Рішення № 93924460, 28.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 р. Справа № 400/2589/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування рішення від 19.03.2020 р. № 263/03.20 р,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ з 12.03.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 263/03.20-р від 19.03.2020 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити з 12.03.2020 року позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ.

Ухвалою від 08.07.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом рішення від 23.01.2020 року у справі № 1-р/2020, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 50-річного віку.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що на час звернення позивача до ГУ ПФУ її право на пенсію не підтвердилось у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

12.03.2020 року позивач звернулась до ГУ ПФУ із заявою призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон України № 1058).

До заяви позивач надала: паспорт; картку фізичної особи - платника податків; трудову книжку; диплом; свідоцтво про шлюб; довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект» від 19.02.2020 року № 08/5-418; копії наказів від 20.01.1998 року № 29, від 10.02.2003 року № 89, від 14.02.2008 року № 51 щодо затвердження результатів атестації робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до них; індивідуальні відомості про застраховану особу на ім`я зявника.

Рішенням від 19.03.2020 року № 263/03.20-р позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058.

Не погоджуючись з вищевикладеним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 53 роки 6 місяців – з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.

Аналогічна норма закріплена в п «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон України № 1788).

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам – на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

23.01.2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Так, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Стаття 13 Закону № 1788 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У п. 3 рішення Конституційного Суду України зазначено, що застосуванню підлягає ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.»

Таким чином, позивач правомірно зазначає про існування різного правового регулювання в частині вікового цензу для набуття права на пільгову пенсію за Списком № 2.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. «б» ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 р. № 213.

Вказані обставини дають позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням віку. Враховуючи визнання відповідачем наявності у позивача страхового стажу та стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з дати звернення.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) – задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 12.03.2020 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 263/03.20 р від 19.03.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 12.03.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя О.В. Малих