Рішення № 93911463, 29.12.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2993/20

Провадження № 2/484/1305/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання – Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області; треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

14.09.2020 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що 20.03.1998 року між його батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, який було посвідчено завідуючим Першої Первомайської державної нотаріальної контори Токарчуком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1-789.

Відповідно до змісту вказаного договору ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , продали, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому 19 грудня 2001 року між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 було укладено Договір дарування квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 718.

У відповідності до умов вказаного договору, позивачем, як обдарованим, було набуто у власність зазначену вище квартиру АДРЕСА_2 , яка складала 1/4 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_3 .

Разом з тим, ані вказаним вище Договором купівлі продажу від 20.03.1998 року, ані Договором дарування від 19.12.2001 року, між сторонами вказаних угод не вирішувалося питання переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташовано зазначений об`єкт нерухомості, оскільки чинне на той час законодавство цього не вимагало.

Водночас, зазначена квартира АДРЕСА_2 , яка складає 1/4 ідеальну частку будинку, та яка на даний час, на підставі Договору дарування квартири від 19.12.2001 року, належить позивачеві, розташована на земельній ділянці, для обслуговування житлового будинку площею 0,0202 га. При цьому зазначена земельна ділянка до сьогоднішнього дня вважається власністю відповідача ОСОБА_5 , у відповідності до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-МК № 017705, виданого на підставі рішення виконкому Первомайської міської Ради народних депутатів від 01.03.1995 року за № 82.

Таким чином, не зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 фактично є власником 1/4 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_4 ., питання щодо права його власності на відповідну частку земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт нерухомості залишається невирішеним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_4 помер, та спадкоємцями, які прийняли спадщину після його смерті є позивач та його брат ОСОБА_3 , який є третьою особою за цим позовом, що підтверджується договором про поділ спадкового майна від 08.06.2013 року.

Водночас, за наявною у позивача інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, спадщина після його смерті ніким не приймалась.

У зв`язку з цим, належним відповідачем за вказаним позовом має бути Первомайська міська рада Миколаївської області як орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться спірна земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми Земельного кодексу Української РСР 1990 року, в редакції від 12.07.2000 року (далі за текстом - ЗК 1990 року), яка діяла на момент укладення договору-купівлі продажу житлового будинку від 17.08.2000 року.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 6 ЗК 1990 року, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Відповідно ч. 1 ст. 23 ЗК 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 30 ЗК 1990 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 30 ЗК, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 16.04.2004 року за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначив, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

З огляду на викладене, у зв`язку з набуттям позивачем права власності на квартиру, яка складає 1/4 ідеальну частку житлового будинку, до нього перейшло право власності й на земельну ділянку площею 0,0202 га, на якій розташована ця квартира.

Позивач та його представник в судове засідання надали заяву з проханням слухати справу у їх відсутність, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В судове не з`явилися, про час і місце слухання справи оповіщені відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позов не надали.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування квартири від 19.12.2001 р., який було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 7181. (а.с.10). Право власності було зареєстровано за позивачем, що підтверджується копіями Договору купівлі-продажу від 20.03.1998 р. та Договору дарування квартири від 19.12.2001 р.

Зазначена квартира АДРЕСА_2 складає 1/4 ідеальну частку будинку, розташована на земельній ділянці, для обслуговування житлового будинку площею 0,0202 га. При цьому зазначена земельна ділянка до сьогоднішнього дня вважається власністю ОСОБА_6 , у відповідності до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-МК № 017705, виданого на підставі рішення виконкому Первомайської міської Ради народних депутатів від 01.03.1995 року за № 82, зареєстрованого за № 4313 (а.с. 11).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкова справа після його смерті не заводилась, що підтверджується відповідями на запити.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України, ухваленій у справі за № 6-2цс15 від 11.02.2015 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська обл., код ЄДПОУ: 35926170); треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0202 га, передану для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів та надісланий сторонам.

Суддя: