Рішення № 93924274, 17.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року справа №380/5751/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

позивач ОСОБА_1 ,

від позивача Стрепко В.Л.,

від відповідача Цебак І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації (далі – відповідач, Департамент освіти і науки), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі – третя особа), в якій просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ №03-12/14 від 17.06.2020 про звільнення позивача з посади начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації;

- поновити позивача на посаді начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації або рівнозначній посаді;

- стягнути на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день поновлення позивача на посаді.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звільнений 18.06.2020 через незгоду на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов. Така підстава припинення державної служби закріплена у п. 6 ст. 83 Закону України «Про державну службу». Щоправда у диспозиції ст. 83 Закону немає переліку обставин, які можна вважати зміною істотних умов державної служби. З аналізу наказу про звільнення та з повідомлення про майбутнє вивільнення вбачається, що позивача звільнено у зв`язку з зміною істотних умов державної служби, а саме: ліквідацією управління, як структурного підрозділу Департаменту, а також посади начальника відділу цього управління. Однак ст. 43 Закону України «Про державну службу» не передбачено, що зміна структури державного органу чи ліквідація посади державного службовця є зміною істотних умов державної служби. На думку позивача, по суті відбулася зміна внутрішньої структури Департаменту освіти і науки Львівської ОДА. Замість існуючих управлінь та відділів з 15.06.2020 створено нові управління та відділи. Змінилася і внутрішня підпорядкованість новоутворених відділів новим управлінням Департаменту освіти і науки. Однак зміна істотних умов не відбулася.

Також, позивач стверджує, що у повідомленні про зміну істотних умов державної служби його поінформували про ліквідацію посади позивача, натомість мали повідомити про припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Позивач відмовився від запропонованих йому у цьому повідомленні посад, оскільки повідомлення ґрунтувалося виключно на ліквідації його посади і неможливо було з`ясувати для себе права і обов`язки за новими запропонованими йому посадами.

Беручи до уваги викладені обставини, позивач вважає звільнення незаконним, проведеним без дотримання законодавства про державну службу, а тому порушує його трудові права закріплені Конституцією України. Неправомірність звільнення зумовлює поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків /арк.спр.32-33/.

Позивач усунув недоліки позовної заяви та подав клопотання залучити як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача директора Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Паску Олега Володимировича /арк.спр.35-63/.

Ухвалою від 05.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Клопотання позивача задоволено; ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача /арк.спр.64-66/.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві /арк.спр.72-77/. Зазначив, що на початку 2020 року Закон України «Про повну загальну середню освіту» викладено у новій редакції, що вимагало належного реагування з боку Департаменту освіти і науки. Розпорядженням голови Львівської ОДА від 13.05.2020 №299/0/5-20 «Про затвердження Положення про департамент освіти і науки ЛОДА» було затверджено і введено в дію нове положення Про департамент освіти і науки ЛОДА.

Згідно з наказом Директора департаменту освіти і науки №03-11/77 від 15.05.2020 вирішено ліквідувати з 15.06.2020 у структурі департаменту: управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки та два відділи у його складі – відділ дошкільної, загальної середньої освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи та відділ професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки (п. 3). Утворити до 15.06.2020 у структурі Департаменту освіти і науки: управління інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти, планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності та відділ у його складі – відділ інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти (п. 4). Ліквідувати у структурі департаменту освіти і науки з 15.06.2020 посади: 6.12 начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки (п. 6). Ввести у структуру департаменту освіти і науки з 15.06.2020 такі посади: 7.11 начальника відділу інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти управління інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти, планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності (п. 7).

Позивач з цим наказом ознайомлений 18.05.2020, що підтверджується його підписом. На утворену посаду начальника управління інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти, планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності.

Також, позивач повідомлений про зміну істотних умов державної служби 15.05.2020, що підтверджується його підписом. Директор Департаменту освіти і науки, як керівник державної служби запропонував позивачу наявні вакантні посади, які були перелічені у повідомленні від 15.05.2020. При цьому, позивача не позбавили права претендувати на заняття посад щодо яких вищевказаним наказом передбачалося проведення конкурсу. Однак у заяві від 16.06.2020 позивач повідомив, що не дає своєї згоди на продовження державної служби за умов викладених у повідомленні від 15.05.2020. Тому, звільнення позивача через незгоду на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов праці є обґрунтованим, а позов безпідставним.

Третя особа, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду пояснення щодо процедурних порушень /арк.спр.109-112/, у яких наголосив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою промірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив /арк.спр.199-208/, у якому наголосив, що ухвалення Закону України «Про повну загальну середню освіту» не могло призвести до змін у діяльності усього департаменту освіти і науки Львівської ОДА. Адже Департамент, у межах своїх повноважень, здійснює управління не лише загальною середньою освітою, але й також іншими складовими системи освіти і науки, зокрема й професійною (професійно-технічною) освітою. Звільнення ОСОБА_1 проведене з порушенням законодавства про державну службу, без дотримання приписів статей 43, 83, 87, 88 Закону України «Про державну службу». Відсутні будь-які підстави стверджувати, що позивача було звільнено у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби, адже таких змін не було і документів, які б підтверджували це відповідачем не надано. Законом України «Про державну службу» не передбачено такої підстави зміни істотних умов державної служби як ліквідація посади. Зазначив, що відбулася не лише ліквідація посади, але й також зміна внутрішньої структури департаменту освіти і науки Львівської ОДА. При цьому, чисельність штатних одиниць не змінилася.

Ухвалою від 28.09.2020 закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду /арк.спр.215-216/.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача правову позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд заслухав вступне слово позивача, представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив державну службу в Департаменті освіти і науки Львівської ОДА з 07.05.2017; того ж дня склав присягу державного службовця /арк.спр.231/.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 13.05.2020 №299/0/5-20 затверджено Положення про департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації /арк.спр.80-90/.

Наказом департаменту освіти і науки від 15.05.2020 №03-11/77 вирішено скасувати з 15.06.2020 дію штатного розпису Департаменту, затвердженого та введеного в дію з 01.01.2020 наказом Департаменту від 29.01.2020 №03-11/26 (п. 1)4 ввести в дію з 01.01.2020 штатний розпис Департаменту, затверджений головою ОДА 15.05.2020 (п. 2); ліквідувати з 15.06.2020 у структурі Департаменту: управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки та два відділи у його складі – відділ дошкільної, загальної середньої освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи та відділ професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки (п. 3.1); утворити до 15.06.2020 у структурі Департаменту: управління інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти, планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності та відділ у його складі – відділ інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти (п. 4.2); ліквідувати з 15.06.2020 у структурі Департаменту, зокрема, посаду: начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки (п. 6.12); ввести у структуру Департаменту з 15.06.2020, зокрема, посаду: начальника відділу інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти управління інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти, планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності (п. 7.11) /арк.спр.92-94/.

Позивач ознайомився з цим Положенням 18.05.2020 /арк.спр.94/.

Департаментом освіти і науки на виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із зміною структури департаменту освіти і науки та введенням в дію з 15.05.2020 штатного розпису департаменту (наказ департаменту від 15.05.2020 №03-11/77) і Положення про департамент освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядження голови Львівської ОДА від 13.05.2020 №299/0/5-20, 15.05.2020 за №03-10/1026 ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов державної служби, а саме ліквідація в складі департаменту управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки та відповідно посади начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки.

Також, повідомлено ОСОБА_1 про можливість за його згодою, з врахуванням кваліфікації, переведення на іншу, одну з нижче запропонованих посад, а саме:

- головного спеціаліста відділу інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти управління інновацій, дистанційного навчання, координації діяльності закладів вищої освіти і науки, професійної освіти, планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку і звітності департаменту, на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника у зв`язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти та позашкільної роботи управління дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної роботи, кадрового, організаційного та інформаційного забезпечення департаменту;

- секретаря керівника відділу кадрового, інформаційного та організаційного забезпечення департаменту;

- головного спеціаліста відділу з питань ліцензування та атестації навчальних закладів при департаменті освіти і науки облдержадміністрації;

- провідного спеціаліста відділу технічного нагляду та комп`ютерного забезпечення при департаменті освіти і науки облдержадміністрації на умовах строкового трудового договору.

Доведено до відома, що у випадку незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, необхідно подати керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» або заяву про переведення на іншу запропоновану посаду не пізніше як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Зазначено, що за відсутності будь-якої заяви зі сторони позивача на ім`я директора Департаменту освіти і науки після збігу строку 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим повідомленням про зміну істотних умов служби, вважається, що він погодився на продовження проходження державної служби з урахуванням обставин, які існуватимуть в Департаменті /арк.спр.13/.

Позивач ознайомився з повідомленням 19.05.2020 /арк.спр.13/.

У відповідь позивач подав до Департаменту заяву від 16.06.2020 про те, що не надає згоди на продовження проходження державної служби за умов викладених у повідомленні від 15.05.2020 за №03-10/1026 /арк.спр.21/.

При цьому, вказана заява не містить ані прохання про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ані про переведення на одну із запропонованих посад.

Жодних інших заяв в межах 30 денного строку з дня повідомлення ОСОБА_1 про зміну з істотних умов служби, позивач не подавав.

Наказом директора департаменту освіти і науки від 17.06.2020 №03-12/14, відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 6 ст. 83, ст.ст. 87, 89 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, через незгоду на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов, 18.06.2020. Підстава: заява ОСОБА_1 від 16.06.2020, повідомлення від 15.05.2020 №03-10/1026 /арк.спр.12/.

Вважаючи звільнення незаконним, проведеним без дотримання законодавства про державну службу та таким, що порушує його трудові права закріплені Конституцією України, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Головним питання цього спору є оцінка дій суб`єкта владних повноважень Департаменту освіти і науки Львівської ОДА в частині дотримання процедури звільнення позивача з державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII).

Відповідно до положень ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 1).

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ч. 2).

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3).

Статтею 43 Закону №889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Таким чином, ст. 43 Закону №889-VIII встановлено вичерпний перелік випадків, наявність яких свідчить про зміну істотних умов державної служби.

Підстави для припинення державної служби визначено ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 6 якої державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Згідно з ч. 3 вказаної статті у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої 1 цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

При цьому, аналіз ч. 4 ст. 43 у системному зв`язку із п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ свідчить, що у випадку коли державний службовець не згідний на зміну істотних умов державної служби (у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов) і він подав заяву про відповідне звільнення, таке звільнення відбувається на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ.

Тому, для застосування п. 6 ст. 83 Закону №889-VІІІ як підстави для припинення державної служби, має бути сукупність двох обставин:

- незгода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби;

- подання державним службовцем заяви про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ.

Водночас, аналіз ч. 4 ст. 43 Закону №889-VІІІ дає підстави стверджувати, що подання заяви про звільнення або про переведення на іншу запропоновану йому посаду є правом, а не обов`язком державного службовця.

Суд звертає увагу, що зміна структури Департаменту освіти і науки ОДА не віднесена до обставин, з якими законодавець пов`язує зміну істотних умов праці.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач стверджує, що позивача звільнено з роботи на підставі п. 6 ст. 83 Закону №889-VІІІ.

Натомість, зі спірного наказу судом з`ясовано, що як на підставу припинення державної служби відповідач посилається і на ст. 87 Закону №889-VІІІ, якою регулюються правовідносини щодо припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з ч. 1 вказаної статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону №889-VІІІ суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Приписами ч 4 ст. 87 Закону №889-VІІІ передбачено, що суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

З повідомлення від 15.05.2020 №03-10/1026 судом з`ясовано, що позивача повідомлено про зміну істотних умов державної служби у зв`язку із зміною структури Департаменту освіти і науки Львівської ОДА /арк.спр.13/.

На підставі аналізу положень ст. 43 Закону №889-VIII суд висновує, що зміна структури Департаменту освіти і науки Львівської ОДА не віднесена до обставин, з якими законодавець пов`язує зміну істотних умов праці.

Натомість, наслідком зміни структури Департаменту освіти і науки Львівської ОДА є скорочення штату або чисельності працівників та означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису, що є однією із підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченою ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про обґрунтованість доводів позивача про підміну відповідачем підстав звільнення позивача.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З запису у трудовій книжці ОСОБА_1 та наданих представником відповідача пояснень судом з`ясовано, що позивача фактично звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ /арк.спр.232/.

Натомість оскаржуваний наказ містить посилання на дві норми Закону №889-VІІІ, якими регулюються взаємовиключні підстави припинення державної служби, а саме п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ та ст. 87 Закону №889-VІІІ.

Вказане свідчить про невідповідність записів у трудовій книжці позивача спірному наказу, що є порушенням вимог пункту 2.3 Інструкції №58.

Суд звертає увагу, що за своєю юридичною природою такі норми передбачають різні підстави для припинення державною служби. Ба більше, кожна з вказаних норм є самостійною підставою для припинення державної служби та не може існувати одночасно.

Крім того, п. 3 вказаного наказу містить вказівку про необхідність виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та всі належні нараховані йому суми до 18.06.2020 /арк.спр.12/.

З цього приводу слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 83 Закону №889-VІІІ у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 частини 1 цієї статті, як про це зазначено у трудовій книжці позивача, державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Тоді як у разі звільнення з державної служби на підставі норм ст. 87 Закону №889-VІІІ державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Таким чином, спірним наказом стосовно позивача передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі, який встановлених для державних службовців, що підлягають звільненню на підставі ст. 87 Закону №889-VІІІ.

Позивач ствердив, що фактично отримав вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Розмір нарахованої та виплаченої позивачу вихідної допомоги свідчить про невідповідність вказаної у трудовій книжці підстави звільнення фактичній підставі звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав на ім`я директора Департаменту освіти і науки заяву про незгоду на продовження проходження державної служби за умов, викладених у повідомленні від 15.05.2020 №03-10/1026 /арк.спр.21/. Заяви ж про переведення на іншу запропоновану йому посаду або про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ позивачем не подавалася.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ.

У контексті вказаної підстави звільнення суд зважає на те, що ч. 4 ст. 43 Закону №889-VІІІ визначено, якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшла жодна з заяв, зазначених в абзаці 2 цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби (абз. 3).

Отже, з врахуванням того, що позивач ознайомлений з повідомленням лише 19.05, останнім днем, коли він міг подати зазначені в абзаці 2 ч. 4 ст. 43 Закону №889-VІІІ заяви, є 19.06.2020.

Таким чином, видаючи спірний наказ 17.06.2020 про звільнення позивача 17.06.2020, не чекаючи закінчення встановленого Законом строку для волевиявлення позивача, відповідач порушив вимоги ч. 4 ст. 43 Закону №889-VІІІ.

З врахування викладеного суд висновує, що позивача попереджено про зміну істотних умов державної служби (ч. 3 ст. 43 Закону №889-VІІІ) та звільнено через незгоду на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов. Однак зміни істотних умов державної служби для позивача фактично не відбулося. Тому, відповідачем порушено як процедуру звільнення, так і неправильно вказано підставу звільнення.

У контексті вказаних обставин суд вважає необґрунтованими звернення третьої особи до поняття «правового пуризму». Адже, за встановлених судом обставин, навіть зміна формулювання звільнення позивача не призведе до виправлення чисельних помилок допущених під час проведення процедури звільнення.

Також, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на істотні відмінності у посадових інструкціях за ліквідованою посадою, яку обіймав позивач та новоутвореною посадою за результатами реорганізації у Департаменті, оскільки під час проведення процедури звільнення позивача про таке не повідомлено, про що той наголошував у своєму позові.

Враховуючи викладене, наказ Департаменту освіти і науки Львівської ОДА від 17.06.2020 №03-12/14 «Про звільнення ОСОБА_1 » слід визнати протиправним і скасувати.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на попередній або рівнозначній посаді, суд зазначає, що така є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на висновок суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади, належним способом захисту його прав є поновлення позивача на посаді начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, з 19.06.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок №100).

Відповідно до підп. «ж» п. 1 Розділу І Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 3 п. 2 Розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 п. 3 Розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 5 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом абз.1 п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом з`ясовано, що період з 19.06.2020 до 17.12.2020 є періодом вимушеного прогулу, за який слід виплатити позивачу середній заробіток, та який у підсумку становить 127 робочих днів.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 за 2020 рік від 02.09.2020 №04-10/1805 наданою до матеріалів справи відповідачем заробітна плата позивача за два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становила 22996,00 грн., а саме за квітень 11498,00 грн., за травень 2020 року – 11498,00 грн. Отже, середньоденний заробіток складає – 574,90 грн.((11498,00 грн. + 11498,00 грн.)/40 робочих днів).

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 19.06.2020 до 17.12.2020 складає 73012,30 грн. (574,90 грн. х 127 робочих днів) без урахування податків та зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць (п. 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3).

Таким чином, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов необхідно задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, тому судові витрати зі сторін стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 371, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації від 17.06.2020 №03-12/14 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації, з 19.06.2020.

4. Стягнути з Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Просвіти, 4А; ідентифікаційний код юридичної особи: 38557639) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 19.06.2020 по 17.12.2020 в сумі 73012 (сімдесят три тисячі дванадцять) грн. 30 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу професійної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки управління дошкільної, загальної середньої, професійної освіти, соціального захисту, позашкільної та виховної роботи, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 11498 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 00 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.12.2020.

Суддя Кравців О.Р.