Ухвала суду № 93924241, 24.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/5824/20

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

24 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сасевича О.М.,

секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Шишки О.М.,

представника відповідача Павлій І.Б.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання до вчинення дій, із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №665 від 18.02.2020 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №50 о/с від 19.02.2020 року;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області винести наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням.

Ухвалою судді від 27.07.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 10.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

07.09.2020 року від представника відповідача надійшло до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

05.10.2020 року від представника позивача засобами поштового зв`язку надійшли до суду письмові заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

16.10.2020 року від представника відповідача засобами електронного зв`язку надійшли до суду письмові пояснення щодо заперечень представника позивача.

16.10.2020 року позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, а 19.10.2020 – заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що наказом ГУ НП у Львівській області №665 від 18.02.2020 року до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; у зв`язку із реалізацією вказаного дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідачем було 19.02.2020 року видано наказ №50 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Позивач відзначає, що ці накази йому скеровувались за адресою: АДРЕСА_1 , проте він особисто їх не отримував, оскільки проживав за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а адреса його місця реєстрації: АДРЕСА_3 . Окрім того, позивач наголошує, що з 08.02.2020 року по 17.08.2020 року він перебував за межами м.Львова, а також з 10.02.2020 року його було оголошено в розшук в рамках відповідного кримінального провадження; на підставі протоколу, складеного 17-18.08.2020 року слідчим в ОВС слідчого відділу УСБ України у Львівській області ОСОБА_1 було затримано; 18.08.2020 року слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова постановлено ухвалу про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі Львівській установі виконання покарань №19 та визначено заставу; після внесення 19.08.2020 року застави ОСОБА_1 було звільнено з під варти; з 17.08.2020 року по 18.09.2020 року позивач перебував на лікарняному. В заяві позивач ствердно вказує, що 07.07.2020 року особисто підписав позовну заяву, яка була надана йому уповноваженою особою для звернення до суду. Позивач зауважує, що станом на 07.07.2020 року йому не було відомо, що стало приводом для проведення відносно нього службового розслідування.

Тож, як зазначає позивач, зі змістом спірних наказів він ознайомився лише 10.09.2020 року після судового засідання в даній справі, а тому процесуальний строк на звернення до суду слід обчислювати з 11.09.2020 року.

За наведених обставин, враховуючи пандемію коронавірусу та запровадженні із 11.03.2020 року в Україні карантинні заходи, позивач вважає, що своєчасно звернувся до суду з означеним позовом.

10.11.2020 року представник відповідача надіслала до суду засобами електронного зв`язку додаткові заперечення щодо вищевказаних клопотань позивача.

13.11.2020 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №665 від 18.02.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Франківського ВП ГУНП у Львівській області», в частині застосування до старшого майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області по особовому складу №50 о/с від 19.02.2020 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 ;

-поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Франківського ВП ГУНП у Львівській області;

-стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд у підготовчому засіданні поставив на обговорення заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду та клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду.

Представник позивача у підготовчому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду підтримав, просив визнати поважними причини пропуску позивачем такого строку, заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача.

Представник відповідача у підготовчому засіданні вказала на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, просила суд відмовити у задоволенні заяви позивача, залишивши позов без розгляду.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду та клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду, водночас, суд, визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду та наявності підстав для поновлення такого строку, виходить з наступного.

Спірні правовідносини у справі пов`язані з проходженням публічної служби.

Як встановлено судом під час підготовчого провадження та вбачається і з матеріалів даної адміністративної справи, предметом оскарження в такій є наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №665 від 18.02.2020 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ №50 о/с від 19.02.2020 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1

Наказом ГУНП у Львівській області №665 від 18.02.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Франківського ВП ГУНП у Львівській області» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Цей наказ позивачу супровідним листом від 18.02.2020 року №679/13/01/12-2020 було скеровано 18.02.2020 року поштовим відправленням рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано «Чердак» 22.02.2020 року. З наведеного вбачається, що позивач був ознайомлений із спірним наказом 22.02.2020 року, про що свідчить письмовий доказ - власноручно вчинений ОСОБА_1 запис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

При цьому, з позовною вимогою щодо визнання незаконним та скасування даного наказу ГУНП у Львівській області позивач звернувся до суду 16.07.2020 року (дата штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 ), з пропущенням строків, встановлених ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України - понад 4 місяці.

Наказом ГУНП у Львівській області №50 о/с від 19.02.2020 року «По особовому складу», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції, позивача з 19.02.2020 року звільнено з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Франківського ВП, з виплатою компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток за фактично відпрацьований час у 2020 році та календарним обчисленням вислуги років на день звільнення.

Як стверджується матеріалами справи, виданий наказ №50 о/с від 19.02.2020 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби з 19.02.2020 року, разом із листом від 19.02.2020 року №708/13/01/22-2020 про скерування наказу та нагадуванням про зобов`язання подати відповідну декларацію при звільненні, а також проханням прибути до ГУНП для отримання трудової книжки і військового квитка, того ж дня - 19.02.2020 року був скерований поштовим відправленням рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 .

Однак, з позовною вимогою щодо визнання незаконним та скасування даного наказу ГУНП позивач звернувся в суд 16.07.2020 року (дата штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 ), тобто з пропущенням строків, встановлених ч.5 ст.122 КАС України - понад 4 місяці.

Підсумовуючи, суд зазначає, що саме із 22.02.2020 року у позивача виник встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, натомість, позивач звернувся до суду із позовом лише 16.07.2020 року (дата штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 ; надійшла позовна заява до суду 23.07.2020 року), тобто більше ніж через чотири місяці з моменту закінчення строку звернення до суду із даним позовом.

Більш того, суд також звертає увагу і на те, що позивач та його уповноважений представник неодноразово зверталися із аналогічними позовами до Львівського окружного адміністративного суду:

-позовна заява надійшла до суду 24.04.2020 року; засобами поштового зв`язку позовна заява із відділення поштового зв`язку надіслана до суду 19.03.2020 року (справа №380/2397/20 );

-позовна заява надійшла до суду 27.05.2020 року (справа №380/4067/20 );

-позовна заява надійшла до суду 24.06.2020 року (справа №380/4887/20 ).

Означене свідчить, що ОСОБА_1 уже станом на 19.03.2020 року знав про порушення свого права та реалізував своє право на звернення до суду, чого позивач не заперечує та про це вказує у змісті позовної заяви у справі №380/5824/20.

Окрім цього, судом з`ясовано із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що позивачем 25.02.2020 року було подано декларацію за категорією «Перед звільненням»; охоплюваний період декларування, який не був охоплений раніше поданими деклараціями зазначено: з 01 січня 2020 - 19 лютого 2020.

Вчинення позивачем таких дій, на переконання суду, також підтверджує той факт, що ОСОБА_1 було відомо про його звільнення з 19.02.2020 року, враховуючи виданий ГУНП у Львівській області наказ №50 о/с від 19.02.2020 року.

При постановленні ухвали суд зважає на таке.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, строк один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб позивач, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено, визначився, чи буде звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч.2 ст.44 КАС України).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосудця в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи «Устименко проти України», принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії». Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

При вирішенні питання щодо можливості врахування обставин, які можуть вплинути на висновок суду про наявність причин вважати строк звернення позивача до суду з цим позовом дотриманим, суд враховує таке.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із подальшими змінами) установлено з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року на усій території України карантин, який було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року.

За змістом п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20.05.2020 №392, Урядом встановлено у період з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року наступні заборони, зокрема:

1)перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;

2)перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;

3)самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації;

4)відвідування закладів освіти її здобувачами, крім участі у пробному зовнішньому незалежному оцінюванні, державній підсумковій атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання, вступних випробуваннях, єдиному вступному іспиті з іноземної мови, єдиному фаховому вступному випробуванні, атестації у формі тестових екзаменів ліцензійних інтегрованих іспитів «КРОК», а також здійснення підтвердження кваліфікації моряків, проведення підготовки моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та проведення підготовки судноводіїв малих/маломірних суден;

5)проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів з кількістю учасників більше ніж 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, навчально-тренувального процесу спортсменів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів;

6)робота закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: діяльності з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках, у тому числі під тентами, на верандах, за умови дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як чотирьох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), діяльності з надання послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос за умови, що суб`єкт господарювання, який провадить таку діяльність, є оператором ринку харчових продуктів відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема захист обличчя, очей, рук) і використання відвідувачами, крім часу приймання їжі, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно; діяльності закладів, які надають послуги з розміщення, в яких проживають медичні працівники та особи в обсервації, а також інші особи відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; діяльності музеїв, музеїв просто неба та історико-культурних заповідників відповідно до подання керівника закладу культури та за рішенням власника (органу управління) без безпосереднього прийому відвідувачів та за умови забезпечення персоналу респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно. За рішенням власника (органу управління) дозволяється прийом відвідувачів за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (захист обличчя, очей, рук) та використання відвідувачами респіраторів без клапанів видиху або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно; роботи суб`єктів господарювання, пов`язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки на відкритому повітрі, у транспортних засобах, житлових будинках, спорудах, приміщеннях (у тому числі приміщеннях, призначених для зйомки аудіовізуальних творів (студії, павільйони), за умови обмеження кількості осіб, які здійснюють кіно- та відеозйомку в одному місці, не більше 50 осіб, обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом, залученим до виробництва аудіовізуального твору, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно; проведення у театрах, цирках, концертних організаціях, художніх (мистецьких) колективах за рішенням органів управління репетицій, тренувань та інших заходів, які не передбачають одночасного зібрання великої кількості осіб (до 50 осіб), без глядачів за умови використання учасниками засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно;

7)здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: легковими автомобілями; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров`я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв`язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, суб`єктів господарювання, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови інформування органів Національної поліції про здійснення перевезення; працівників закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров`я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв`язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, осіб, які виявили бажання бути донорами крові та (або) її компонентів, на підставі посвідчення донора крові та (або) її компонентів або на підставі довідки, що видається донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів, суб`єктів господарювання, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах;

8)здійснення перевезень пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра;

9)здійснення перевезень пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому). Дозволяється здійснення акціонерним товариством «Українська залізниця» окремих пасажирських рейсів у внутрішньому залізничному сполученні, рішення щодо яких приймається в кожному окремому випадку за погодженням з Міністерством інфраструктури, а також окремих пасажирських рейсів у міжнародному залізничному сполученні, рішення щодо яких приймається в кожному окремому випадку за погодженням з Міністерством інфраструктури, Міністерством закордонних справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

10)постачальникам електричної енергії, операторам систем розподілу електричної енергії здійснювати відключення та обмеження нижче технологічного мінімуму споживання електричної енергії підприємств централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, вугледобувних підприємств;

11)постачальникам природного газу здійснювати припинення постачання природного газу виробникам теплової та електричної енергії (припинення забезпечення споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу, неподання оператору газотранспортної системи номінацій/реномінацій на транспортування природного газу для задоволення потреб споживачів, зменшення періоду постачання в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та/або надсилання доручень на припинення (обмеження) транспортування/розподілу природного газу для споживачів або припинення газопостачання) незалежно від форми власності, установивши, що на період встановлення карантину акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зобов`язане на умовах та у порядку, передбачених Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. №867 (Офіційний вісник України, 2018 p., №98, ст.3226): укласти договір постачання природного газу з виробником теплової та електричної енергії незалежно від форми власності, який звернувся з пропозицією укладення договору постачання природного газу, з дотриманням вимог законодавства; здійснювати постачання природного газу виробникам теплової та електричної енергії незалежно від стану виконання умов щодо розрахунків, передбачених пунктом 11 зазначеного Положення, за умови наявності укладених належним чином договорів постачання природного газу з такими виробниками теплової та електричної енергії; включити в реєстр споживачів Компанії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи виробників теплової та електричної енергії, з якими укладені належним чином договори постачання природного газу;

12)відвідування установ і закладів, що надають паліативну допомогу, соціального захисту, в яких тимчасово або постійно проживають/ перебувають діти, громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, особи із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями, установ і закладів, що надають соціальні послуги сім`ям/особам у складних життєвих обставинах, крім установ і закладів, які надають послуги екстрено (кризово);

13)відвідування пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та пунктів тимчасового розміщення біженців, крім осіб, які надають правову допомогу особам, які перебувають в таких пунктах;

14)закладам охорони здоров`я проведення планових заходів з госпіталізації, крім: планової госпіталізації в регіонах, в яких заповненість ліжок у закладах охорони здоров`я, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком COVID-19, становить менш як 50 відсотків. Дозвіл на проведення планової госпіталізації в регіоні встановлюється рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розміщується на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covidl9.gov.ua); надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів; надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим; надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров`я пацієнтам з онкологічними захворюваннями; надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах; проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров`я. Пацієнти, яким надається медична допомога у зв`язку з проведенням планових заходів з госпіталізації, підлягають обов`язковому тестуванню на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров`я;

15)прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» як резервне.

У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.

В той же час, будь-яких доказів того, що діяльність ОСОБА_1 підпадала під обмеження та/або заборони, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 позивачем/представником позивача суду не надано.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи послаблення умов карантину з 22.05.2020 року, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів щодо неможливості звернення до суду у строки, визначені ч.5 ст.122 КАС України.

До того ж, станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20.05.2020 року №392 було запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, починаючи з 22.05.2020 року, що свідчить про те, що позивач міг звернутися до суду із цим позовом, зважаючи на те, що у період із 11.03.2020 року Львівський окружний адміністративний суд не припиняв прийом позовних заяв від громадян.

Більш того, суд вважає за доцільне наголосити, що введення карантинних обмежень на території України, на яких акцентує увагу позивач, не перешкоджало йому тричі звернутись із аналогічними позовними заявами до суду.

Згідно п.5 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. наказом МВС України 07.11.2018 року №893, зареєстр. в Мінюсті України 28.11.2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893), письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і доручення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування.

Голова дисциплінарної комісії впродовж 5 робочих днів з моменту отримання такого письмового клопотання вивчає його обґрунтованість, за результатами вивчення в межах строку проведення службового розслідування приймає рішення про його задоволення або про відмову в задоволенні, про що інформує поліцейського, який подав таке клопотання.

Розділом IV Порядку №893 визначено повноваження уповноваженого керівника та осіб, які беруть участь у проведенні службового розслідування. Зокрема, визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право:

надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи;

ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;

подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Тож, як з`ясовано судом, оскільки такі дії позивачем не вчинялись, а також письмові клопотання/рапорти від позивача на адресу дисциплінарної комісії під час проведення службового розслідування, за результатами якого винесено наказ №665 від 18.02.2020 року ОСОБА_1 не подавались ні безпосередньо, ні через канцелярію відділу документального забезпечення ГУНП у Львівській області, тому слід вважати, що позивач не скористався належними йому правами під час проведення службового розслідування, подання додаткових доказів, подання скарги тощо.

Посилання позивача на те, що він перебував з лютого по серпень 2020 року за межами м.Львова, а із серпня під вартою та не мав можливості належним чином захистити порушене право суд оцінює критично та не приймає до уваги, позаяк ці обставини не створили об`єктивні перешкоди для звернення особи до суду з позовом.

Суд відзначає, що причин інших (поважних), які унеможливлювали чи, незалежно від волі позивача, перешкоджали йому звернутись за судовим захистом своєчасно, не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, під час розгляду питання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав в обґрунтування своїх стверджень достатніх доказів у підтвердження обставин, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду із позовом. В той же час, наведені представником відповідача обставини щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду, знайшли підтвердження відповідними доказами, зокрема, наявними у справі документами. Тож, суд не вбачає можливим визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2019 року у справі №9901/896/18, від 10.04.2019 року у справі №826/5165/18, від 20.03.2019 року у справі №9901/816/18, від 21.12.2018 року у справі №803/1030/16, від 09.10.2018 року у справі №804/5150/17, від 17.07.2018 року у справі №522/7721/17, від 27.04.2020 року у справі №1.380.2019.004927.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч.3-4 ст.123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, необхідно відмовити, а позовну заяву - залишити без розгляду, задоволивши клопотання представника відповідача, відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

Керуючись ст.122, 123, 139, 173, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі №380/5824/20 відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №380/5824/20 задоволити.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання до вчинення дій.

Повернути ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1789496456.1 від 03.08.2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.12.2020 року.