Рішення № 93923851, 30.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2020 р. справа № 300/2447/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 19.08.2020 року за № 1084 в частині, наказу від 21.08.2020 року за № 268 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу від 19.08.2020 року за № 1084 в частині, наказу від 21.08.2020 року за № 268 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав неправомірного звільнення зі служби в поліції внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для звільнення його зі служби в поліції були висновки за результатами службового розслідування, в яких відповідач констатував допущення позивачем дисциплінарного проступку та жодним чином не врахував надані позивачем пояснення. Вказує на те, що висновок службового розслідування не відповідає вимогам Порядку проведення службових розслідувань, оскільки не містить обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність позивача. Крім того, висновок підписано особою, яка не була включена до складу дисциплінарної комісії відповідним наказом. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом. Вважає, що застосування відповідачем такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення, не є співрозмірним із вчиненим проступком. З наведених підстав вважає оскаржувані накази таким, що підлягають до скасування та, як наслідок, просить поновити його на посаді стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

09.10.2020 року позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

У зв`язку із усуненням недоліків ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 12.11.2020, відповідно до якого щодо заявлених позовних вимог заперечив (а.с.62-66). Зазначає, що при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем враховано обставини за яких вчинено дисциплінарний проступок та тяжкість такого проступку. Таким чином, при звільненні позивача зі служби в поліції відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

23.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с.92-94).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з листопада 2015 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Наказом відповідача №1084 від 19.08.2020 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції (а.с.26,27).

Згідно з наказом №268 о/с від 21.08.2020 відповідачем реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 (а.с.29).

Прийняттю вказаних наказів слугував висновок службового розслідування призначеного після отримання інформації про те, що по вул. Легенда Карпат в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області автомобіль марки «Ауді А6» білого кольору, вчинив наїзд на двох велосипедистів (а.с.68-76).

В ході службового розслідування встановлено наступні обставини.

01.08.2020 о 16 год. 00 хв. по вул. Легенда Карпат, 1, що в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 1 Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Чонтуляк А. П., керуючи автомобілем марки "Ауді А6" польської реєстрації спільно з пасажиром старшим дільничним офіцером поліції Косівського відділу поліції ОСОБА_1 знаходячись поза службою вчинив наїзд на велосипедистів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому не обравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожню обстановку. Потерпілих швидкою медичною допомогою, яка викликана очевидцями ДТП, доставлено до Косівської ЦРЛ.

В результаті ДТП у гр. ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім`яної частини голови,три садна лівого стегна,струс головного мозку, а в його сина ОСОБА_3 забій грудного відділу хребта, забійна рана лівої гомілки, садина хребта, що підтверджується довідкою Косівської районної лікарні від 01.08.2020.

Водій, старший сержант поліції ОСОБА_4 та пасажир капітан поліції ОСОБА_1 , залишили автомобіль марки "Ауді-А6" номерний знак НОМЕР_1 на місці скоєння ДТП а самі зникли в невідомому напрямку.

02.08.2020 ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові чи усні пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються вищевказаних обставин, однак позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень на підставі статті 63 Конституції України (а.с.82).

Під час проведення службового розслідування були опитані та надали пояснення ОСОБА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , (а.с.77, 78, 80-84).

Опитаний гр. ОСОБА_2 пояснив, що 01.08.2020 близько 16.00 разом із своїм сином ОСОБА_9 , на велосипедах повертались в смт. Кути до м. Косова. Проїжджаючи по узбіччі ділянки дороги державного значення в с. Старі Кути в напрямку м. Косова, останній почув позаду шум автомобіля. Повернувши голову назад побачив як автомобіль зносило по дорозі в їх сторону, однак відреагувати не встиг оскільки все відбулось дуже швидко та даний автомобіль зіткнувся із останніми. Піднявшись та спитавшись сина чи все гаразд, останній повідомив, що його болить передпліччя.

В цей час із автомобіля Ауді А-6 білого кольору на іноземній реєстрації вийшло двоє осіб, один з яких був одягнутий у форменому одязі поліцейського без розпізнавальних знаків який відразу втік в сторону лісового масиву, а інший підійшов та почав говорити «давай домовлятись ...». На такі звернення гр. ОСОБА_2 повідомив, що немає про що домовлятися оскільки дані особи перебувають з явними ознаками сп`яніння та через декілька хвилин зникли у невідомому напрямку зі словами що вони перехожі.

З урахуванням вищевказаних обставин дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Косівського ВП ГУНП від 18.08.2020, яким запропоновано звільнити ОСОБА_1 зі служби (а.с.68-76).

На підставі висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог пп. 1,2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, п. 1, пп. 1, 2, 6 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII та пп. 2 п. 1, п. 2 розділу І, пп. 1, 2 п. 1 розділу II та п. 3 розділу IV Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, згідно наказу №1084 від 19.08.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Косівського ВП ГУНП» відповідачем звільнено зі служби в поліції старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 (а.с.86,87).

21.08.2020 відповідачем винесено наказ №268 о/с по особовому складу згідно якого, звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, відповідно з підпунктом 6 пунктом 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.88).

Вважаючи звільнення незаконним, позивач, оспорюючи факт вчинення ним дисциплінарного проступку, об`єктивність службового розслідування та сувору міру покарання, призначеного за висновками цього розслідування, через свого представника звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 (далі – Закон №580-VIII).

Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону №580-VIII визначено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: “Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки”.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).

У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування – це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Суд зазначає, що 02.08.2020 ОСОБА_1 запропоновано надати письмові чи усні пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин ДТП, однак позивач відмовився від дачі будь-яких пояснень на підставі статті 63 Конституції України (а.с.82).

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту, оскільки такий в подальшому скористався правом на подання письмових пояснень.

Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За припасами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).

Суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов`язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179).

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою вказаних Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції, їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Відтак, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

В той же час, згідно із висновком службового розслідування встановлено, що дії позивача як учасника події, яка мала місце 01.08.2020 о 16 год. 00 хв. по вул. Легенда Карпат, 1, що в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, у результаті якої її учасники дорожньо-транспортної пригоди отримали тілесні ушкодження різного характеру, прямо суперечили наведеним вище нормативним положенням, оскільки ОСОБА_1 , будучи свідком, покинув місце ДТП, не пересвідчився в тому, що внаслідок зіткнення не постраждала людина, а також чи така людина потребує допомоги, не повідомив про даний факт поліцію.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, проведеного відносно позивача, під час розгляду справи не надано.

Відтак, враховуючи встановлені обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачеві, суд погоджується із висновком службового розслідування, яким встановлені достатні підстави для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції.

За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії позивача, які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, невиконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що своїми діями позивач грубо порушив правила етичної поведінки, що покладені в основу інституту підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, а відтак підірвав авторитет до Національної поліції України, викликаючи негативне ставлення громадськості до поліцейських.

Отже, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).

Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви №№ 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

При цьому, суд зауважує, що своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття “дискредитація” перебуває у тісному зв`язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм” та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення – звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 №21-2440а15 та №21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржуваних наказів, відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, зважаючи на те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Смодна, Косівський район, Івано-Франківська область, 78607) до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування наказу від 19.08.2020 року за № 1084 в частині, наказу від 21.08.2020 року за № 268 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.