Рішення № 93913256, 29.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 29.12.2020

Справа № 501/767/20

2/501/761/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області в м.Чорноморську цивільну справу за

позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

1. Виклад позиції позивача.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.10.2010 року в сумі 59301,43 грн. та судові витрати.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим 14.10.2010 року підписала заяву та отримала кредит у розмірі 26500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифам банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.5 та п.2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідач як власник карткового рахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно договору.

Представник позивача вказує в позові, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 10.01.2020 виникла заборгованість в сумі 59301,43 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44248,84 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 5177,80 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4661,77 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 1912,95 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2800,07 грн.

ОСОБА_1 26.11.2020 надала до суду відзив на позов (а.с.123-124), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість, заборгованість за кредитним договором станом на 23.11.2020 зменшилась.

Представник позивача 21.12.2020 надав до суду відповідь на відзив, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона погасила заборгованість за кредитним договором.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачка була належним чином сповіщена про день і час судового розгляду справи, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 03.03.2020 року цивільну справу розподілено судді Петрюченко М.І. (а.с.44).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 20.03.2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с.49-50).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 16.04.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.74-75).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим 14.10.2010 року підписала заяву та отримала кредит у розмірі 26500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% в місяць з розрахунку 360 днів у році (а.с.15).

Одночасно відповідач ознайомилась з умовами кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільговий період. В довідці зазначено, що відповідач отримує кредитну карту з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% в місяць з розрахунку 360 днів у році. Розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа, наступного за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (1)=базова процентна ставка по договору)/30-нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць нараховується один раз в місяць, при наявності прострочки і по кредиту і по процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше. Штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів становить 500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 14.10.2010 року, укладеного між відповідачем та позивачем, станом на 10.01.2020 виникла заборгованість в сумі 59301,43 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44248,84 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 5177,80 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4661,77 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 1912,95 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2800,07 грн. (а.с.5-14).

V. Оцінка Суду.

Враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначено вище, відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої він отримав кредитну картку «Універсальна».

Відповідно до вказаної заяви відповідач погодив, що він разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач підписав анкету заяву, в якій зазначив, що ознайомився з умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», яка містить умови щодо розміру процентної ставки - 3,0% в місяць, порядку нарахування та сплати процентів, порядку погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = (пеня1)+ (пеня2)= (базова відсоткова ставка за договором) / 30-нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.; штраф при порушенні строків по будь-якому із платежів більш ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

Відповідно до розрахунку банку, заборгованість відповідача по тілу кредиту станом на 10.01.2020 складає 49426,64 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту складає 44248,84 грн.

В позові позивач зазначає, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 26500,00 грн. та надав на підтвердженні цього довідку про зміну умов кредитування (а.с.87).

Доказів того, що у подальшому збільшувався кредитний ліміт позивачем до суду не надано.

Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.11.2020, ОСОБА_1 станом на 23.11.2020 року має заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 34456,32 грн. та 5402,07 грн. (а.с.132).

Разом з тим, з квитанцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.12.2020 року №RC_PGW45P7MHH94VWJ23M про сплату боргу в сумі 34930,00 грн. та від 16.12.2020 року №RC_PGW45P7MSVMIG6NYY2F про сплату боргу в сумі 2495,00 грн. у ОСОБА_1 станом на 16.12.2020 року не має заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Таким чином, виходячи з того, що заборгованість перед позивачем за кредитним договором від 14.10.2020 року № б/н на день розгляду справи відповідачем погашена в повному обсязі, тому в задоволенні позовних вимог з цих підстав слід відмовити.

Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів за користування кредитом.

Як було зазначено, в довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» сторони погодили проценти в розмірі 3,0% в місяць, що становить 36,00% річних.

Як вбачається з наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку, банк обраховував проценти за користування кредитом за різними ставками: 30,00 % річних, 34,80% річних, 36,00 % річних, 42,00% річних, 43,20% річних, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду».

Також у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь банку пені та штрафу (процентної складової), оскільки такі суми розраховані банком з урахуванням розміру процентів за ставками, що не були погоджені сторонами.

За таких обставин суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» з мотивів та підстав, викладених вище.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем до позову Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за наслідком розгляду справи №342/180/17-ц.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко