Рішення № 93914818, 09.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2458/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління в Одеській області, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «УРКСОЦБАНК», про визнання недійними електронних торгів, скасування акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання майна,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління в Одеській області, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «УРКСОЦБАНК», у якому просить визнати недійсними електронні торги за лотом № 246985 із реалізації предмета іпотеки нежитлового приміщення №500, загальною площею 37,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведені державним підприємством «СЕТАМ» 04 грудня 2017 pоку та оформлені проколом №301485 проведення електронних торгів; скасувати акт про реалізацію предмету іпотеки - нежитлового приміщення №500, загальною площею 37,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який затверджений Другим Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 26 грудня 2017 року; скасувати свідоцтво про придбання предмету іпотеки - нежитлового приміщення №500, загальною площею 37,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: реєстровий №97, виданий 20.01.2018 року, видавник: Кіріченко І.Є., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, було проведено державну реєстрацію прав (запис про право власності 24460474).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 грудня 2017 року на веб-сайті СЕТАМ відбулися електронні торги за лотом №246985 з реалізації предмета іпотеки - нежитлового приміщення №500, загальною площею 37,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаніелектронні торги відбувалися на підставі заявки на реалізацію арештованого майна Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Як вбачається з офіційного сайту ДП «СЕТАМ» вищевказані електронні торги були третіми, перші відбулися 11.09.2017 року, другі – 20.10.2017 року.

Нежитлове приміщення №500, загальною площею 37,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки від 13.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Курканом Н.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3200, виступало засобом забезпечення зобов`язань за Договором відновлюваної кредитної лінії №670/36-302 від 13.06.2007 року.

Примусова реалізація вищевказаного нежитлового приміщення здійснювалася в межах виконавчого провадження ВП 53732152.

Позивач вбачає, що проведення електронних торгів із реалізації зазначеного вище нежитлового приміщення було здійснено з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 (далі – Порядок), на підставі чого вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню акт про реалізацію предмета іпотеки від 26.07.2017 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченком І.Є. 20.01.2018 року.

Так, позивач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 року №3795-VI внесено зміни до статті 49 Закону України «Про іпотеку» шляхом додавання до її змісту частини третьої, відповідно до якої за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50% початкової вартості майна.

Проте, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 року №3795-VI передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір відновлюваної кредитної лінії №670/36-302 було укладено між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» 13.06.2007 року, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом України №3795-VI від 22.09.2011 року, то проведення третіх прилюдних торгів з продажу іпотечного майна відбулося незаконно, оскільки на момент укладення кредитного та іпотечного договорів, а саме 2007 року, Законом України «Про іпотеку» було передбачено проведення лише двох етапів прилюдних торгів із максимальним зниженням вартості іпотечного майна до 25 %.Проведення третіх електронних торгів Законом України 2Про іпотеку» не передбачалося.

З огляду на зазначене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату укладення іпотечного договору.

На думку позивача, всі викладені обставини є підставою для визнання недійсними та скасування протоколу про проведення електронних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2018 року було відкрито провадження за вищевказаним позовом ОСОБА_1 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2018 року було повернуто позивачу заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі зазначеним вище позовом ОСОБА_1

02.04.2018 року представник відповідача ДП «Сетам» надав відзив, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що електронні торги проведені ДП «Сетам» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року. На думку відповідача, позивач не обґрунтував та не довів, як описані ним порушення вплинули на результат торгів та як це порушило його права, оскільки визнання електронних торгів недійсними можливе лише за умови, коли було доведено наявність порушення Порядку саме в момент вчинення правочину на підставі того, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки підставою виникнення правовідносин сторін у справі є не кредитний договір, а невиконання позивачем зобов`язань, передбачених кредитним договором, то дія пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №3795-VI на вказані правовідносини не поширюється, а застосуванню підлягають норми Закону України «Про іпотеку», чинні на момент проведення електронних торгів (т.1, а.с.81-94).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2018 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання недійсними електронних торгів, скасування акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання майна.

Ухвалою Приморського районного суду від 09.07.2018 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 та зупинено провадження у справі № 522/2458/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання недійсними електронних торгів, скасування акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання майна, до набрання законної сили рішенням по цивільній справі №522/6513/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на незаконність дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області відносно дій державного виконавця Крецул В.А., зацікавлена особа – ПАТ «Укрсоцбанк».

Ухвалою Приморського районного суду від 06.11.2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було відновлено.

Ухвалою Приморського районного суду від 04.11.2019 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Борогана В.В. та витребувано з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65026, м.Одеса, вул. Пастера, 58) належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №53732152, боржником за яким є ОСОБА_1 .

13.03.2020 року на адресу суду на виконання ухвали від 04.11.2019 року надійшли матеріали виконавчого провадження №53732152, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Борогана В.В. надійшла до суду заява, у якій він позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та слухати справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача ДП «Сетам» у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі та слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату та час засідання сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, сповіщалася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій заперечував проти задоволення позовної заяви та просив слухати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що 13.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого було ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №670/36-302, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді поновлюваної лінії у сумі 74000,00 доларів США на споживчі потреби та сплату страхових платежів, зі сплатою 13 % річних (т.1, а.с.22-24).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 та Банк 13.06.2007 року уклали іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченком Н.В., за реєстраційним номером 3260, та за умовами яких ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,4 кв.м. (т.1, а.с.20-21).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору №670/36-302 від 13.06.2007 року Банк звернувся до суду за захистом своїх прав та просив суд стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2016 року по справі №1522/6513/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 9, за Договором відновлювальної кредитної лінії №670/36-302 від 13.06.2007 року у загальній сумі 120679,13 доларів США, що еквівалентно 1903259,54 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,4 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.

Зазначене Рішення суду набрало законної сили 21.12.2016 року. За вказаним судовим рішенням 16.03.2017 року Приморським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист по справі №522/6513/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,4 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження (т.2, а.с.95-96).

На підставі зазначеного виконавчого листа №522/6513/15-ц та заяви представника стягувача - ПАТ «Укрсоцбанк» державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Крецулом В.А. 07.04.2017 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №53732152 про звернення стягнення в рахунок часткового погашення перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 9, за Договором відновлювальної кредитної лінії №670/36-302 від 13.06.2007 року у загальній сумі 120679,13 доларів США, що еквівалентно 1903259,54 гривень, на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення №500, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,4 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження. (т.2, а.с.117-118).

Постановою державного виконавця Крецула В.А. від 11.05.2017 року було проведено опис та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 37,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.188-190).

Постановою державного виконавця від 08.06.2017 року в рамках згаданого виконавчого провадження призначено ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада» як суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому проваджені з примусового виконання рішення суду та зобов`язано надати звіт про оцінку майна, а саме нежитлового приміщення №500 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.119)

11.07.2017 року ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада» виготовлено звіт про оцінку спірного нежитлового приміщення, відповідно до якого його ринкова вартість становить 782583,00 грн. на день складення звіту (т.2, а.с.120-121).

Вказаний звіт учасниками виконавчого провадження в судовому порядку не оскаржувався.

Начальником Приморського ВДВС м. Одеса Шуляченком М.Б. 08.08.2017 року подано керівнику Одеської філії ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна для внесення до системи «СЕТАМ» нежитлового приміщення №500 за адресою: АДРЕСА_1 , та визначено її вартість 782583,00 грн. (т.2, а.с.134-135).

Згідно з актом державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Крецула В.А. №53732152 від 26.12.2017 року ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , придбала предмет іпотеки за ціною 723106,66 грн. (т.2, а.с.128-129).

Згідно з протоколом про проведення електронних торгів №301485 від 04.12.2017 року переможцем електронних торгів вищевказаного нерухомого майна визнано ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (т.2, а.с.131-132а).

20.01.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченком І.Є. на підставі вищевказаного акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 37,4 кв.м., вартістю 723106,66 гривень.

Так, примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Спірні правовідносини регулюються такими актами цивільного законодавства (в редакціях чинних на момент проведення прилюдних торгів): ЦК України; Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-XIII); Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV); Законом України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, (далі - Тимчасове положення, Положення № 68/5); Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 656/5); Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

За статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на приписи статей 42, 61 Закону № 1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунку) та примусовій реалізації. За загальним правилом (частина перша статті 61 Закону № 606-XIV) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Дотримуючись висновку, наведеного в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року (справа № 6-116цс12), суд вважає, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів – це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим Закон № 1404-VІІІ допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача – учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на електронних та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина шоста статті 60 Закону № 1404-VІІІ).

При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 60 цього Закону).

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на відповідну особу, то ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням цієї особи і державного виконавця як відповідачів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закон України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно приписів ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Починаючи з 05.10.2016 набрав чинність Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII від 02.06.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусова реалізація заставного майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин (врегульованих Законами України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.

Отже, суд приходить до висновку, що з огляду на зміни у законодавстві, що належить застосуванню у спірних правовідносинах, реалізація заставленого майна повинна регулюватися та здійснюватись у відповідності з нормативними актами, чинними на час виникнення таких дій, а саме: на час організації та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у даній справі № 908/324/17.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно врегульовані приписами статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.

Так, приписами частин 4, 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Аналогічні приписи також містились в частинах 5, 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999.

Приписами частин 1, 2 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядок проведення електронних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 (далі – Порядок). Даний порядок набрав чинності 05.10.2016 року.

Згідно пункту 2 наказу Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 Державне підприємство «Сетам» уповноважено, зокрема, на здійснення заходів на організацію та проведення електронних торгів та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим цим наказом.

За змістом пункту 2 розділу ІІ Порядку якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

В пункті 2 розділу ІV «Порядок реєстрації учасників електронних торгів» цього Порядку визначено, що для участі в електронних торгах учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Система автоматично завершує реєстрацію учасника та надає йому відповідний доступ до участі у торгах негайно після підтвердження Організатором сплати сум гарантійного внеску, а за лотами, де така сплата не вимагається, одразу після належного заповнення заявки учасника.

В розділі VІІ Порядку врегульовано особливості реалізації окремих видів майна. Так, відповідно до пункту 2 даного розділу реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів.

Згідно статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.

В абзаці 15 пункту 2 розділу VІІ Порядку зазначено, що зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку».

В статті 49 Закону України «Про іпотеку» визначено права та обов`язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. До статті 49 Закону України «Про іпотеку» неодноразово вносилися зміни: Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 3201-IV від 15.12.2005, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 2435-VI від 06.07.2010, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг” № 3795-VI від 22.09.2011, Законом України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016.

Згідно з частиною 1 статті 49 цього Закону (із змінами, внесеними згідно із Законами №3201-IV від 15.12.2005, № 2435-VI від 06.07.2010) встановлено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Приписами частини 2 статті 49 Закону України “Про іпотеку” (із змінами внесеними згідно з Законом №3201-IV від 15.12.2005) у редакції, яка була чинною на момент укладення кредитного та іпотечного договорів (13.06.2007 року), передбачалося: якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VІ від 22.09.2011, зокрема, доповнено частину 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку», реченнями такого змісту: «Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна».

При цьому, пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VІ передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, відноситься до змін, які внесено даним Законом до тих, законодавчих актів України, зокрема до Цивільного кодексу України в частині, що стосуються саме кредитних договорів. Зміни ж внесені цим Законом до вищезазначеної статті 49 Закону України «Про іпотеку» стосуються не кредитних правовідносин (договорів), а прав іпотекодержателя під час здійснення процедури одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року внесено зміни до частини другої статті 49 Закону України «Про іпотеку», а саме: у другому реченні слова «може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків» замінено словами «становить 80 відсотків»; у четвертому реченні слова «може бути зменшена не більш як на 50 відсотків» замінено словами «становить 70 відсотків».

Так, частиною 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діє з 05.10.2016 та була чинною на час проведення електронних торгів, визначено: якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.

Суд встановив, що згідно з заявкою начальника Приморського ВДВС м. Одеса Шуляченка М.Б. на реалізацію арештованого майна від 08.08.2017 року Одеській філії ДП «СЕТАМ» передано на реалізацію нежитлове приміщення №500 за адресою: АДРЕСА_1 , з визначеною вартістю 782583,00 грн.

З акта від 11.05.2017 року вбачається, що вищевказане нерухоме майно (предмет іпотеки) описано та на нього накладено арешт.

Електронні торги були призначені на 04.12.2017 року на 09 год. 00 хв.

З протоколу №301485 від 04.12.2017 року встановлено, що переможцем електронних торгів вищевказаного нерухомого майна визнано ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що реалізація предмету іпотеки на третіх торгах відбулась у відповідності з вимогами статті 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції на час проведення спірних торгів.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 393 ЦК України зазначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факти, які б свідчили, що процедура переходу права власності не відповідає закону та при її проведенні порушені його права як власника, а отже його посилання як на підставу позову на ст.ст. 321, 328, 393 ЦК України є необґрунтованими та не доведеними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління в Одеській області, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «УРКСОЦБАНК» про визнання недійними електронних торгів, скасування акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання майна, не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 89, 258-259, 263, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління в Одеській області, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «УРКСОЦБАНК» про визнання недійними електронних торгів, скасування акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання майна, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та проголошено 18.12.2020 року.

Суддя Л.С. Єршова