Рішення № 93923989, 30.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 320/6867/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018 та рішення № 0011782304 від 19.06.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті ГУ ДФС у Київській області.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що за даними розрахунків придбаного та реалізованого позивачем товару за 2016 та 2017 роки, відображених у таблиці акту перевірки, відповідачем використовувалися інші дані, які на думку позивача не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, акт перевірки не містить даних про те, в якому саме періоді та по якій ціні позивачем були реалізовані ТМЦ.

Разом з тим, визначаючи середню націнку у розмірі 30,54% (7% або 4% тютюн) податковий орган помилково застосував норми Інструкції «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу та Інструкції про його застосування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 892/4185, оскільки останнім не було надано належних та допустимих доказів щодо заниження ФОП ОСОБА_1 валового доходу, а тому застосування в перевірочних розрахунках однокової ціни для різних видів товарів, на думку позивача, є помилковим.

Крім того позивач зазначає, що валовий дохід ним було визначено згідно з вимогами статті 177 Податкового кодексу України, а тому будь-які залишки товарів та будь-які суми кредиторської заборгованості на початки звітних періодів ним не включались до валових витрат та не впливали на включення чи не включення їх до понесених витрат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного судувід 23 січня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Даною ухвалою в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано від відповідача:

- належним чином засвідчені копії документів та матеріалів, які були використані відповідачем при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018;

- належним чином засвідчені копії документів та матеріали, які були використані відповідачем при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій від 19.06.2018 № 0011781304.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, щоза період діяльності позивача з 01.01.2016 по 31.12.2017 було встановлено націнку для товарної групи – тютюнові вироби у розмірі 7% на реалізацію тютюнових виробів. Так за даними податкових декларацій акцизного податку, що були подані ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік, було встановлено реалізацію підакцизних товарів, а саме: алкогольних напоїв (у тому числі горілка, вино, пиво та інші лікеро-горілчані вироби) в сумі 3 739 668,59 грн., з урахуванням ПДВ та з націнкою на тютюнові вироби – 387 631,58 грн. Натомість, в ході перевірки виявлено заниження позивачем валового доходу за 2016 рік на загальну суму 143 643,33 грн.

Що стосується податкових декларацій акцизного податку, що були подані позивачем за 2017 рік, перевіряючими було встановлено реалізацію підакцизних товарів, а саме: алкогольних напоїв (у тому числі горілка, вино, пиво та інші лікеро-горілчані вироби) в сумі 4 382 339,77 грн., з урахуванням ПДВ та з націнкою на тютюнові вироби – 459728,26 грн. Натомість, в ході перевірки виявлено заниження позивачем валового доходу за 2017 рік на загальну суму 147 322,00 грн.

Таким чином при перевірці правильності визначення витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відобраних в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки, контролюючим органом було встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат на загальну суму 581 051,16 грн., а саме: за 2016 рік в сумі 322 847,32 грн., за 2017 рік в сумі 258 203,84 грн.

Крім того, відповідач вказує про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на суму 823 522,27 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 442 550,10 грн. та за 2017 рік в сумі 380 972,17 грн., що на думку відповідача призвело до заниження ФОП ОСОБА_1 війського збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 12352,83 грн.

Між тим, заниження позивачем валового доходу на суму 242 471,11 грн., за твердженням податкового органу, призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану варість на загальну суму 48 494,00 грн., чим порушено вимоги пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 3 043,00 грн.

Крім того, при перевірці дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог розділу VI Податкового кодексу України за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 перевіряючими було встановлено факт заниження ним суми податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 14 548,30 грн. (за 2016 рік в сумі 7 756,22 грн., за 2017 рік в сумі 8 049,86 грн.) по причині не декларування доходу, отриманого від реалізації підакцизних товарів, чим порушено вимоги підпункту підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України.

Отже, за наявності вказаних порушень відповідач дійшов висновку про правомірність прийняття ним рішення № 0011782304 від 19.06.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018.

Позивач заперечуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з твердженнями, викладеними відповідачем у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив.

У судове засідання, призначене на 08.05.2019, сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, явку своїх представників не забезпечили.

Від представника позивача до суду 08.05.2019 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. На вказаному клопотанні представник відповідача зазначив, що не заперечує проти здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 06.03.2018 № 606 та № 607, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, службовими особами відповідача відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання та на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.02.2018 № 424 була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки позивача № 237/10-36-13-09/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 (далі – Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1 047 969,09 грн., в чому числі: за 2016 в сумі 546 402,51 грн. та за 2017 в сумі 501 566,58 грн., що на думку податкового органу призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 188 634,43 грн., в тому числі: за 2016 в сумі 98 352,45 грн. та за 2017 в сумі 90 281,98 грн.;

- пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, що на думку податкового органу призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 58 460,52 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності позивачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на суму 1 047 969,09 грн., що на думку податкового органу призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 15 719,54 грн.;

- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2016-2017, що на думку податкового органу призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 47 537,00 грн., в тому числі у 2016 на суму 21 777,00 грн., у 2017 – 25 760,00 грн.;

- підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України в частині заниження акцизного податку в сумі 15 851,08 грн., в тому числі: 2016 рік – 7 756,22 грн., 2017 рік – 8 049,86 грн.;

- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не оприбуткування товару, а саме: реалізація товару по безготівковій та готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 73 575,53 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято рішення № 0011782304 від 19.06.2018про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, 19 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській областібула сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018, за даними якої за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 58 460,52 грн.

Не погоджуючись з рішенням № 0011782304 від 19.06.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018 позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, пунктом 162.1. статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1.);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2.);

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3.);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4.).

З аналізу наведених норм вбачається, що Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік витрат фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, при цьому необхідною передумовою для визначення складу витрат є їх пов`язаність з господарською діяльністю та отримання доходу.

Згідно зі ст.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 177.10. ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 (далі - Порядок № 481) передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з п 5 Порядку № 481 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Так, перевіряючи достовірність відображених у декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки показників загального оподатковуваного доходу,відповідачем було виявлено факт реалізації позивачем товарів без відображення доходів від такої реалізації у податковому обліку, що на думку податкового органу призвело до заниження загального оподатковуваного доходу на загальну суму 1 047 969,09 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов встановивши, що між обсягом придбаного товару (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) та залишками товарів станом на перше число року, вартість яких збільшена на розмір націнки, та обсягом реалізації цих же товарів, що відображений у податкових деклараціях з акцизного податку, і обсягом залишків товарів за їх ринковою вартістю на кінець року існує позитивна різниця.

Так за даними Акта перевірки вбачається, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач придбав алкогольні напої та тютюнові вироби, вартість яких з урахуванням націнки у розмірі 30,54% для алкогольних напоїв та 4% для тютюнових виробів склала 3 337 056,94 грн.

Згідно податкової декларації з акцизного податку за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 обсяг реалізації підакцизних товарів станом на 31.12.2016 склав 4251527,44 грн., у тому числі ПДВ, а саме: алкогольних напоїв (у тому числі горіка, вино, пиво та інші лікеро-горілчані вироби) в сумі 3 853 533,41 грн. (з урахуванням ПДВ та націнки 30,54%) та тютюнових виробів в сумі 397 994,03 грн. (з урахуванням ПДВ та націнки 4%).

Встановивши, що різниця між обсягом придбаних підакцизних товарів, вартість яких збільшена на розмір націнки та обсягом реалізації, що зазначений у податковій декларації за 2016 рік становить 109 702,97 грн., контролюючий орган зробив висновок про те, що заниження валового доходу позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 143 643,33 грн.

Крім того, контролюючий орган виявив також розбіжність за 2017 рік, розмір якої склав 112 050,93 грн.

Так за даними, що наведені в Акті перевірки, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивач придбав алкогольні напої та тютюнові вироби, вартість яких з урахуванням націнки у розмірі 30,54 % для алкогольних напоїв та 4% для тютюнових виробів склала 3 841 707,42 грн.

Згідно податкової декларації з акцизного податку за 2017рік ФОП ОСОБА_1 обсяг реалізації підакцизних товарів станом на 31.12.2017 склав 4 925 230,56 грн., у тому числі ПДВ, а саме: алкогольних напоїв (у тому числі горіка, вино, пиво та інші лікеро-горілчані вироби) в сумі 4 461 166,68 грн. (з урахуванням ПДВ та націнки 30,54%) та тютюнових виробів в сумі 474 063,88 грн. (з урахуванням ПДВ та націнки 4%).

Встановивши, що різниця між обсягом придбаних підакцизних товарів, вартість яких збільшена на розмір націнки та обсягом реалізації, що зазначений у податковій декларації за 2017 рік становить 112 050,93 грн., контролюючий орган зробив висновок про те, що заниження валового доходу позивача за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складає 147 322,00 грн.

Викладені обставини стали підставою для висновку про заниження позивачем у період з 2016 по 2017 рік загального оподатковуваного доходу на загальну суму 581 051,16 грн., а саме: за 2016 рік в сумі 322 847,32 грн., за 2017 рік в сумі 258 203,84 грн., та як наслідок про заниження податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, а також слугували підставою для висновку про заниження бази для визначення акцизного податку на 15 851,08 грн., в тому числі: 2016 рік – 7 756,22 грн., 2017 рік – 8 049,86 грн.

Відповідно до п. 7 Порядку № 481 фізичні особи-підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).

Згідно З п. 9 Порядку № 481 дані книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи".

Як свідчать матеріали даної справи, зафіксовані у Книзі обліку доходів і витрат відомості щодо отриманих доходів і, відповідно, витрат, аналогічні даним, зазначеним позивачем у розрахунках податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, та у податкових деклараціях про майновий стан і доходи.

Разом з тим, частиною 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 та п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлюється у розмірі 34,7% визначеної п.2 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску.

Законом України від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок для платників зазначених ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску.

У свою чергу, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За правилами п. п. 85.2, 85.4, 85.7 та 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається зматеріали справи, у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 велася книга обліку доходів і витрат, яка міститься відомості про загальний оподатковуваний дохід позивача за вказаний період.

Відомості про загальний оподатковуваний дохід за 2016 та 2017 рік кореспондують також даним, що знаходяться у фіскальній пам`яті РРО, через який проводились розрахунки за товари/послуги, та узгоджуються з обсягами коштів, що надійшли на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 та підтверджується відповідними банківськими виписками.

Крім того, вподаткових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2017р.р. вказані позивачем суми у повній мірі відповідають первинним документам, про що також свідчить наданий позивачем до податкового органу періодичний звіт за 2016-2017р.р.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, зареєстровано в Міністерствіюстиції України12 квітня 2013 року за № 607/23139 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, пункт 1.4 якого встановлює, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У свою чергу, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).

При цьому, Розділом ІІ Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

У висновку акта документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, Акт перевірки, у свою чергу, не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в охоплений перевіркою період позивачем були отримані доходи, облік яких не був здійснений у графі 2 Книги обліку доходів і витрат.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, фахівці контролюючого органу, визначаючи розмір загального оподатковуваного доходу, не перевіряли платіжних та розрахункових документів, на підставі яких позивачем сформовані задекларовані показники чистого оподатковуваного доходу; контролюючим органом не досліджувався обсяг залишків товарно-матеріальних цінностей станом на початок та кінець звітних (податкових) періодів, охоплених перевіркою.

Натомість контролюючий орган здійснив самостійне визначення умовного числового значення загального оподатковуваного доходу, який мав би отримати позивач, взявши за основу такого розрахунку визначений на власний розсуд розмір націнки на товари, що реалізувались, та довільно визначений обсяг залишків товарно-матеріальних цінностей за вартістю їх реалізації.

Таким чином, з викладеного слідує, що розмір загального оподатковуваного доходу за 2016 та 2017 рік контролюючий орган визначив не шляхом перевірки банківських, платіжних та інших документів, що містять відомості про обсяги коштів, одержаних позивачем, а математично, порівнявши задекларований позивачем показник загального оподатковуваного доходу та обсяг залишків товарів з вартістю придбаних в охопленому перевіркою періоді товарів, збільшеної на довільно визначений розмір націнки.

Тобто, визначений податковим органом показник загального оподатковуваного доходу ґрунтується виключно на умовних значеннях вартості придбаних протягом певного податкового періоду товарів.

При цьому, жодних посилань на об`єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реалізацію позивачем товарів, дохід від чого невідображено у податковому обліку, акт перевірки не містить.

Натомість висновки контролюючого органу про необхідність коригування (збільшення) загального оподатковуваного доходу на позитивне значення різниці між вартістю придбаних протягом звітного (податкового) періоду товарів з урахуванням націнки у розмірі 30,54% для алкогольних напоїв та 7% або 4% % для тютюнових виробів та фактичним обсягом реалізованих товарів чинне законодавство не містить.

Крім того, Порядком ведення книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування, отже залишки товарно-матеріальних цінностей не мають правового значення для цілей визначення чистого оподатковуваного доходу.

Отже, визначення контролюючим органом податкових зобов`язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків, збільшений на розмір торговельної націнки, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Дотримання принципу верховенства права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення більш м`якого покарання, також зазначив, що "одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна із основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. До складових верховенства права слід віднести, зокрема законність, юридичну (правову) визначеність, заборону свавілля, рівність всіх перед законом, дотримання прав людини. При цьому, порушення принципу верховенства права буде мати місце у разі недотримання хоча б однієї з його складових.

Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, суду не надав.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що правові підстави для прийняття рішення № 0011782304 від 19.06.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018 у відповідача були відсутні, а тому дане рішення та вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції № 0.0.1214217387.1 від 17.12.2018, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. слід покласти на Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011771304 від 19.06.2018.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0011782304 від 19.06.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.