Рішення № 93924682, 29.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13241/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №53029645 від 05.11.2020 року, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВП №53029645 від 05.11.2020 року.

Ухвалою суду від 07.12.2020 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

15.12.2020 року (вх. № 53433/20) на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 21.12.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням ст. 287 КАС України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 .

21.12.2020 року (вх. № ЕП/25134/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

22.12.2020 року (вх. № ЕП/25358/20) представником позивача до канцелярії суду подано лист про направлення позовної заяви.

22.12.2020 року (вх. № ЕП/25359/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

23.12.2020 року (вх. № ЕС/1168/20) представником третьої особи до канцелярії суду подано заяву про внесення даних РНОКПП.

24.12.2020 року (вх. № ЕП/25558/20) представником третьої особи до канцелярії суду подані письмові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.11.2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.11.2020 року ВП №53029645 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа № 2-а-1595/11, виданого 30.08.2016 року, позивач не погоджується із даною постановою, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції зазначено, що оскаржувана позивачем постанова про накладення на боржника штрафу винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, з огляду на невиконання рішення суду, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначило що, штраф було накладено не за невиплату пенсії, а за не здійснення її перерахунку, у зв`язку з чим, на думку третьої особи, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судове засідання 29.12.2020 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від позивача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, від відповідача жодних клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату або розгляд справи без участі представника до суду не надходили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 05.12.2016 року перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-1595/11, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 30.08.2016 року про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, 22.08.2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

13.12.2016 року до відповідача надійшов лист боржника про те, що рішення суду ним частково виконано, а саме проведено розрахунок, однак не виплату.

14.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Ізмаїльського районного суду м. Одеси від 21.02.2020 року № 946/8734/19 скасовано постанову про повернення виконавчого документа № 53029645.

05.11.2020 року відповідачем винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу на боржника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено. ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для застосування до боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного суду України від 05.11.2013 № 21-293а13 зазначено, що з самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Таким чином, ухвалюючи рішення суду про призначення (перерахунок) пенсії суд не повинен зазначати кінцевий строк такого перерахунку. Пенсія призначається (перераховується) з дня, визначеного судом та продовжує виплачуватися в подальшому.

У даному випадку, як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, пенсія ОСОБА_1 була перерахована відповідно до ч. 4 ст. 50, ст. 54, Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, в позовній заяві вказано, що розпорядженням від 23.01.2015 року донараховано пенсію ОСОБА_1 за період з 22.08.2010 року по 22.07.2011 року в сумі 60368,57 грн.

Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце до 22.07.2011, а в подальшому позивач проводив розрахунок пенсії ОСОБА_1 , керуючись не рішенням суду, а вже виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що судове рішення у справі № 2-а-1595/11 виконано органом пенсійного фонду не в повному обсязі за відсутності поважної причини.

Зазначена обставина знаходить свої підтвердження й у Рішення Ізмаїльського районного суду м. Одеси від 21.02.2020 року у справі № 946/8734/19.

Таким чином, державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення на позивача штрафу повторно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №53029645 від 05.11.2020 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2020 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.