Рішення № 93923823, 29.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2020 р. Справа № 300/1839/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 представник позивача звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи за його позовом до Калуської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1). Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 3). Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 4). У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 08.12.2020 за наслідками розгляду адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017 позовні вимоги задоволено повністю.

Під час розгляду справи представництво інтересів позивача на підставі ордеру серії ІФ №072045 на надання правової допомоги здійснював адвокат Булавинець Микола Миколайович.

08.12.2020 в судовому засіданні з розгляду цієї справи та до завершення судових дебатів представник позивача звернувся із заявою про неможливість з поважних причин подання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, клопочачи про вирішення питання розподілу таких витрат в порядку, визначеному статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після подання представником позивача 14.12.2020 заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог з доказами, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат у справі на правничу допомогу, суд в порядку та в межах строків, визначених статтями 143 та 252 Кодексу адміністративного судочинства України призначив 29.12.2020 судове засідання з вирішення вказаного питання.

Учасники справи, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду питання про розподіл судових витрат в судовому засіданні не з`явилися також своїх представників не направили, у зв`язку з чим та на підставі частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув заяву за їх відсутності та, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представником позивача до заяви про розподіл судових витрат долучено докази належних до сплати у зв`язку із розглядом цієї справи витрат на професійну правничу допомогу 9 900 гривень, що підтверджено актом про надання правничої допомоги – розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.12.2020 (а.с.103), договір про надання правничої допомоги від 20.07.2020 (а.с.104-105).

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу у справі, відмовивши в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, яке мотивував тим, що витрати не є співмірними з виконаною роботою (а.с.109-111).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Частини перша та друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україну встановлюють, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, положеннями якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина3).

Оскільки, рішенням суду від 08.12.2020 за наслідками розгляду справи позов задоволено повністю, то понесені ним витрати, що пов`язані з розглядом справи в порядку розподілу судових витрат підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для цілей розподілу судових витрат частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1);

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює обов`язок учасника справи подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В своїй заяві про ухвалення додаткового судового рішення у справі представник позивача подав такий опис, згідно якого заявлені до розподілу витрати на професійну правничу допомогу в цій справі, що підлягають до сплати позивачем на користь адвоката на підставі договору про надання правової допомоги від 20.07.2020 складають 9 900 гривень та визначені розділом ІІІ договору та підлягають сплаті впродовж 25 робочих днів з дня підписання акта про надання правничої допомоги – розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.12.2020.

Згідно вказаного в акті детального опису робіт (наданих послуг) витрати позивача на правничу допомогу адвоката складено на підставі наступного обсягу наданих послуг і виконаних робіт з визначеною вартістю, а саме: проведення консультацій – 1500 гривень, пошук та аналіз актуальної судової практики – 1000 гривень, складання позовної заяви – 3500 гривень, юридичний аналіз відзиву і підготовка та подання відповіді на відзив – 1500 гривень, участь у судових засіданнях 2 400 гривень.

Суд зазначає, що відображені в описі заяви по суті справи подані до суду, судом були розглянуті відповідно до їх змісту та містяться в матеріалах справи, також участь представника позивача в судових засіданнях протягом облікованого часу підтверджується протоколами судових засідань (а.с.2-8, 33-34, 65-66, 89-90).

Таким чином, відображена у поданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти розподілу судових витрат на оплату правничої допомоги, зазначає, що витрати на проведення є неспівмірними.

Суд звертає увагу на те, що відповідач заперечуючи проти розподілу у справі таких витрат, та на виконання обов`язку доведення їх неспівмірності, не зазначає жодних даних та відомостей, не наводить аргументів в обґрунтування наявності такої неспівмірності, та не зазначає засобів для її встановлення.

У зв`язку з цим, необхідно зауважити, що згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Стаття 30 вищевказаного Закону визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, виходячи із засад розумності, обґрунтованості та пропорційності, дотримуючись основних засад (принципів) адміністративного судочинства, до яких пунктом 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено принцип відшкодування витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом робіт (послуг), докази на їх підтвердження та матеріали справи, відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає такі витрати позивача в розмірі 9900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень співмірними з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягом, а також значенням справи для сторони.

Одночасно з цим, суд враховує обставини зазначені частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що вказані витрати відповідача пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також те, що стороною не допущено поведінки, що призвела до затягування розгляду справи.

Таким чином, за наслідками судового розгляду правові та фактичні підстави, заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат підтверджені, заява підлягає задоволенню, а належні до сплати витрати позивача на професійну правничу допомогу в адміністративній справи №300/1839/20 в розмірі 9900 гривень – підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №300/1839/20 задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі №300/1839/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради (індекс 77300, вулиця І. Франка, будинок 1, місто Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33578261) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Остап`юк С.В.