Рішення № 93915848, 28.12.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/255/20

№ провадження 2/647/149/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/255/20 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини; третя особа: Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області,

за участю представників сторін:

від третьої особи - представник Служби у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує наступним: ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_3 , батьком дитини записаний ОСОБА_2 . З моменту народження дитина проживає разом з нею, батько дитини проживає окремо. ОСОБА_2 вимагає, щоб дитина проживала разом з ним, що на її думку не буде відповідати інтересам дитини, в результаті чого виник спір щодо місця проживання дитини. ОСОБА_2 схильний до психологічного тиску, характеризується як конфліктний громадянин, притягувався до адміністративної відповідальності за психологічне насильство в сім`ї. В зв`язку з чим просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , за місцем проживання матері: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 28.01.2020 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання призначене на 28.12.2020 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення та особистий підпис зазначений в розписці від 09.12.2020 року. Окрім цього, за клопотанням відповідача ОСОБА_2 судове засідання 09.12.2020 року було відкладено на 28.12.2020 року о 15-00 год. для укладення договору з адвокатом.

Однак, ОСОБА_2 , виходячи з зазначеного вище, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, про укладення угоди з захисником суд не повідомив.

Представник Служби у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації Херсонської в судове засідання не з`явилися, надали суду висновок про доцільність визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 та заяву про розгляд справи за їх відсутності, у якій просять задовольнити позов.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

За приписами статтей 76,81, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, як входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони клопотань у тому числі і про призначення експертизи не заявляли.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За змістом статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Бериславської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з сином - ОСОБА_3 (а.с. 10).

В ході обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вищевказаною адресою проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_6 - батько. ОСОБА_3 проживає без фактичної реєстрації. В будинку 2 житлові кімнати зі зручностями. Дитина разом з матір`ю мешкають в одній кімнаті, мебльованій всіма необхідними речами, дитина має окреме місце для гри, забезпечена необхідним одягом та продуктами харчування (а.с. 11).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за час проживання за адресою АДРЕСА_1 а зарекомендувала себе з позитивної сторони. Працює приватним підприємцем, виховує неповнолітнього сина. Приймає участь у громадському житті міста, скарг та заяв на її поведінку до Бериславської міської ради не надходило. На обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується громадською характеристикою (а.с. 8).

Декларацію з сімейними лікарями, який надає первинну медичну допомогу щодо малолітньої дитини укладено з позивачем ОСОБА_1 (а.с. 51).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує Бериславський дошкільний навчальний заклад №3 (ясла-садок) комбінованого типу Бериславської міської ради з 26.09.2017 року по сьогоднішній час. За час відвідування дитиною закладу питаннями організації побуту, участі в навчально-виховному процесі займається мати - ОСОБА_1 . З грудня 2019 року, батько - ОСОБА_2 до дитячого закладу не з`являвся, не телефонував, не проявляв ініціативи, що підтверджується довідкою виданою завідуючою дошкільного навчального закладу від 06.08.2020 року (а.с. 49).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований в АДРЕСА_2 . За час проживання на території Новобериславської сільської ради Бериславського району зарекомендував себе як конфліктний громадянин. За характером емоційний, неврівноважений, скритний. Скарг на його поведінку до сільської ради не надходило, що підтверджується громадською характеристикою (а.с. 9).

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 20.06.2019 року задоволено частково позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Бериславської РДА про усунення перешкод у спілкуванні дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Визначено такий спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожну середу тижня з 16-00 до 19-00 години та кожну суботу тижня - 10-00 до 19-00 години, з попереднім інформуванням ОСОБА_1 щодо наміру проведення зустрічі з дитиною. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2019 року та до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01.07.2020 року заборгованість по сплаті аліментів становить 25 063, 26 гривень (а.с. 50).

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 29.10.2020 року про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог надала результати дослідження у вигляді думки фахівця, щодо взаємовідносин між батьками та дитиною; характеру прихильності дитини до батьків; доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з ОСОБА_1 . Відповідне дослідження проводилося ОСОБА_8 , яка є провідним фахівцем соціально-психологічної служби Херсонського державного університету, практичний психолог (а.с. 39-48).

За результатами дослідження малолітньої дитини ОСОБА_3 , встановлено, що відношення біологічного батька, ОСОБА_2 , до дитини пасивно ігноруючи, емоційно холодне, відсторонене, це вказує на відсутність батьківських почуттів до дитини. Такі взаємовідносини негативно впливають на психоемоційний стан дитини, у подальшому можуть сприяти виникненню поведінкових і емоційних розладів різного психогенезу. З наданого дослідження встановлено, що проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , позитивно вплине на психоемоційний та психофізіологічний розвиток та сприятиме гармонійному становленню особистості ОСОБА_3 (а.с. 39-48).

Як встановлено в судовому засіданні дитина проживає з матір`ю за адресою

АДРЕСА_1 (орган опіки та піклування) власним висновком підтвердили місце проживання дитини за місцем проживання матері.

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 вказує, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки, має самостійний дохід, належні умови для проживання дитини, піклується про її фізичне та духовне виховання, виховує сина в атмосфері турботи та любові.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд установив, що як батько, так і мати дитини, належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та на роботі, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами. Кожна із сторін має самостійний дохід, який може забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та навчання.

Суд дійшов висновку, що визначальне значення при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини мають інтереси самої дитини.

Також судом враховано, що дитина з народження проживає з матір`ю, має стійки зв`язки у цьому середовищі, при передачі дитини на виховання батька будуть порушені його стійкі, сталенні зв`язки із оточенням, звичним до нього середовищем, що не бути відповідати найкращим інтересам малолітньої дитини. Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч її бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Стаття 8 Конвенції включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вжити такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиття заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року та у справі «Фуска проти Румунії» від 13 липня 2010 року).

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Новегії» від 07 серпня 1996 року).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей. Їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, в межах заявлених вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини; третя особа: Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, 74300, Херсонська область, м.Берислав, пл. Перемоги, 2, ЄДРПОУ 04059987.

Повне рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя В. С. Миргород