звільнившись 05.06.2020 з Старобабанівської виправної колонії Черкаської області по відбуттю строку покарання, відповідно до встановлених фактичних даних у вироці, ОСОБА_1 знов вчинив корисливий злочин 10.11.2020, що свідчить про те, що останній відповідних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та знов продовжує вчиняти злочини. Також судом встановлено, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, неодружений, не має на утриманні членів сім`ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, не виражає допустимі соціальні зв`язки;на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак перебуває під наглядом лікаря – нарколога з приводу синдрому залежності від наркотичного засобу, що також дозволяє суду зробити висновки, що кава, яку викрав обвинувачений з приміщення магазину «Сільпо № 69», також призначалася для подальшого продажу, з метою пошуку грошей для вживання обвинуваченим наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що спростовує позицію останнього в судовому засіданні, що він намагався придбати в магазині продукти харчування, оскільки у нього вдома лежала хвора баба, яка через деякий час померла.

Крім цього в судовому засіданні встановлено, що матеріальну шкоду до теперішнього часу обвинувачений не відшкодував ТОВ «Сільпо - Фуд», що дає суду вважати про відсутність у обвинуваченого щирого каяття, оскільки його поведінка, як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду не свідчила про наявність такого каяття, що він лише в судовому засіданні під час підготовчого судового засіданні, зазначив, що йому не було відомо, що треба відшкодовувати матеріальну шкоду ТОВ «Сільпо - Фуд», а також у представника потерпілого вибачення не просив.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що хоч обвинувачений визнав вину і дає правдиві покази, але щиро не жалкує про вчинений злочин, не має жодної критики по відношенню до вчиненого ним злочину, не бажає виправити ситуацію, яка склалась, не вибачився перед представником потерпілого, а також не демонструє готовність понести заслужене покарання, тобто судом не встановлено розкаяння з боку обвинуваченого, так суд враховує поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, яке не можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства та попередження нових злочинів.

Отже суд не бере до уваги доводи прокурора викладені в судових дебатах щодо призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі із звільненням від відбуванням покарання з іспитовим строком, оскільки зазначена позиція прокурора направлена на неправильне орієнтування суду щодо призначення покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді арешту є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних проступків).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Запобіжний захід ОСОБА_1 під час досудового слідства не обирався.

Процесуальні витрати по справі відсутні. Цивільний позов у справі не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до порядку, передбаченого ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 371, частиною 2 статті 373 та статтями 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на шість місяців.

Після набрання вироком законної сили доручити Білоцерківському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області затримати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити для відбування покарання.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази СД диск з відеозаписом магазину «Сільпо №69» ТОВ «Сільпо-Фуд», від 10.11.2020, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12020110030003578 від 15.11.2020, після вступу вироку в закону силу – залишити зберігати при кримінальному провадженні, яке перебуває у прокурора.

Чоловічі спортивні кросівки чорного кольору, з написом «Puma», чоловіча двохстороння жилетка, чоловіча спортивна кофта темно-синього кольору, з логотипом «Nike», чоловіча шапка чорного кольору, чоловічі спортивні штани з логотипом «Nike», які передані на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили - залишити у останнього, як у власника майна.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: О. В. Ларіна