Рішення № 93919094, 24.12.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1541/20

Номер провадження № 2/220/571/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 1 Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РКОПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2020 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою.

Провадження у справі відкрито 09.10.2020 р.

22.12.2020 р. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог позивача.

Короткий зміст вимог заяви з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог

Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 19.11.2013 р. відповідач отримала кредит в сумі 4154 грн. 70 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Під час укладення кредитного договору сторони керувалися ст. 634 ч. 1 ЦК України. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 24.11.2020 року становить 14260 грн. 96 коп., з яких: 3681 грн. 45 коп. заборгованості за кредитом, 4161 грн. 01 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 6418 грн. 50 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Просить стягнути з відповідача вказані суми заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач відзив не надав.

Процедура судового розгляду

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 112-116). Позивач просив справу розглядати без участі його представника (а.с. 2). Від відповідача 24.12.2020 р., до початку розгляду справи, надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій вона заявила про застосування позовної давності. Суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача та представника позивача, враховуючи подані ними заяви, в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін на теперішній час. Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що 19.11.2013 р. на підставі генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукта кредитних карток. Вказаним договором реструктуризовано заборгованість за раніше наданим кредитом (а.с. 12) та згідно п. 2 вказаної Угоди, банк надає відповідачу строковий кредит в сумі 4154 грн. 70 коп. на строк 24 місяці – з 19.11.2013 р. по 30.11.2015 р. шляхом встановлення кредитної лінії на кредитну картку на споживчі потреби в сумі 4154 грн. 70 коп. в обмін на зобов`язання відповідача по поверненню кредита, сплаті відсотків в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку по кредиту в зазначені у заяві, умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця, відповідач повинен надавати банку грошові засоби в сумі 207 грн. 9 коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших витрат в відповідності з правилами та умовами. Дата останнього погашення заборгованості повинна буди не пізніше 30.11.2015 р. Зазначено, що при порушенні відповідачем зобов`язань по погашенню кредиту сплачується штраф в сумі 630 грн. 34 коп (п.п. 2.2), а також пеня, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки (п.п. 2.8). У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с. 13). Вказана Угода підписана відповідачем, її укладання ним не спростовано.

Суду надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, контракт», «Універсальна, голд», проте невідомо, яка саме картка була видана відповідачу, вказаний витяг ним не підписаний, що викликає сумнів у належному ознайомленні відповідача з даними умовами тарифу (а.с. 14).базова % ставка на місяць складає 2,5 %, обов`язковий щомісячний платіж 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більший залишку заборгованості, визначено розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафів та комісії (а.с. 14). Суд звертає увагу, що вказана довідка про умови кредитування підписана відповідачем.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших умов обслуговування рахунків (п.1.1.3.2.3); зміна у дані умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку в випадках, не заборонених діючим законодавством України (п.п. 1.1.6.1), при порушенні клієнтом строків платежів по будь якому з грошових зобов`язань, передбачених даним договором, більш, ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (п.п. 1.1.5.32); згідно п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений 50 років (а.с.15-49). Суд звертає увагу, що у даному документі відсутній підпис відповідача та відсутні докази його ознайомлення зі вказаними умовами кредиту.

Як вбачається з довідки щодо виданих кредитних карток, 19.11.2013 р. відкрито картку НОМЕР_2 на ім`я відповідача; термін дії картки 09/16 (а.с. 11).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , старт карткового рахунку відбувся 19.03.2013 р., в цей же день встановлено кредитний ліміт 4154 грн. 70 коп., який 06.04.20 було зменшено до 0,00 (а.с. 10).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.11.2013 р., станом на 24.11.2020 р. (доданому до уточненої позовної заяви) відповідачу визначено заборгованість у загальній сумі 14260 грн. 96 коп., з яких: 3681 грн. 45 коп. заборгованості за кредитом, 4161 грн. 01 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 6418 грн. 50 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У вказаному розрахунку вказано дату сум погашення за кредитним договором – 27.12.2013 р., 10.01.2014 р., 14.02.2014 р.15.11.2019 р. й надалі. Вказана інформація щодо часу погашення сум за кредитним договором та їх розміру узгоджується з даними про рух коштів на картковому рахунку відповідача.

Відповідно до даних карткового рахунку відповідача та рух коштів, відповідач не активно користувалась вказаною карткою, активні операції відповідача щодо поповнення рахунку після його відкриття були 27.12.2013 р. (поповнення готівкою), 10.01.2014 р. (поповнення готівкою) 14.02.2014 р. (поповнення картки), 15.11.2019 р. (поповнення картки) (а.с. 58-60, 89-93, 102-104)

Згідно з довідкою Головного управління статистики у м.Києві на 12.02.2018 ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано в ЄДРПОУ: 14360570, є юридичною особою, має ліцензію на право надання банківських послуг (а.с. 53,54). У статуті АТ КБ «ПриватБанк» (ідентифікаційний № 14360570), який затверджено 05.06.2019 та погоджено з НБУ 06.09.2019, зазначена його назва: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») (п.1.5) (а.с. 56-57); додана відповідна виписка з ЄДРПОУ (а.с. 55).

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд, дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, умови якого та вимоги законодавства, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини, порушені відповідачем.

Строк дії вказаного кредитного договору (генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості) – до 30.11.2015 р.

Строк дії кредитної картки відповідача на виконання вказаних умов договору – до вересня 2016 р., тобто до 30.09.2016 р. (а.с. 11).

Оскільки відповідач неналежним чином виконувала зобов`язання за кредитним договором, утворилася заборгованість за кредитом, яка не погашена до теперішнього часу, і станом на 24.11.2020 року становить у загальній сумі 14260 грн. 96 коп. Зі вказаної заборгованості: 3681 грн. 45 коп. заборгованості за кредитом, 4161 грн. 01 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 6418 грн. 50 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. При цьому суд зазначає, що після попереднього розрахунку заборгованості, доданої позивачем до первісної позовної заяви, який був зроблений станом на 11.08.2020 р., відповідачем сплачено 10.11.2020 р. -300 грн., які позивач зарахував до погашення пені по вказаній заборгованості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин норми ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Так, споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, а тому Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача - не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.11.2013 р., докази ознайомлення відповідача зі вказаними умовами суду не надані. Отже, пролонгація позовної давності до 50 років, викладена у даних умовах, є безпідставною.

Даний висновок суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03.07.2019 р., а тому інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 02 вересня 2015 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної організації.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, с. Макарівка Великоновосілківського району Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснюється антитерористична операція.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Нарахування пені відповідачу почалося, згідно даних розрахунку заборгованості станом на 24.11.2020 р. та виписки про рух коштів на картці відповідача, 01.10.2014 р., тобто після 14.04.2014 р.

На підставі наведеного, позов в частині стягнення з відповідача пені, заявлений в межах строку дії вказаного законом, задоволенню не підлягає. Й у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з наведених вище підстав.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та відсотками (питання про стягнення штрафу позивачем в уточненій позовній заяві не ставиться), суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як було встановлено договором про реструктуризацію заборгованості між позивачем та відповідачем, строк його дії встановлено до 30.11.2015 р. Строк дії кредитної карти – до 30.09.2016 р. Судом визнано безпідставною пролонгацію кредитного договору позивачем на 50 років, викладену в Умовах та правилах надання банківських послуг, як таку, що не узгоджена з відповідачем, згідно наведених вище обґрунтувань.

Як вбачається з правового висновку ВС від 30.09.2015 р., висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

Згідно правового висновку ВС, викладеного в постанові від 23.11.2016 р. по справі № 6-2104цс16, відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, про порушення свого права на отримання кредитних коштів позивач мав дізнатися 31.10.2019 р., враховуючи, що термін дії кредитної картки на виконання договору був встановлений до 30.09.2016 р.

Оскільки, в період з 14.02.2014 р. по 15.11.2019 р. відповідачем не було внесено жодних платежів, позичав мав право звернутися до суду в межах строку позовної давності до 31.10.2019 р. Внесення відповідачем грошових коштів 15.11.2019 р. на погашення заборгованості було поза межами трирічного строку позовної давності (після 31.10.2019 р.), а отже, у відповідності до положень ч. 1 ст. 264 ЦК України не можна вважати такі дії перериванням строку позовної давності, оскільки неможливо перервати строк, який вже закінчився.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Про застосування позовної давності ОСОБА_1 заявляла клопотання 24.12.2020 р., до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом, а саме стягнення тіла кредиту та відсотків, слід відмовити у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 6418 грн. 50 коп., оскільки на підставі ст. 2 Закону України від 02 вересня 2015 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Визнаючи наявність заборгованості відповідача за тілом кредита та відсотками, станом на 24.11.2020 р. у сумах, вказаних в уточненій позовній заяві, з яких: 3681 грн. 45 коп. заборгованості за кредитом, 4161 грн. 01 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, суд вважає відмовити у цій частині позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РКОПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , про стягнення пені за договором від 19.11.2013 р. б/н за період з 01.10.2014 р. по 24.11.2020 р. – відмовити.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РКОПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, з яких: 3681 грн. 45 коп. заборгованості за кредитом, 4161 грн. 01 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом за договором від 19.11.2013 р. б/н станом на 24.11.2020 р. – відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення направити сторонам протягом двох днів, в електронній формі - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Суддя: О.А. Дурач