Рішення № 93911142, 16.11.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1773/18

Провадження № 2/488/1227/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді по справі - Лазаревої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Криницькій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в ДТП,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на обгрунтування якого вказав, що 15.01.2018 з вини відповідача ОСОБА_2 у м. Миколаєві сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності транспортний засіб «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, чим завдано матеріальної шкоди в сумі 83 869 гривень. Вина відповідача ОСОБА_2 встановлена постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.02.2018 року. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК ЮНІВЕС» за полісом № АМ/1325569 з розміром франшизи в сумі 1000,00 грн. Автомобіль позивача внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, вартість усунення яких складає згідно автотоварознавчого дослідження № 40/0118 від 15.03.2018р., 83869,26 гривень, в тому числі шкода, пов`язана із втратою товарної вартості автомобіля, склала 12 657,70 гривень. 05.03.2018 року позивач відремонтував за власний кошт автомобіль, за що сплатив 70560,00 грн. За його заявою страховик - відповідач ПрАТ «СК ЮНІВЕС» 19.04.2018 року сплатив страхове відшкодування в розмірі 44067,17 грн. Оскільки страховик не відшкодовував понесені витрати на ремонт автомобіля, тобто заподіяну шкоду в повному обсязі, позивач просить стягнути її з ПрАТ «СК ЮНІВЕС» в розмірі 27144,39 грн., з відповідача ОСОБА_2 12657,70 грн. – втрата товарної вартості автомобіля, 1000,00 грн. – франшиза, 230,82 грн. - витрати на електронне повідомлення, 33,60 грн.- поштові витрати, 85,00 грн. – послуги кур`єра, також позивач просить стягнути пропорційно із відповідачів судові витрати - вартість оцінки в сумі 1000 грн; судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн., судовий збір в сумі 705,00 гривень (а.с. 2-3). У відзиві на позовну заяву ПрАТ «СК ЮНІВЕС», заперечуючи проти позову, зазначило, що вартість матеріального збитку автомобілю «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_1 , визначено на підставі звіту №303 від 04.04.2018 року, складеного СОД ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 45067,17 грн. За мінусом франшизи в розмірі 1000 грн. СК сплатила позивачу 44067,17 грн. СК не погоджується з розміром збитків, визначних у звіті від 14.03.2018 року № 40/0118, наданим позивачем, оскільки вважає необґрунтованим завищення цін на матеріали, необхідні для здійснення ремонту та фарбування, включення до калькуляції деталей, що не мали пошкоджень (скло дверей). Також звертає увагу на те, що в поясненнях до калькуляції зазначено, що ціни збільшено на 20%, що складає розмір податку на додану вартість. З наданим позивачем актом виконаних робіт, тобто підтвердженням факту здійснення ремонтних робіт, не погоджується, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_4 не зареєстрований платником податку на додану вартість на офіційному сайті ДФС України (а.с. 33-36). Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.01.2020 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.07.2020 року за заявою ПрАТ «СК ЮНІВЕС» заочне рішення було скасовано. Належно повідомлені про час і місце розгляду справи, учасники справи в судове засідання не з`явились. Позивач просив розглянути справу у його відсутність. Відповідачі про причини неявки суд не повідомили. Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. 15.01.2018 року в м. Миколаєві по вул. Айвазовського сталося ДТП: автомобіль КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , допустив бокове контактування з автомобілем «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням його власника – позивача, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно з постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.02.2018 року по справі № 482/162/18 винним в даній пригоді визнано відповідача ОСОБА_2 (а.с. 9). На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КАМАЗ 5511 реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК ЮНІВЕС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/1325569. За умовами, визначеними полісом № АМ/1325569, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становить 100000 грн., розмір франшизи 1000 гривень. (а.с. 10). Звітом №40/0118 від 14.03.2018 року про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля, належного позивачу, складеного ФОП ОСОБА_5 , визначена вартість поновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та величини втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 83869,26 грн., в тому числі ВТВ 12657,70 грн. (з включенням ПДВ на запасні частини матеріали, фарбування) (а.с. 11-20). В звіті зазначена дата оцінки 15.01.2018 року. Відповідно до акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 № ПО-8-00004 від 22.02.2018 року їх вартість складає 70560,00 грн. (а.с. 21-24). Прибутковим касовим ордером № 2 від 05.03.2018 року підтверджується сплата 70560,00 грн. позивачем ФОП ОСОБА_4 (а.с. 20 а). Згідно звіту № 303 від 04.04.2018 року, який був зроблений СПД ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, спричиненого автомобілю позивача, складає 45067,17 грн.(а.с. 38-60). Платіжним дорученням від 19.04.2018 року № 25736 СК перерахувало позивачу страхове відшкодування в розмірі 44066,17 грн. (а.с. 61). Власником транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, є позивач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика) вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. У матеріалах справи наявні два звіти щодо визначення вартості заподіяних збитків, розмір яких відрізняється. Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. Відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 у звіті про оцінку майна повинен бути зазначений особистий огляд оцінювачем об`єкта оцінки, а у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки. Відповідно до статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Судом встановлено, що у зазначені строки представник СК (працівник, аварійний комісар або експерт) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків направлений не був. Звіт № 303 від 04.04.2018 року був складений СПД ОСОБА_3 на замовлення СК, без особистого огляду пошкодженого автомобіля суб`єктом оціночної діяльності, за відсутності рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство. За таких обставин суд не може прийняти як належний доказ звіт № 303 від 04.04.2018 року, що був складений СПД ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_6 не направила у передбачений законом строк свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, позивач обгрунтовано самостійно обрав спеціаліста суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 для визначення розміру шкоди, яким складено звіт від 14.03.2018 року № 40/0118. Суд погоджується із розміром збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля позивача, зазначеним у звіті від 14.03.2018 року № 40/0118, а доводи СК щодо незгоди з ним, викладені у відзиві на позов, визнає не доведеними. Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком. Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Саме така формула приведена у звіті від 14.03.2018 року № 40/0118. Одночасно зазначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу не визначалось, оскільки строк експлуатації автомобіля не більше 7 років. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим. Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4. У даному випадку, судом встановлено, що позивачем пред`явлено до першого відповідача вимогу про стягнення страхового відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Судом встановлено, що позивачем документально підтверджено розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт ФОП ОСОБА_4 без урахування ПДВ, оскільки ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного податку (а.с. 21-24). За наведених обставин суд дійшов висновку, що у СК у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000,00 грн.) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, та з вирахуванням, у даному випадку, франшизи. Отже, з урахуванням суми у розмірі 44 067,17 грн, яка була сплачена СК на користь позивача, суд дійшов висновку, що з СК на користь позивача підлягає стягненню 26492,83 грн. страхового відшкодування (70560,00 грн. - 44 067,17 грн. = 26492,83 грн.). Згідно п. 32.7 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. В ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, доводи позивача про стягнення величини втрати товарного вигляду з відповідача ОСОБА_2 є обгрунтованими. Позивач просив стягнути розмір франшизи в сумі 1000 грн. із особи, винної в ДТП – ОСОБА_2 , а також витрати за електронне повідомлення в сумі 230,82, поштові витрати в сумі 33,60грн., послуги кур`єра в сумі 85 гривень. А також просив стягнути із в ідповідачів пропорційно вартість оцінки в сумі 1000 гривень, судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень та судовий збір в сумі 705,00 гривень (а.с. 1,10а, 29). Матеріали справи містять квитанцію від 27.01.2018 року про сплату за оцінку ТЗ - 1000 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за позовну заяву в розмірі 705,00 грн. Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (Постанова ВП ВС від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц). Згідно з договором про надання правової допомоги від 20 квітня 2018 року, укладеним між позивачем та адвокатом Гречаною Є.Й., остання зобов`язався надати замовнику правничу допомогу. Актом виконаних робіт від 27.04.2018 року сторони договору узгодили розрахунок гонорару в розмірі 3000 грн. за послуги у вигляді – консультація, збір доказів, написання позовної заяви до суду (а.с. 29), яка сплачена адвокату відповідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 33/18 від 2704.2018 року. При цьому, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, визначаючи суму витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачка, суд враховує тривалість часу, затраченого на складання позовної заяви, підготовку необхідних документів до суду, участь в судових засіданнях, та прийшов до висновку про повне задоволення позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Від відповідачів не надійшло клопотання щодо не співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката (ч.5 ст.137 ЦПК). Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частинами першою, третьою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного, оскільки заявлений позов задоволено частково, на 97,6%, (26492 : 27144 х 100%), то понесені витрати по сплаті судового збору та інших судових витрат слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 18, 89, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ "СК "ЮНІВЕС", на користь ОСОБА_1 доплату страхового відшкодування, сумі 26492,83 грн., за складання звіту - 664,00 гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 1670 гривень, судовий збір 477,16 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 величину втрати товарної вартості в сумі 12 657,70 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривен 70 коп.), розмір франшизи в сумі 1000 (одна тисяча гривен); витрати за електронне повідомлення в сумі 230,82 (двісті тридцять гривен 82 коп.), поштові витрати в сумі 33,60 грн., послуги кур`єра в сумі 85 (вісімдесят п`ять гривен 00 коп), за складання звіту в сумі 312,00 гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 1150 гривень, судовий збір 211,50 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Гвардійське, Сімферопольського району, Крим, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 15 травня 2006 року Миколаївським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», адреса: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 72, (код ЄДРПОУ 32638319).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.М.Лазарева