Рішення № 93911340, 28.12.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4942/20 провадження №2/489/2538/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства (далі – ПрАТ) «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

12.10.2020 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та понесених ним витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.11.2019 близько 14:45 год. на автостоянці, що охороняється за адресою: вул. Авангардна, 8 у м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ TF 699P71, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який не вибравши небезпечну дистанцію, допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом MAZDA, державний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу. Про вказану подію було складено повідомлення про ДТП (європротокол), в якому відповідач ОСОБА_2 визнав себе винним.

Цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, та 05.02.2020 відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 720,31 грн., оскільки розмір збитків страховою компанією визначено відповідно до калькуляції «AUDATEX» та становив суму в розмірі 2720,31 грн., а тому за мінусом безумовного розміру франшизи в сумі 2000,00 грн. становить саме 720,31 грн.

Посилаючись на завдання йому з боку водія як винуватця ДТП моральної шкоди, яка виразилась в абсолютному стресі, враховуючи обставини та місце скоєння ДТП на охоронюваній стоянці, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та розмір франшизи 2000,00 грн.

Також позивач вказує, що з метою визначення вартості відновлювального ремонту він звернувся до ФОП ОСОБА_3 , який провів оцінку та склав висновок від 05.08.2020, згідно якого вартість ремонту склала 3986,71 грн., а 31.07.2020 транспортний засіб на вказану суму позивачем було відновлено, однак, страховою компанією було виплачено страхове відшкодування не в повному обсязі, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути із страхової компанії на його користь суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 1203,69 грн.

Крім того, позивач просить пропорційно стягнути з відповідачів 840,80 грн. судового збору, 1500,00 грн. витрат з проведення оцінки та витрати, пов`язані із отримання правової допомоги в сумі 4000,00 грн.

17.11.2020 страховою компанією направлено відзив на позов ОСОБА_1 , в якому вона просила відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю. Зазначила, що порядок проведення огляду пошкодженого автомобілю позивача проведено ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» згідно вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак відсутні підстави для стягнення з неї додаткових сум. Також, позивач міг самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру збитків лише при несвоєчасному направленні страховою компанією експерта на місце страхового випадку, що не відповідає обставинам справи, а тому позивач не має права на повернення коштів за складання звіту вартості збитків. Крім того, на думку страхової компанії, звіт про оцінку вартості збитків складено з порушенням Методики. Також посилається на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористався.

У відповіді на відзив страхової компанії позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів страхової компанії оскільки розмір збитків не перевищує ліміт відповідальності страховика, просив не враховувати доводи відзиву та задовольнити позов.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15.10.2020, описку в якій виправлено ухвалою від 19.10.2020, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог ст. 247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.11.2019 близько 14:45 год. на автостоянці, що охороняється за адресою: вул. Авангардна, 8 у м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ TF 699P71, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який не вибравши небезпечну дистанцію, допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом MAZDA, державний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу. Про вказану подію було складено повідомлення про ДТП (європротокол), в якому відповідач ОСОБА_2 визнав себе винним.

Цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1120106, відповідно до якого ліміт відповідальності на одного потерпілого за заподіяння шкоди становить 100000,00 грн., розмір франшизи 2000,00 грн. (а.с.11,48,52,53).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.11).

Згідно звіту № 113/08-20 від 05.08.2020, підготовленого на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 , було встановлено, що ринкова вартість автомобіля складає суму в розмірі 418 132,71 грн., вартість відновлювального ремонту суму в розмірі 3986,71 грн., та матеріальний збиток, заподіяний в результаті ДТП власнику автомобіля MAZDA, державний номер НОМЕР_2 становить суму в розмірі 3986,71 грн. (а.с.18-28).

Відповідно до наданих позивачем документів, судом було встановлено, що, останнім, було відремонтовано транспортний засіб MAZDA, державний номер НОМЕР_2 та вартість відновлювального ремонту склала суму в розмірі 3924 грн., яка була повністю сплачена позивачем 31.07.2020 (а.с.17).

Однак, встановлено, що відповідно до розрахунку страхової компанії № 27483/20 суми страхового відшкодування від 20.01.2020, який підготував головний фахівець ОСОБА_4 її розмір за вирахуванням франшизи склав 720,31 грн. (а.с.53). Перерахування такої суми позивач не заперечує.

Зважаючи на те, що розмір відновлювального ремонту фактично склав суму в розмірі 3924 грн., та розмір страхового відшкодування, яке повинно сплатити ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», не виходить за ліміт відповідальності на одного потерпілого, позивач просить стягнути з неї недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1203,69 грн. (3924 грн. - 720,31 грн.)

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати завдані забезпеченим автомобілем збитки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, зокрема що дії страховика не повинні суперечити меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності

Згідно з ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п 14 постанови № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд при визначені, суми заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди виходить із суми фактично проведеного позивачем ремонту автомобіля, що не перевищує суму вартості відновлювального ремонту автомобіля, зазначеної у звіті №113/08-20 від 05.08.2020, проведеного на замовлення позивача, оскільки даний висновок відповідає нормативно правовим актам, а посилання страховика щодо відсутності підстав для стягнення всього розміру відновлювального ремонту на підставі наданих позивачем документів, суд вважає не прийнятним, зважаючи на гарантоване законом право потерпілого на відшкодування реальних збитків.

Окремо варто відзначити, що посилання сторони відповідача на правомірність визначення суми страхового відшкодування за допомогою програми «Audatex» та визначення вірної вартості матеріального збитку за допомогою вказаної програми, судом до уваги не приймаються, оскільки, ці твердження не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003.

Позивач, в свою чергу, надав належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного ним розміру збитків, що є більшим, ніж визначено і відшкодовано страховою компанією.

Отже, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, зокрема, що позивачем фактично відновлено транспортний засіб MAZDA, державний номер НОМЕР_2 , на що було витрачено 3924 грн., та вказана сума не перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом АО/1120106, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100 000 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення з страхової компанії різниці у розмірі 1203,69 грн.

З приводу витрат у розмірі 1500 грн. за оцінку матеріальних збитків (а.с.29), які позивач просив стягнути пропорційно з відповідачів, суд зазначає, що зазначені витрати не відносяться до судових витрат, разом з тим вбачає, що це є матеріальна шкода, яка підлягає стягненню лише з страхової компанії на користь позивача.

За такого, з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь позивача підлягають стягненню матеріальні збитки на загальну суму 2703,69 грн. (1203,69 грн. + 1500 грн.).

Також, враховуючи положення ст. 12 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають задоволення вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 розміру франшизи 2000 грн.

Водночас, що стосується вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 розміру моральної шкоди, то суд дійшов такого.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не дивлячись на відсутність відзиву та заперечень з боку ОСОБА_2 , враховуючи, що позивачу завдано моральної шкоди, яка виявляється в душевних стражданнях, переживаннях, розмір компенсації моральної шкоди, яку слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача, виходячи із глибини та тривалості душевних страждань, вимог розумності та справедливості, суд визначає її в сумі 2000 грн. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про пропорційне стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Оскільки вказані витрати підтверджені належними доказами (а.с.31-33), а позовні вимоги задоволені частково (на 69% (6703,69 х 100 / 9703,69), суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 2760 грн., зокрема: 1104 грн. з страхової компанії (40% від 2760 грн.) та 1656 грн. з відповідача ОСОБА_2 (60% від 2760 грн.) пропорційно до розміру задоволених до кожного з них вимог

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 69%, то з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 580,15 грн.: 232,06 грн. з страхової компанії (40%) та 348,09 грн. з відповідача ОСОБА_2 (60%) пропорційно до розміру задоволених до кожного з них вимог.

Враховуючи викладене, з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1336,06 грн., а з ОСОБА_2 - у сумі 2004,09 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2703,69 грн. (дві тисячі сімсот три гривні шістдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір франшизи в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) та 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та судовий збір в сумі 1336,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та судовий збір в сумі 2004,09 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102.

Повний текст рішення складено 28.12.2020.

Суддя І.В.Коваленко