Рішення № 93923837, 30.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2020 р. справа № 300/3391/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі стаж роботи на посаді лікаря-бактеріолога та зобов`язання зарахувати до загального та спеціального стажу роботи стаж роботи в подвійному розмірі на посаді лікаря-бактеріолога та здійснити перерахунок пенсії, з дати звернення.

30.11.2020 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що працювала в закладах охорони здоров`я, робота в яких пов`язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудники інфекційних хвороб, та відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. На її заяву відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі стаж роботи на посаді лікаря-бактеріолога. Вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача зарахувати до загального та спеціального стажу роботи стаж роботи в подвійному розмірі на посаді лікаря-бактеріолога та здійснити перерахунок пенсії, з її дати звернення.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 12.11.2003, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, з 18.01.2018, являється особою з інвалідністю II групи.

У вересні 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії.

За наслідками розгляду заяви, відповідач листом за №2737-2622/Д-02/8-0900/20 від 16.09.2020, повідомив позивача про те, що ОСОБА_1 отримуєте пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням страхового стажу 53 роки 9 місяців (коефіцієнт страхового стажу - 0,53750) та заробітної плати за період з 01.11.1991 по 31.12.1996, з 01.07.2000 по 29.02.2008, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати – 1, 60859. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України “Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб” № 133 від 19.07.1995 затверджений перелік інфекційних хвороб. Згідно з положенням про відділи небезпечних інфекцій, затвердженим Міністерством охорони здоров`я України 12.04.1982, зазначені структурні підрозділи створюються у протичумних закладах та СЕС. Працівники цих відділів здійснюють заходи у вогнищах особливо небезпечних інфекцій – чуми, холери, СНІДу, туляремії, сказу, сибірки, бруцельозу та інших, виконують роботи з культурами збудника цих інфекційних хвороб. Працівникам зазначених відділів передбачена надбавка за тривалість безперервної роботи, залежно від стажу роботи у цьому відділі, надається щорічна додаткова відпустка. Беручи до уваги сказане, робота у відділах боротьби з особливо небезпечними інфекціями санітарно-епідеміологічних станцій вважається роботою в інфекційних відділеннях. Оскільки, позивач не працювала у відділі особливо небезпечних інфекції) санітарно-епідеміологічної станції та у відділеннях, зазначених в статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то законних підстав для врахування стажу роботи в подвійному розмірі немає.

Відзив відповідача обґрунтований тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» №133 від 19.07.1995, затверджений перелік інфекційних хвороб. Згідно листа Міністерства охорони здоров`я України від 23.07.2004 №10.01.09/891 – до інфекційних відділень відносяться лише відділи з боротьби з особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій. Згідно записів трудової книжки позивач не працювала у відділі з боротьби особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій або у відділеннях, зазначених в статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Долучені копії відповіді КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні» Надвірнянської районної ради від 12.11.2020 №632, довідки КНП «Надвірнянської центральної районної лікарні» Надвірнянської районної ради від 11.08.2020 №337, архівної довідки, виданої Архівним відділом Надвірнянської районної державної адміністрації від 25.08.2020 №А-371/04-01 також не підтверджують, факт роботи позивача у відділі з особливо небезпечних інфекцій санітарно — епідеміологічних станцій або зазначених в статті 60 вказаного Закону. Враховуючи що, позивач не працювала у відділі особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічної станції та у відділеннях, зазначених в статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то законних підстав для врахування стажу роботи в подвійному розмірі немає.

Стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, якою встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таким чином, суд зазначає, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виокремлює медичні заклади робота в яких зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Таким закладами є: лепрозорні і протичумні заклади охорони здоров`я; заклади (відділення) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; інші інфекційні заклади (відділення) охорони здоров`я; патолого-анатомічні і реанімаційні відділення закладів охорони здоров`я; заклади з надання психіатричної допомоги.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд встановив, що згідно записів копії трудової книжки позивач, в період з 01.10.1974 до 11.09.1987 працювала у Надвірнянській районній санітарно-епідеміологічній лікарні на посадах лаборанта, згодом на посаді лікаря-бактеріолога. З 14.09.1987 до 19.06.2017 позивач працювала у Надвірнянській центральній районній лікарні на посаді лікаря-бактеріолога.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 N 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що додається (далі - Перелік N 909).

Відповідно до абзацу 2 Переліку N 909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичні закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторів, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів, - мають право на призначення пенсії за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" черевний тиф, паратифи, дизентерія (шагальоз), сальмонельоз, ієрсініоз, псевдотуберкульоз відносяться до групи небезпечних та особливо небезпечних інфекційних хвороб.

За змістом 33 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров`я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров`я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об`єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 "інфекційний заклад (відділення)" є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Також в роз`яснені Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 № 05.03-18-54/973 зазначено, що бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно - епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України.

Так, працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров`я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов`язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб, що передбачено їх кваліфікаційними характеристиками у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 № 117. Зокрема, зазначено, що лікар - бактеріолог застосовує сучасні методи бактеріологічного обстеження різноманітних об`єктів, планує роботу та аналізує результати досліджень, проводить статистичну обробку даних, робить обґрунтований висновок, несе відповідальність за якість і достовірність результатів бактеріологічних досліджень, забезпечує знешкодження інфекційного матеріалу та інше.

Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 04.08.1983, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28.05.1996, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

Враховуючи, що згідно пункту 4 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, одним із основних завдань державного санітарно-епідеміологічного нагляду є проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей, бактеріологічну лабораторію районної СЕС, в якій працювала позивач, слід вважати інфекційним закладом, який належить до відділень охорони здоров`я, зазначених у статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті.

Таким чином, суд вважає що період роботи позивача у Надвірнянській районній санітарно-епідеміологічній лікарні з 01.10.1974 до 11.09.1987 зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Щодо періоду роботи позивача з 14.09.1987 до 19.06.2017 у Надвірнянській центральній районній лікарні, то суд не встановив, що цей заклад відноситься до медичних закладів, визначених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в якому зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з частиною 5 статті 45 даного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як наслідок, є протиправною відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду її роботи у Надвірнянській районній санітарно-епідеміологічній лікарні з 01.10.1974 до 11.09.1987 до стажу роботи у подвійному розмірі, а для відновлення порушених прав позивача та для належного способу їх відновлення необхідно зобов`язати відповідача зарахувати позивачу стаж роботи у Надвірнянській районній санітарно-епідеміологічній лікарні з 01.10.1974 до 11.09.1987 до стажу роботи у подвійному розмірі та здійснити перерахунок її пенсії згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими частково, відповідно даний адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Частини перша та друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україну встановлюють, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, положеннями якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина3).

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для цілей розподілу судових витрат частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1);

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює обов`язок учасника справи подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно детального опису від 19.11.2020 заявлені до розподілу витрати на професійну правничу допомогу адвоката Брайляк Емілі Ярославівни в цій справі, що сплачені позивачем згідно квитанції № 108 від 19.11.2020 в розмірі 5 500 гривень, складаються з наступного обсягу наданих послуг і виконаних робіт: вивчення матеріалів справи в розмірі 1 000 гривень, підготовки матеріалів для подання позову в розмірі 500 гривень, складання позовної заяви в розмірі 2 000 гривень, представлення інтересів у суду в розмірі 2 000 гривень.

Таким чином, відображена у поданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти розподілу судових витрат на оплату правничої допомоги, зазначає, що витрати на проведення є неспівмірними.

Суд звертає увагу на те, що відповідач заперечуючи проти розподілу у справі таких витрат, та на виконання обов`язку доведення їх неспівмірності, не зазначає жодних даних та відомостей, не наводить аргументів в обґрунтування наявності такої неспівмірності, та не зазначає засобів для її встановлення.

У зв`язку з цим, необхідно зауважити, що згідно з частиною 1 статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Стаття 30 вищевказаного Закону визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, виходячи із засад розумності, обґрунтованості та пропорційності, дотримуючись основних засад (принципів) адміністративного судочинства, до яких пунктом 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено принцип відшкодування витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом робіт (послуг), докази на їх підтвердження та матеріали справи, відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає такі витрати позивача співмірними з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягом, а також значенням справи для сторони.

Одночасно з цим, суд враховує обставини зазначені частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що вказані витрати відповідача пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Однак, враховуючи, що розгляд даної адміністративної справи здійснювався в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань, а позов підлягає задоволенню частково, то належні до сплати витрати позивача на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справи підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1 750 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи у Надвірнянській районній санітарно-епідеміологічній лікарні з 01.10.1974 до 11.09.1987 до стажу роботи у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стаж роботи у Надвірнянській районній санітарно-епідеміологічній лікарні з 01.10.1974 до 11.09.1987 до стажу роботи у подвійному розмірі та здійснити перерахунок її пенсії згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.