Рішення № 93913562, 24.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10154/19

Провадження № 2/947/569/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова Світлана Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю « Морський клуб ТЦФ», про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про заборону, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 11.05.2019 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ «Фідобанк», третя особа приватний нотаріус Решетнікова С.І. про визнання недійсним договору іпотеки №4930, посвідчений 25.12.2007 року, укладений між ВАТ « Ерстебанк» та ОСОБА_1 та скасування записів про заборону розпорядження іпотечним майном.

16.01.2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, згідно якої окрім первинних вимог позивач заявив вимоги щодо визнання недійсним кредитний договір №011/0321/10/08460 від 25.12.2007 року, укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та визнання недійсним генеральної угоди №10.01-40/289 від 25.12.2007 року укладеної між ВАТ «Ерсте Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.11.2020 року закрито провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Фідобанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова Світлана Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю « Морський клуб ТЦФ», про визнання недійсним кредитний договір №011/0321/10/08460 від 25.12.2007 року, укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та визнання недійсним генеральної угоди №10.01-40/289 від 25.12.2007 року укладеної між ВАТ «Ерсте Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недійсною, у зв`язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства а даний спір повинен розглядатись у порядку господарського судочинства та продовжено розгляд цивільної справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Фідобанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова Світлана Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю « Морський клуб ТЦФ», про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про заборону.

Позивача надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю та надав додаткові письмові пояснення по суті позову та відповідь на відзив відповідача ПАТ « Фідобанк».

Представник третій особи на боці позивача ТОВ « Морський клуб ТЦФ» подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю та письмові пояснення по суті справи та щодо відзиву відповідача ПАТ « Фідобанк».

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова С.І. подала письмові пояснення по суті справи в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог враховуючи наявність апостилю на довіреності , яка була нею використана під час засвідчення повноважень представника іпотекодавця.

Представник відповідача ПАТ « Фідобанк» подав відзив на позов в якому заперечував проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим та недоведеним а також посилаючись на обставини встановлені судами при розгляді інших справ в яких було встановлено відповідність законодавству України довіреності від 07.12.2007 року, яка посвідчена нотаріусом Маг. Йоганнес Кореном, заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року та апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07 та не з`являвся в останні судові засіданні яки проводились за його клопотанням у режимі відеоконференції.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду визначеної у постанові від 20.04.2020 року по справі №520/5083/16ц якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як встановлено у судовому засіданні Верховним Судом по справі № 1512/3099/2012-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі – ПАТ «Фідобанк»), третя особа – ОСОБА_2 , про визнання недійними кредитного договору № 011\0321\10\08460 та генеральної кредитної угоди 10.01-40\289, які укладені 25 грудня 2007 року з підстав того, що ОСОБА_2 від його імені за довіреністю представляв його інтереси, у тому числі, ним були укладанні договори із Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі – ПАТ «Ерсте Банк»), проте він не уповноважував довіреністю ОСОБА_2 представляти його інтереси, у тому числі і при укладанні договорів із ПАТ «Ерсте Банк» , встановлені певні обставини, яки відображені у постанові ВС від 25 вересня 2019 року.

Так Верховним Судом було встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Ертсте Банк» (далі – ВАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 (в особі його представника

ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 07 грудня 2007 року) укладено 25 грудня 2007 року генеральну кредитну угоду № 10.01-40/289 та в її рамках кредитний договір № 011/0321/10/08460, відповідно до умов яких позивачу надавався кредит у сумі 610 000,00 доларів США для рефінансування залишку заборгованості за кредитом, який отриманий позичальником у ТзОВ «СоцКом Банк» (кредитний договір від 20 серпня 2007 року № 014//1-795). Ці документи з боку позивача були підписані ОСОБА_2 на підставі довіреності від 07 грудня 2007 року, посвідченої нотаріусом в Австрії.

25 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та позивачем укладено додаткову угоду

№ 1 до кредитного договору № 011/0321/10/08460 у частині визначення порядку погашення заборгованості. Ця угода укладалась і підписувалась позичальником ОСОБА_3 особисто.

24 грудня 2008 року між банком та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до генеральної кредитної угоди № 1001-40/289, якою зменшено ліміт кредитування. Цю додаткову угоду укладав і підписував особисто ОСОБА_4 .

Додатковою угодою № 3 до кредитного договору № 011/0321/10/08460, укладеною 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_5 , що діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 грудня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т. Ю., та ПАТ «Ерсте Банк» внесено зміни до кредитного договору у частині визначення строку його дії та розміру ліміту заборгованості.

Додатковою угодою № 2 до генеральної кредитної угоди № 10.01-40/289, укладеною 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 , в особі представника – Таргоніна Д. М., що діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 грудня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т. Ю., та ПАТ «Ерсте Банк» внесено зміни до генеральної кредитної угоди про дострокове припинення строку дії Генеральної кредитної угоди у зв`язку із зміною позичальника по кредитному договору.

Додатковою угодою № 4 до кредитного договору № 011/0321/10/08460 укладеною

14 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_5 , що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04 грудня 2009 року,

ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_6 змінено сторону у зобов`язанні, на підставі чого ОСОБА_4 був виведений як сторона із кредитного договору, а позичальником стала ОСОБА_6 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 19 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2013 року, встановлено, що довіреності на ім`я ОСОБА_5 04 грудня 2009 року підписано самим ОСОБА_7 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року, яким встановлено, що довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яка видана ОСОБА_7 від 07 грудня 2007 року та посвідчена Маг. ОСОБА_8 , заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року, апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07 оформлена відповідно до вимог діючого на той час законодавства.

На підставі зазначених обставин верховним Судом було зроблений висновок про залишення без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року у складі судді Калашнікової О. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 82 ЦК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того 25 грудня 2007 року ВАТ «Ерсте Банк» (іпотекодержатель) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої доктором ОСОБА_9 , громадським нотаріусом, ОСОБА_10 ), 11 грудня 2007 року уклали договір іпотеки № 10.01-40/289/1, посвідчений Решетніковою С.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 4931к та № 4932к.

Предметом іпотеки за іпотечним договором було наступне нерухоме майно: садовий будинок АДРЕСА_1 , площею 0,0296 га, кадастровий номер 5110136900:34:012:0153, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 1.2.1 іпотечного договору, вказаний садовий будинок був переданий в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_2 в сумі 610 000 доларів США. Власником зазначеного іпотечного майна є позивач ОСОБА_1 .

Раніше у серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Фідобанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетнікової С.І. про визнання недійсним договору іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2015 року по справі 520/10566/14ц позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки № 10.01-40/289/1, укладений 25 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І., зареєстрований в реєстрі за № 4930к.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Фідобанк» було задоволено. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 липня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Фідобанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетнікової С.І. про визнання недійсним договору іпотеки № 10.01-40/289/1, укладеного 25 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І., зареєстрованого в реєстрі за № 4930к., - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» судовий збір в сумі 121,80 гривень.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яка посвідчена Маг. ОСОБА_8 , заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року, апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07, відповідає вимогам норм матеріального права, а представник ОСОБА_2 при укладенні спірного договору іпотеки діяв в межах наданих йому повноважень, тому, були відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним згідно ст.ст.203, 215 ЦК України.

02 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, в якій просить його скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2015 року залишити в силі.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що у судовому засіданні Голосіївського районного суду м. Києва 23 жовтня 2018 року йому стало відомо, що на адресу вказаного суду надійшла відповідь з Австрії щодо посвідчення та видачі заявником довіреності у м. Грац, Австрія, де вказується, що приватний нотаріус, який нібито посвідчував довіреність, давно не працює у нотаріальній конторі, жодного доказу про видачу довіреності у нотаріальних книгах не міститься. ОСОБА_1 вважав, що вказане є доказом того, що він спірну довіреність не видавав, нотаріуса ніколи не бачив і не їздив до нього для оформлення вказаної довіреності. Крім того, нововиявленою обставиною у справі ОСОБА_1 вважав Висновок науково-правової експертизи від 05 січня 2018 року, складеної на виконання постанови слідчого від 23 листопада 2017 року у кримінальному провадженні №12012170480000063, згідно якої експертом було встановлено, що довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яка посвідчена Маг. ОСОБА_8 , заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року, апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07, не відповідає вимогам законодавства України та Австрії.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2019 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 03.11.2015 року, з зазначенням наступного:

обставина, на яку посилається заявник ОСОБА_1 , зокрема на наявність висновку науково-правової експертизи від 05 січня 2018 року, за своєю правовою природою не є нововиявленою, і не дає підстав для перегляду у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року, оскільки на час ухвалення судового рішення вказаного висновку не існувало. Так, вказана відповідь з м. Грац (Австрія), на яку посилається заявник, надійшла на адресу Голосіївського районного суду м. Києва 08 лютого 2018 року, тобто після ухвалення рішення апеляційним судом Одеської області - 03 листопада 2015 року, що також унеможливлює вважати вказану відповідь нововиявленою обставиною. Таким чином, повторне вирішення питання щодо правомірності видачі довіреності від 07 грудня 2007 року на підставі нових доказів, які виникли у 2018 році, не може бути підставою для перегляду рішення апеляційного суду Одеської області, ухваленого 03 листопада 2015 року, однак, може бути підставою для звернення заявника із відповідним позовом до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки №4930, посвідчений 25.12.2007 року, укладений між ВАТ « Ерстебанк» та ОСОБА_1 та скасування записів про заборону розпорядження іпотечним майном з посиланням на наявність відповіді з Австрії щодо посвідчення та видачі заявником довіреності у м. Грац, Австрія, де вказується, що приватний нотаріус, який нібито посвідчував довіреність, давно не працює у нотаріальній конторі, жодного доказу про видачу довіреності у нотаріальних книгах не міститься а також на висновок науково-правової експертизи від 05 січня 2018 року, складеної на виконання постанови слідчого від 23 листопада 2017 року у кримінальному провадженні №12012170480000063, згідно якої експертом було встановлено, що довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яка посвідчена Маг. ОСОБА_8 , заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року, апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07, не відповідає вимогам законодавства України та Австрії, є новою підставою для розгляду позовних вимог ОСОБА_11 та не є тотожними до позовних вимог яки розглянуті у справі 520/10566/14ц та по яким відмовлено у задоволені позову.

Крім того при розгляді даного позову суд приймає до уваги, що згідно ч. 7 ст..82 ЦПК правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини щодо визнання правочину недійним та застосування наслідків недійсності правочину врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК).

Згідно з вимогами стст.202-204 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність з підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст.215 ЦК).

За змістом ч.1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (

В даному випадку предметом розгляду справи є договір іпотеки, яки укладено між банком як іпотекодержателем та власником майна як іпотекодавцем.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК ).

У відповідності до ч.1 ст. 572 ЦК в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином при укладенні договору іпотеки, як окремого виду застави, для правочину застосовуються звичайні вимоги в тому числі і наявність необхідного вільного волевиявлення учасника правочину яке відповідає його внутрішньої волі.

Складність даного предмету спору є факт того, що волевиявлення учасника правочину було визначено представником діючим від його імені та по поручительству на підставі довіреності.

Таким чином наявність волевиявлення власника майна яке по договору іпотеки передано у заставу можливо встановити лише саме під час складення довіреності якою було доручено представнику вчиняти правочин.

Так згідно ч.1 ст. 237 ЦК представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст. 244 ЦК представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин ( ч.1 ст. 245 ЦК ).

За змістом довіреності на розпорядження майном від 07.12.2007 року, яке посвідчено нотаріусом Маг. Йоганнес Кореном, заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року та апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 укладати та підписувати договори кредиту та договори іпотеки ( а/с 38).

Згідно відповіді Президента земельного суду Граца в цивільних справах Австрійської Республікі від 27 лютого 2018 року на прохання надання правової допомоги повідомлено про те що нотаріус Др. ОСОБА_12 більше не працює а відновити записи в Управлінні юстиції не можливо ( а/с 36).

Відповідно до висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України №126/1-а від 03.01.2018 року ( а/с 46) спірна довіреність не відповідає вимогам законодавства України, що діяло на грудень 2007 року по формі та не відповідає вимогам законодавства Австрії як по формі так і по змісту.

При розгляді даної справи судом враховується баланс інтересів між іпотекодержателем який забезпечив належне виконання умов кредитного договору іпотекою, та права якого і частині забезпечення зобов`язань будуть порушені у випадку визнання іпотечного договору недійсним та власником майна, який вважаючи що його права власності порушені тим, що без його вільного волевиявлення належне йому майно стало предметом іпотечного зобов`язання.

При розгляді даного питання суд також приймає до уваги, що згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку позивача надані докази невідповідності довіреності законодавству України та Австрії а з боку сторони відповідача фактично лише посилання на наявні рішення суду якими встановлена дійсність та відповідність довіреності від 07.12.2007 року, яка посвідчено нотаріусом Маг. Йоганнес Кореном, заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року та апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07 законодавству України.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що у судовму засіданні доведено факт невідповідності довіреності від 07.12.2007 року, яка посвідчено нотаріусом Маг. Йоганнес Кореном, заступником громадського нотаріуса доктора Гаральда Прауна 11 грудня 2007 року та апостильована Окружним судом у громадських справах м. Грац, Австрія 12 грудня 2007 року за № 9266-25/07 законодавству України та Австрії а тому , на думку суду, наявні суттєві сумніви у дійсному волевиявленню з боку ОСОБА_1 на бажання укласти оспорюваний іпотечний договір та доручення ОСОБА_2 на представництво його інтересів під час укладання правочину, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору іпотеки № 4930, посвідченого 25.12.2007 приватним нотаріусом м. Києва Решетнікової С.І., між ВАТ «ЕрстеБанк» та іпотекодавцем ОСОБА_1 , державний реєстр іпотек, № 6313512 від 25.12.2007 року, та як наслідок застосування недійсності правочину скасування записів про6 - заборону: реєстраційний номер обтяження 6313297, зареєстровану 25.12.2007 приватним нотаріусом Решетнікової С.І., реєстровий № 4930к, садового будинку, житлової площі 74.8 кв.м, загальної площі 212.5 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 власник: ОСОБА_1 , заборона від 25.12.2007 року за реєстровим № 4931 к; - заборону: реєстраційний номер обтяження 6313495, зареєстровану 25.12.2007 приватним нотаріусом Решетнікової С.І., реєстровий № 4930к, земельної ділянки, площею 0,0296, за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер; 5110136900:34:012:0153 власник: ОСОБА_1 , заборона від 25.12.2007 року за реєстровим № 3932к; - заборону: реєстраційний номер обтяження 6313512, зареєстровану 25.12.2007 приватним нотаріусом Решетнікової С.І., реєстровий № 4930к, садового будинку, житлової площею 74.8 кв.м, загальною площею 212,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,0296, за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер; 5110136900:34:012:0153 власник: ОСОБА_1 , з розміром основного зобов`язання: 610000,00 доларів США, додаткові дані: заборона від 25.12.2007 року за реєстровим № 4931к,3932к.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання : АДРЕСА_3 ) до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016 , місце реєстрації: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Решетнікова Світлана Іванівна ( місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» ( код ЄДРПОУ 30256779, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6 ) про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про заборону.

Визнати недійсним договір іпотеки № 4930, посвідчений 25.12.2007 приватним нотаріусом м. Києва Решетнікової С.І., між ВАТ «ЕрстеБанк» та іпотекодавцем ОСОБА_1 , державний реєстр іпотек, № 6313512 від 25.12.2007 року.

Скасування запис про заборону: реєстраційний номер обтяження 6313297, зареєстровану 25.12.2007 приватним нотаріусом Решетнікової С.І., реєстровий № 4930к, садового будинку, житлової площі 74.8 кв.м, загальної площі 212.5 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 власник: ОСОБА_1 , заборона від 25.12.2007 року за реєстровим № 4931 к.

Скасувати запис про заборону: реєстраційний номер обтяження 6313495, зареєстровану 25.12.2007 приватним нотаріусом Решетнікової С.І., реєстровий № 4930к, земельної ділянки, площею 0,0296, за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер; 5110136900:34:012:0153 власник: ОСОБА_1 , заборона від 25.12.2007 року за реєстровим № 3932к.

Скасувати запис про заборону: реєстраційний номер обтяження 6313512, зареєстровану 25.12.2007 приватним нотаріусом Решетнікової С.І., реєстровий № 4930к, садового будинку, житлової площею 74.8 кв.м, загальною площею 212,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,0296, за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер; 5110136900:34:012:0153 власник: ОСОБА_1 , з розміром основного зобов`язання: 610000,00 доларів США, додаткові дані: заборона від 25.12.2007 року за реєстровим № 4931к,3932к

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.12.2020 року.

Суддя Луняченко В. О.