Рішення № 93924146, 17.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3109/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного військового комісаріату, Луганського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Сватівського районного військового комісаріату (далі - відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Сватівського районного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн;

- зобов`язати Сватівський районний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Сватівського районного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.08.2019.

- зобов`язати Сватівський районний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.08.2019.

- визнати протиправною бездіяльність Сватівського районного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 5 днів основної щорічної відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.08.2019;

- зобов`язати Сватівський районний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 5 днів основної щорічної відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 10.10.2016 проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу за контрактом. 14.08.2019, на підставі наказу військового комісара Сватівського районного військового комісаріату № 149 від 14.08.2019, позивача було звільнено у запас за підпунктом “б” пункту 2 частин 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до Постанови КМУ №178 від 16.03.2016 позивачу були зобов`язані виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн, що також зазначено у наказі, однак вказані грошові кошти не були виплачені.

Також, відповідно до витягу з наказу про звільнення вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 20 років 00 місяців 10 днів, пільгова - 10 років 05 місяців 02 дні, а загальна - 30 років 05 місяців 12 днів. Позивачем за 2019 рік була використана щорічна основна відпустка 40 календарних діб, однак відповідно до ст. 10-1 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні понад 20 календарних років становить 45 календарних днів, тобто позивачем не було використано 5 днів щорічної основної відпустки за які не отримав матеріальну компенсацію.

Крім того, всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” при звільненні не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік.

29 липня 2020 року на адресу позивача надійшла відповідь на заяву №2762, в якій зазначено, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн була виплачена, однак жодного доказу про це позивач не отримав, також у вказаному листі зазначено, що вислуга років у ЗСУ становить 19 років, тому щорічна основна відпустка становить 40 днів, які позивач використав, а не 45 днів. Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що додаткова відпустка, яку надають учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних і надається понад щорічну й додаткові відпустки, а тому і компенсації при звільненні вона не підлягає.

З вказаною відповіддю позивач не погоджується, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 20.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15-16).

Ухвалою суду від 10.09.2020 залучено другого відповідача - Луганський обласний військовий комісаріат та відкладено судовий розгляд до 06.10.2020 (а.с.38-39).

Ухвалою суду від 06.10.2020 розгляд справи відкладено на 22.10.2020 (а.с.66).

Ухвалою суду від 22.10.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.79-80).

Ухвалою суду від 19.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2020 (а.с.92).

02.10.2020 від Луганського обласного військового комісаріату на адресу суду надійшов відзив (а.с.46-47), в якому позивач зазначив, що за час з 2016 по 2019 роки позивачем не були використані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій. (Керівними документами Луганського ОВК та іншою нормативною базою не передбачена форма довідки про кількість невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій). Таким чином, відповідач вважає, що на цей час у позивача відсутня підстава для нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.08.2019 року.

Також зазначив, що наказ військового комісара Луганського ОВК від 14.08.2019 року № 149 про виключення позивача зі списків особового складу та усіх видів забезпечення без проведення з ним усіх необхідних розрахунків (грошової компенсації за неотримане речове майно та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки) позивачем при розгляді цієї справи не оскаржується та не оскаржувався раніше, з рапортом (заявою) з приводу не виключення його зі списків особового складу частини позивач не звертався, таким чином позивач погодився з розрахунком, що міститься в наказі при виключенні зі списків особового складу військового комісаріату, що, в свою чергу, виключає неправомірність дій військового комісаріату.

Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги в частині невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно є безпідставними та необгрунтованими, оскільки відповідно до розрахунково-платіжної відомості №ВФЗ-1863 позивачу була нарахована грошова компенсація, а згідно з довідкою з реєстру № 1863 (надана ПАТ КБ «Приватбанк») грошова компенсація була зарахована позивачу на особистий картковий рахунок.

06.10.2020 від Сватівського районного військового комісаріату на адресу суду надійшов відзив на позов (54-57), в яких зазначено, що згідно з наказом від № 193 від 04.09.2020 була призначена комісія для обчислення вислуги років військовослужбовцям на підставі перших примірників особових справ та інших документів, що підтверджують проходження військової служби військовослужбовцями Сватівського районного військового комісаріату Луганської області, з метою упорядкування виплати грощового забезпечення. При підрахунку вислуги років ОСОБА_1 з`ясувалося, що вислуга років у останнього складає 19 років 11 місяців 27 днів.

Щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн. і не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік Сватівський РВК відповіді надати не може, тому шо згідно положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 389, у районних комісаріатах відсутні рахунки в Казначействі і посади фінансистів і тому всі виплати проводяться обласними військовими комісаріатами.

Також відповідач вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки з наказом № 149 від 14.08.2019 був ознайомлений 14.08.2019, а позов подав 17.08.2020. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

06.11.2015 ОСОБА_1 отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

З 10.10.2016 проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (а.с.8-9).

Наказом від 14.08.2019 № 149 військового комісара Сватівського районного військового комісаріату (по стройовій частині) капітана ОСОБА_1 , заступника військового комісара з територіальної оборони Сватівського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід» звільненого наказом командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) від 17.07.2019 № 144 у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) та з 14.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення Луганського обласного військового комісаріату з 15.08.2019. Вислуга років у Збройних Силах України становить на день звільнення: календарна 20 років 00 місяців 10 днів, пільгова 10 років 05 місяців 02 дні, загальна 30 років 05 місяців 12 днів (а.с.10).

Згідно із протоколом засідання комісії по встановленню стажу військової служби який дає право на отримання надбавки за вислугу років Сватівського районного військового комісаріату від 28.09.2020, при підрахунку вислуги років ОСОБА_1 вбачається, що вислуга років у останнього складає 19 років 11 місяців 27 днів (а.с.61-64).

Наказом військового комісара Сватівського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від 21.10.2020 № 144 внесено зміни до абзацу 3 пункту 3 наказу військового комісара Сватівського районного військового комісаріату від 14.08.2019 № 149 щодо встановлення вислуги років капітана запасу ОСОБА_1 та викладено в такій редакції «3. Вислуга років у Збройних Силах України становить на день звільнення: календарна 19 років 11 місяців 27 днів, пільгова 11 років 07 місяців 09 днів, загальна 31 рік 07 місяців 06 днів» (а.с.78).

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості № ВФЗ-1863 позивачу була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 4456,60 грн, а згідно довідки з реєстру № 1863 (надана ПАТ КБ «Приватбанк») грошова компенсація була зарахована позивачу на особистий картковий рахунок у розмірі 4389,75 грн ( 1,5% утримано військового збору у сумі 66,85 грн) (а.с.51, 52).

Листом від 29.07.2020 № 2762 Сватівський районний військовий комісаріат на заяву позивача від 20.07.2020 повідомив, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн виплачена на підставі наказу від 14.08.2019 № 149. Крім того, на день звільнення вислуга років у Збройних Силах України позивача становить 19 років, у зв`язку з чим право на додаткові 5 днів основної щорічної відпустки ОСОБА_1 не набув, тому що згідно статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років – 35 календарних днів; від 15-20 років – 40 календарних днів; понад 20 календарних років – 45 календарних днів. Також зазначив, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною то і компенсація при звільненні виплаті не підлягає (а.с.12).

Керуючись такими вимогами чинного законодавства, суд при вирішенні справи дійшов таких висновків.

Щодо вимог, які стосуються невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 4456,60 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацем другим статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий статті 9-1 Закону № 2011-XII).

«Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Згідно пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, суми компенсації неотриманого речового забезпечення не входять до складу грошового забезпечення, їх виплата також не має постійного щомісячного характеру.

Пунктом 3 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 № 1153/2008 поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.

Згідно абзацу другого пункту 242 «Положення проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

- в редакції, яка діяла до 25.12.2019: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно):…;

- в редакції Закону № 344-IX від 05.12.2019, яка діє з 25.12.2019: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно):…;

Згідно пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

- платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;

- об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;

- ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту;

- 1.7 звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що право на одержання спірної виплати виникає у військовослужбовця у зв`язку із звільненням, та грошова компенсація за неотримане речове забезпечення мала бути виплачена при здійсненні остаточного розрахунку із військовослужбовцем.

Суми компенсації неотриманого речового забезпечення не входять до складу грошового забезпечення, відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, є одноразовим компенсаційним платежем.

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України, у редакції до 25.12.2019, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку такі доходи як сума компенсацій, які отримує платник з бюджетів, при цьому перелік таких сум не є вичерпним.

Таким чином, позивач 14.08.2019 отримав право на виплату суми грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 4456,60 грн, що прямо визначено в наказі про звільнення позивача (а.с. 10 зв. бік).

Як встановлено судом, у жовтні 2019 року позивач отримав грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна в розмірі 4389,75 грн з утриманням військового збору у розмірі 66,85 грн (4456,60 – 66,85 грн (1,5 %)) (а.с.90).

Тобто відповідачем нараховано та утримано військовий збір з загального розміру грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме з суми 4456,60 грн.

При цьому, як зазначено судом вище, суми компенсації неотриманого речового майна не входять до складу грошового забезпечення, та не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

З системного аналізу зазначених вище норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цієї позовної вимоги та зобов`язання Луганського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити позивачу протиправно утриману суму військового збору з виплаченої позивачу суми грошової компенсації за неотримане речове майно - в розмірі 66 грн. 85 коп.

Щодо вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2016 року є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення від 06.11.2015 серії НОМЕР_2 , та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до ст.4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст.6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ст.16-2 Закону №504/96 учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Учасникам бойових дій (ст.5 та ст.6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (ст.12 Закону №3551).

Згідно п.8 ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз.3 п.14 ст.10-1 Закону).

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (п.17 ст.10-1 Закону).

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (п.18 ст.10-1 Закону).

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (п.19 ст.10-1 Закону).

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (п.21 ст.10-1 Закону).

Статтею 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Тобто, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Так, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до ч.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, як було вже зазначено, відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 - 2019 рік.

Суд вважає, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає позбавлення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

При ухваленні рішення у даній справі, судом, відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 16.05.2019, за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (№Пз/9901/4/19) за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А1815 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження військової служби.

Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Однак обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16-2 Закону України «Про відпустки».

Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, в тому числі на минулі роки, здійснюється відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку звільнення військовослужбовця йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної, а також додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому право на отримання таких виплат не обмежується будь-яким строком.

Враховуючи наведене суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, з 2016 року по 2019 рік.

Не здійснивши нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік за 56 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

За встановлених судом обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки за 56 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 14.08.2019, а також зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки за 56 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 14.08.2019.

Щодо вимог, які стосуються нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 5 днів основної щорічної відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 14.08.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Згідно з частиною 14 статті 10-1 цього Закону у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом військового комісара Сватівського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від 21.10.2020 № 144, внесено зміни до абзацу 3 пункту 3 наказу військового комісара Сватівського районного військового комісаріату від 14.08.2019 № 149 щодо встановлення надбавки за вислугу років капітана запасу ОСОБА_1 , який викладено в такій редакції «3. Вислуга років у Збройних Силах України становить на день звільнення: календарна 19 років 11 місяців 27 днів, пільгова 11 років 07 місяців 09 днів, загальна 31 рік 07 місяців 06 днів» (а.с.78).

Отже, станом на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить - календарна 19 років 11 місяців 27 днів, у зв`язку з чим право на додаткові 5 днів основної щорічної відпустки позивач не набув, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з зазначених вище підстав.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сватівського районного військового комісаріату, Луганського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Луганського обласного військового комісаріату, щодо відрахування суми військового збору в сумі 66 грн. 85 коп з нарахованої ОСОБА_1 при звільненні з військової служби компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код: 07668758, місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 38) відшкодувати суму військового збору ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), яку утримано з нарахованої компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби, як компенсацію за неотримане речове забезпечення в сумі 66 грн. 85 коп. (шістдесят шість гривень 85 коп.).

Визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 14.08.2019.

Зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код: 07668758, місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 38) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, нарахування грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 14.08.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян