Рішення № 93916358, 28.12.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/2129/20

2/662/507/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді - Решетова В. В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 05.02.2015 року у розмірі 21970,94 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 05.02.2015 року. Вказує, що при укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України та відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач умови договору щодо належного виконання зобов`язань порушив, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, які передбачені договором, в зв`язку з чим просить стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість по кредитному договору.

Представник позивача подав заяву, згідно якої просить розглядати справу без його участі, підтримує розмір позовних вимог та просить суд позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнає частково, проти стягнення тіла кредиту не заперечує, але проти заявлених вимог щодо нарахування штрафів та пені, вказав, що банківські умови та правила не підписував, просив зменшити суму пені.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши письмові докази, суд вважає позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між сторонами склалися договірні відносини, щодо надання кредиту та укладено кредитний договір № б/н від 05.02.2015 року. Позивачем було відкрито картковий рахунок, який у подальшому був збільшений до 11000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Однак відповідачем не виконуються вищевказані умови кредитного договору та станом на 24.09.2020 року заборгованість, яку просить стягнути позивач з відповідача за кредитним договором № б/н від 05.02.2015 року становить 21970,94 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредитом – 15673,06 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту – 15673,06 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит – 1043,13 грн.; нарахованої пені – 5254,75 грн.

Кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника, з якої вбачається, що відповідачу було видано кредитну картку, а також Умов та правил надання банківських послуг та «Тарифів Банку».

Представник позивача вважає, що своїм підписом в зазначеній заяві відповідач підтвердив, що він ознайомлений і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг і згоден з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому з матеріалів справи не вбачається та відповідачем заперечується, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої — договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника.

Таким чином суд приходить до висновку, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, які містяться в матеріалах справи, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Банк не довів, що саме надані ним Умови та Правила надання банківських послуг є складовою кредитного договору і що саме їх відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Стосовно стягнення тіла кредиту, у позивача є достатньо правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми непогашення тіла кредиту.

З дослідженого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.02.2015року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 24.09.2020 року заборгованості по тілу кредиту становить 15367,06 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, зважаючи на умови укладеного між сторонами Договору та норми чинного законодавства, з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15673,06 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становила 15673,06 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стягненню також підлягають понесені Банком судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1499,57 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст.12, 76, 77, 141, 82, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.02.2015 року у сумі 15673,06 (п`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" судові витрати у сумі 1499,57 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Суддя В.В. Решетов